Рішення № 6204149, 08.05.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2009 р.Справа № 15/6-119

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент" вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про відшкодування збитків на суму 36.000 грн..

За участю представників сторін:

позивача:представник Гнатюк Наталія Василівна - довіреність від 21.11.2008р.;

відповідача: ОСОБА_2 - підприємець;

представник ОСОБА_4 - довіреність ВКО № 834092 від 20.06.08р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент", вул. Оболоня, 2. м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, про відшкодування збитків в сумі 36.000 грн..

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Позивач в судовому засіданні 04.03.2009р. уточнив позовні вимоги та просить суд рахувати період незаконного займання приміщення торгового кіоску № 80 Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 з 10.02.2008р. по 10.02.2009р., а кошти в сумі 600 грн., які акумульовано на рахунку товариства зарахувати до суми завданих збитків та стягнути з відповідача 35.400 грн. завданих збитків.

Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 06.05.2009р. оголошено перерву оголошувалася перерва до 08.05.2009р. для виготовлення повного тексту рішення.

Технічна фіксація судового процесу здійснюється на компакт-диск CD-R, серійний номер N 9РА608292231Е14.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 01.09.2007р. між підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір суборенди № 45 торгового кіоску № 80 із строком дії до 31.12.2007р з підприємцем ОСОБА_5., який в свою чергу орендував його на підставі договору оперативної оренди від 20.08.2007р. в TзOB "Тернопільінструмент", а тому просить суд врахувати, що відповідач не перебував у договірних відносинах з позивачем з приводу оренди кіоску № 80. Оскільки підприємець ОСОБА_5 не вживав ніяких заходів щодо повернення об'єкта оренди, не надсилав заяв про припинення дії договору чи продовження його на новий термін, підприємець ОСОБА_2 звернулась до TзOB "Тернопільінструмент" з пропозицією укласти договір оренди на умовах, що відповідають договору оренди між TзOB "Тернопільінструмент" та підприємцем ОСОБА_5, на яку 31.12.2007р. позивач листом № 17 повідомив, що кіоск № 80 надано в оренду підприємцю ОСОБА_6 та запропонував звернутися до останньої з пропозицією щодо укладення договору суборенди. Не досягнувши згоди щодо укладення договору суборенди підприємцем ОСОБА_6 відповідачем з січня 2008 року по липень 2008 року сплачувалася орендна плата за користування кіоском № 80. Також звертає увагу суду на те, що позивачем чинилися перешкоди в користуванні зазначеним кіоском, що підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 серпня 2008 року та від 13 жовтня 2008р.. Також вважає безпідставними вимоги позивача щодо розрахунку упущеної вигоди від вартості оренди 3000 грн. за один кіоск в місяць, оскільки протягом 2008р. товариством здавалися торгові площі в критому торгівельному комплексі по вул. Оболоня, 2 в М.Тернополі за ціною 20 грн. за 1 м2. Також вважає, що подані товариством на підтвердження його доводів щодо укладення договорів оренди з підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9ОСОБА_10 з орендною платою в розмірі 3.000 грн. є сфальсифікованими та не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи.

В судовому засіданні 08.05.2009р. позивач подав додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких підтверджує право на звернення з позовом посилаючись на ст. 22, 386 ЦК України, 226 ГК України. Спростовує заперечення відповідача щодо суми збитків, виходячи з розрахунку 3.000 грн., існуванням двох видів договорів оренди, які укладаються товариством з орендарями: договір, який дає можливість передавати орендоване приміщення в суборенду і інший для надання в оренду підприємцям з метою здійснення ними торгівельної діяльності, зазначаючи, що ціна оренди по таких договорах різна. Причому позивач стверджує, що договори оперативної оренди укладалися виключно з визначеним колом субєктів підприємницької діяльності (ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_5.), що підтверджено договорами оперативної оренди, які містяться в матеріалах справи, до яких ПП ОСОБА_2 не належала. Вважає недоведеними твердження відповідача про фіктивність договорів, укладених з підприємцями впродовж 2008р..

Відповідач, в засіданні 08.05.2009р. дані додаткові обґрунтування заперечує, стверджуючи, що TзOB "Тернопільінструмент" не мав правових підстав звернення з позовними вимогами про стягнення збитків в зв'язку з несвоєчасним звільненням спірного приміщення, оскільки з таким позовом останній повинен був звертатись до підприємця ОСОБА_5, який в свою чергу мав право заявити відповідний позов до підприємця ОСОБА_2. Також звертає увагу суду на те, що у договорі оренди, укладеного між підприємцем ОСОБА_2 з підприємцем ОСОБА_5 не було передбачено стягнення збитків, і останній не заявляв жодних вимог, щодо їх стягнення як і не звертався про звільнення приміщення кіоску № 80, а тому відповідач мав підстави вважати, що договір суборенди від 01.09.2007р. був поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Спростовуючи право позивача на звернення з позовом про стягнення збитків вказує на існування договірних стосунків між позивачем та ПП ОСОБА_6, що підтверджується поясненнями ОСОБА_6, які містяться в відмовному матеріалі , які витребовувалися судом в податкової міліції та УМВС в Тернопільській області. Заперечує акт здавання передачі приміщення кіоску № 80 від 10.02.2009р., як такий, що складений в односторонньому порядку, стверджує, що датою звільнення приміщення кіоску слід вважати дату знищення товару ПП Крещик 04.10.2008р., що зафіксовано в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.10.2008р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент", вул. Оболоня, 2. м. Тернопіль, є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 14055252, що підтверджується довідкою № 31-13 від 03.12.2008р. Головного управління статистики у Тернопільській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

ОСОБА_2, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована 05.01.1996р. як Субєкт підприємницької діяльності фізична особа Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію.

01.09.2007р. між підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) та підприємцем ОСОБА_5 (Суборендодавець) укладено договір суборенди № 45, відповідно до якого Суборендодавець, на підставі договору оперативної оренди майна від 20.07.2007р. із строком дії чотири місяці, передає на правах оренди торговий кіоск № 80 в критому торгівельному комплексі за адресою вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль, а Суборендар приймає його у користування для торгівлі промисловими товарами (п. 1.1. договору).

Пунктами 1.2., 1.3. укладеного Договору за надане в оренду приміщення Суборендар сплачує орендну плату в розмірі 1000 грн.: Розмір орендної плати змінюється "Суборендодавцем" в односторонньому порядку у випадках, пов'язаних з господарською діяльністю "Суборендодавця", інфляцією грошей, змінами в складі переданого в оренду майна, оплати витрат, відрахувань самим "Суборендарем" та інших випадках, передбачених законодавством, про що Суборендодавець повідомляє Суборендаря.

Термін дії зазначеного договору встановлений сторонами з 01 вересня 2007 р. по 30 грудня 2007р..

У зв'язку із закінченням терміну дії договору оперативної оренди від 20.08.2007р. Орендар (ПП ОСОБА_5.) передав Орендодавцю (ТзОВ "Тернопільінструмент") приміщення торгових кіосків на першому площею 428 м2 критого торговельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, що підтверджується актом передачі-приймання об'єкта оренди від 03.01.2008р. та встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 9/88-2207, що набрала законної сили. Отже, даним актом посвідчено право переходу кіоску до власника, припинення права користувачів, як за договором оренди, так і відповідно договором суборенди, що відповідає нормі ч. 2 ст. 774 ЦК України.

Всупереч даної норми закону відповідач продовжував займати приміщення торгового кіоску № 80 критого торговельного комплексу, за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про усунення перешкод у користуванні майном. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. рішення господарського суду Тернопільської області від 01.09.2008р. у справі № 9/88-2207 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ "Тернопільінструмент" задоволено та визнано незаконним займання субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 торгового кіоску № 80 торговельному комплексі у м. Тернополі, по вул. Оболоня, 2 та зобов'язано останню звільнити займане приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

24.12.2007р. між ТзОВ "Тернопільінструмент" (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_6 (Орендар) укладено договір оперативної оренди, відповідно до якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар зобовязався прийняти в строкове платне користування нерухоме майно приміщення торгових кіосків на першому поверсі торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2 площею 280,7 м2 (п. 1.1. договору), що належить Орендодавцеві на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлі критого торгівельного комплексу під літ. "Б" загальною площею 2097,1 м2 виданого 1 травня 2006 року ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації".

Відповідно до п. 2.1. вищезазначеного договору, метою оренди майна є його використання Орендарем у господарській діяльності, пов'язаній із здаванням майна в піднайм (суборенду) фізичним та юридичним особам відповідно до цільового призначення майна.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили порядок передання, а саме за актом приймання-передачі. Передача майна Орендодавцю здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту кладення договору.

Строк оренди, згідно п. 4.1. договору становить чотири календарних місяці з моменту прийняття Майна за актом передання-приймання. Строк оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 4.2. договору).

Згідно п.п. 5.1 договору сторони встановили, що за повний календарний місяць користування майном, Орендар сплачує орендну плату (з урахуванням її індексації) в розрахунку 2.000 грн. за 100 м2 орендованої площі, що з врахуванням площі майна становить 5.614,00 грн..

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Актом передачі - приймання об'єкту оренди від 31 грудня 2007 року (додаток № 1 до договору) Орендодавець (ТзОВ "Тернопільінструмент") передав, а Орендар (ПП ОСОБА_6.) прийняв в тимчасове платне користування приміщення торгових кіосків на першому поверсі торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2 площею 280,7 м2, а саме номери кіосків з № 1 по № 22 та з № 80 по № 121.

06 лютого 2008 року фізична Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_6 звернулась до ТзОВ "Тернопільінструмент" з заявою про розірвання договору оперативної оренди від 24 грудня 2007 року в частині оренди торгового кіоску № 80.

За наслідками розгляду вищезазначеної заяви Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6 сторонами 07.02.2008р. укладено додаток до договору від 24.12.2007р. (Договір про внесення змін) відповідно до абзацу 3 якого, сторонами достроково розірвано договір оперативної оренди від 24.12.2007р. в частині передачі в строкове платне користування нерухомого майна, а саме торгового кіоску № 80, що знаходиться на першому поверсі торгового комплексу за адресою м. Тернопіль. вул. Оболоня, 2, площею 4,0 м2.

По закінченню строку дії договору оперативної оренди від 24.12.2007р. Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_6 (Орендар) згідно акта передачі приймання від 01.05.2008р. передала, а ТзОВ "Тернопільінструмент" (Орендодавець) прийняв приміщення торгових кіосків на першому поверсі торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2 площею 280,7 м2, а саме номери кіосків з № 1 по № 6, з № 8 по № 22, № 81. З № 83 по № 101, з № 103 по № 107, з № 109 по № 121. Отже, на час закінчення договору оперативної оренди ПП ОСОБА_6 кіоск № 80 ТзОВ "Тернопільінструмент" не передавався.

Згідно акта передачі приймання обєкта від 10.02.2009р., складеного за участю посадових осіб та працівників ТОВ «Тернопільінструмент»та працівника охоронної фірми ТзОВ «Максима», ПП ОСОБА_2 передала, а комісія прийняла приміщення торгового кіоску № 80, що знаходиться м. Тернополі, вул. Оболоня, 2, при цьому даний акт ПП ОСОБА_2 підписувати відмовилася, про що свідчить акт про відмову від підпису від 10.02.2009р..

Таким чином, починаючи з січня 2008р. відповідач незаконно займала приміщення торгівельного кіоску № 80, що належать позивачеві, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. виконала лише 10.02.2009р., що підтверджується актом приймання передачі.

Жодних інших доказів звільнення приміщення сторонами суду не надано.

Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.10.2008р., якою підтверджено факт знищення майна ПП ОСОБА_2 04.10.2008р. судом, як доказ звільнення приміщення, до уваги не береться, оскільки знищення майна, що знаходиться в приміщенні не підтверджує факту звільнення даного приміщення. Окрім того, наявність спору про звільнення приміщення в грудні 2008р., який вирішувався Львівським апеляційним господарським судом підтверджує факт зайняття приміщення станом на 16.12.2008р. та спростовує твердження позивача про звільнення приміщення 04.10.2008р.

У відповідності до ст. 34 ГПК обставини справи, які у відповідності до законодавства повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у тому числі, щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто відшкодування збитків має місце при наявності складу цивільного правопорушення, що, як і склад будь-якого іншого правопорушення, включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний звязок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача. Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.

Наведену правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266 - 6/492).

Враховуючи, що підставою звернення до суду з позовом є безпідставне зайняття відповідачем приміщення, яке належить позивачу, і матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про відсутність між сторонами даного спору договірних зобовязань, позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди шляхом стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди. Правомірність такого способу відшкодування шкоди вбачається з приписів ст.22 ЦК України, оскільки збитки це категорія цивільного права в цілому.

Загальні положення про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи, унормовано у Главі 82 ЦК України.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є існування складу правопорушення, що включає такі елементи, як: 1) протиправність поведінки; 2) шкода; 3) причинний звязок між ними; 4) вина заподіювача шкоди. Кожна складова частина правопорушення підлягає доведенню. Відсутність одного із елементів правопорушення виключає цивільно-правову відповідальність.

При цьому на кредитора покладається обовязок доведення факту протиправної поведінки, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкоюй понесеними збитками.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ "Тернопільінструмент" та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 договірних відносин, які б породжували для сторін юридичні наслідки, а тому на спірні правовідносини поширюю і вся норми права, які регулюють позадоговірні відносини, тобто зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, в даному випадку, як вважає позивач, шкода полягає у збитках, заподіяних відповідачем внаслідок протиправних дій останнього, які полягають в неотриманні орендної плати за користування торгівельним кіоском.

У відповідності до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Названа норма регулює позадоговірні зобовязання, підставою яких є неправомірні юридичні дії делікти, на відміну від ст.623 ЦК України, яка визначає підставою виникнення договірного зобовязання у вигляді відшкодування збитків правомірний юридичний факт договір.

Матеріалами справи підтверджено, що після закінчення терміну дії договору суборенди № 45 від 01.09.2007р., укладеного між ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_2, з січня 2008р. по лютий 2009р. відповідач без законних підстав займав приміщення торгівельного кіоску № 80, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, по вул. Оболоня, 2 та належать на праві власності позивачу.

А відтак у період січень 2008р. 10 лютого 2009р. позивач не мав змоги використовувати своє майно (кіоск № 80) на власний розсуд.

У відповідності до норм чинного законодавства поняття власності передбачає вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ст. 386 ЦК України передбачено засади захисту права власності, зокрема власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

У звязку з наведеним суд констатує право позивача на звернення з відповідним позовом про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідачем заперечується право позивача на звернення з позовом до ПП ОСОБА_2 про відшкодування збитків, вказуючи, що відповідальність у вигляді стягнення збитків повинна бути покладена на ПП ОСОБА_5, з яким позивач мав договірні відносини по оренді кіоску № 80 до 30. 12.2007р. (пояснення в судовому засіданні 08.05.2009р.).

Дані твердження відповідача спростовуються відсутністю будь-яких відносин між ПП ОСОБА_5 та позивачем за період січень 2008р. лютий 2009р., наявністю акта приймання передачі приміщення від 03.01.2008р., згідно якого ПП ОСОБА_5 передано приміщення кіоску № 80 позивачу, закінченням договору суборенди з ПП ОСОБА_2, а відтак у ПП ОСОБА_5 відсутні будь-які правові підстави на звернення до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, оскільки відсутні будь-які права на спірне приміщення, а використання приміщення, що належить на праві власності позивачу, не завдало жодних збитків ПП ОСОБА_5

Разом з тим, згідно вимог цивільного законодавства, збитки відшкодовуються особою, яка їх завдала.

Як визнано відповідачем та встановлено судовими рішеннями у справі № 9/88-2207, ПП ОСОБА_2 займала приміщення кіоску № 80 незаконно.

Протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, полягає в порушенні чинних правових норм, у результаті чого завдається шкода фізичним і юридичним особам. Протиправність поведінки особи у позадоговірних стосунках означає, що вона суперечить нормам права. У позадоговірних зобовязаннях неправомірна поведінка порушує абсолютні правовідносини, для яких субєктивні права (право на життя, право на здоровя, право власності тощо) сформульовані в законодавстві у загальному вигляді. Так, із змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на порушення його права власності, тобто право володіння, користування та розпорядження майном. А відтак користування приміщенням кіоску № 80, що належать на праві власності ТОВ "Тернопільінструмент", відповідачем без будь-яких правових підстав слід вважати протиправним.

Як встановлено в судовому засіданні, власник будівлі критого торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 ТзОВ "Тернопільінструмент" після закінчення терміну дії договору оперативної оренди з підприємцем ОСОБА_5 здав в оренду торгівельний кіоск № 80 іншому субєкту підприємницької діяльності ПП ОСОБА_6 для передачі в оренду приватним підприємцям для здійснення торгівлі.

Протоколом загальних зборів учасників товариства від 06.02.2008р. (дата подання заяви ОСОБА_6 про розірвання договору) Товариством вирішено не надавати приміщення кіоску № 80 в оперативну оренду, а після звільнення його ОСОБА_2 використовувати самостійно для передачі приватним підприємцям в оренду для здійснення торгівельної діяльності, з метою уникнення конфліктів, завдання матеріальної шкоди та захисту репутації товариства.

Окрім того Товариство визнає про можливість укладення останнім двох видів договорів метою яких є здавання в оперативну оренду приміщень та здавання приміщень оренду підприємцям з метою здійснення торгівельної діяльності, причому зазначає, що контрагентами по договорах оперативної оренди є визначене коло осіб, зокрема ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_5, а ОСОБА_2 ніколи не надавалося приміщення в оренду з подальшою можливістю здачі в суборенду, що зрештою і не спростовувалося відповідачем в судових засіданнях

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2007 року, 15.06.2007р., 10.01.2008р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент з письмовими заявами звернулися підприємці ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12 з проханням надати в оренду в торговому комплексі по вул. Оболоня, 2 два торгових кіоски /ОСОБА_5./, три торгових кіоски /ОСОБА_9/ та один торговий кіоск /ОСОБА_12/ із сплатою орендної плати в розмірі 3.000,00 грн. в місяць за один торговий кіоск.

Із представлених позивачем на вимогу суду документів, 10 січня 2007 р. та 01 лютого 2008 року між орендодавцем ТзОВ фірмою "Тернопільінструмент" та підприємцем ОСОБА_9 були укладені договори оренди торгових кіосків № 1-76 та відповідно № 108 в критому торгівельному комплексі за адресою вул. Оболоня, 2 із щомісячною сплатою орендарем орендної плати в розмірі 3.000,00 грн.; 01 вересня 2008 року між ТзОВ фірмою "Тернопільінструмент" та підприємцем ОСОБА_8 був укладений договір оренди торгового кіоску № 1-107 в критому торгівельному комплексі за адресою вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі, відповідно до п. 1.2. договору за надане в оренду приміщення орендар сплачує орендну плату в розмірі 3.000,00 грн. щомісячно; 01 вересня 2008р. та 10.09.2008р. між позивачем та підприємцем ОСОБА_13, було укладено договори оренди торгових кіосків № 1-47 та № 1-117 відповідно із сплатою орендної плати в розмірі 3.000,00 грн. щомісячно; 01.10.2008р. між позивачем та підприємцем ОСОБА_10 було укладено договори оренди торгового кіоску № 108 (№ 1-111) із сплатою орендної плати в розмірі 3.000,00 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 2.2 вищезазначених договорів орендарю забороняється надавати площу в суборенду.

Заперечення відповідача щодо фіктивності даних договорів судом до уваги не беруться, оскільки дані угоди були чинними, та не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку.

Факт сплати підприємцем ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_10 орендної плати в розмірі 3.000 грн. підтверджується прибутковими касовими ордерами наявними у матеріалах справи.

Отже позивачем доведено можливість укладення договорів оренди приміщень торгового комплексу з іншими підприємцями в 2008р. для здійснення останніми торгівельної діяльності, у звязку з викладеним суд вважає доведеним протиправну поведінку відповідача, що виявилась у незаконному користуванні приміщенням, власником якого є позивач, наслідком чого є збитки від неодержаної орендної плати.

Умови і порядок відшкодування збитків врегульовано ст. 226 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Матеріалами справи підтверджено відсутність обставин або будь-яких дій з боку відповідача з метою вчинення заходів до запобігання збитків, а відтак відповідач позбавляється права посилатися на невжиття позивачем заходів щодо запобігання збиткам та вимагати зменшення розміру збитків.

При цьому посилання відповідача на звернення до позивача з пропозицією укладення договору, як доказ вжиття заходів щодо запобігання збиткам, судом до уваги не береться, оскільки впродовж 2008 року між сторонами договір укладено не було, окрім того в задоволенні позову в частині спонукання позивача до укладення договору оренди на кіоск № 80 з ПП ОСОБА_2 у справі № 9/88-2207 відмовлено.

Водночас судом береться до уваги і факт укладення договору між позивачем і ПП Клименко строком дії до 30.04.2008р., у звязку з чим суд констатує факт відсутності наміру позивача в даний період укладати договір оренди кіоску № 80 з приватними підприємцями з метою здійснення торгівельної діяльності, у звязку з чим упущена вигода за період з січня по 30 квітня 2008р. слід вважати визначеною неправомірно з розрахунку 3.000 грн. за кіоск та підлягає зменшенню з розрахунку вартості 1 м2 площі оренди у відповідності до умов договору, укладеного між ТзОВ та ПП Клименко, а саме 20 грн. за м2 і складатиме за цей період 240 грн..

Щодо періоду з травня 2008р. по лютий 2009р., то судом враховано, що відповідачем згідно акта передачі-приймання обєкта від 10.02.2009р., акт відмови від підпису від 10.02.2009р. звільнено приміщення (інших доказів відповідачем не надано), беручи до уваги існування договорів оренди з приватними підприємцями вартістю предмета оренди в 3000 грн., звернень підприємців з заявами щодо можливості укладення договорів оренди за ціною 3000 грн. за м2, у звязку з чим позовні вимоги в частині нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди за даний період із розрахунку 3000 грн. щомісячно, суд вважає правомірними.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач по справі підприємець ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 року (закінчення договору суборенди) по 10.02.2009 року (акт передачі-приймання обєкту, акт відмови від підпису від 10.02.2009р.) фактично використовувала спірне приміщення без будь яких законних підстав, при цьому позивач, як встановлено судом, обґрунтовано міг розраховувати на отримання прибутків у вигляді орендної плати шляхом передачі спірного приміщення в оренду іншому суб'єкту господарювання, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 26640 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент", вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль ідентифікаційний код 09338427 26.640 грн. заподіяних збитків; 266,4 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття рішення через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська