Рішення № 62062361, 18.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10186/14-ц 18.10.2016 18.10.2016

Провадження №22-ц/784/1656/16

Справа № 490/10186/14-ц

Провадження № 22-ц/784/1656/16 Головуючий першої інстанції: Мамаєва О.В.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Шагаєм О.А.,

за участі представників: позивача - Хуторянца О.В.., відповідача - ОСОБА_3, третьої особи - Ремешевського Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

«Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИТВАТБАНК», про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ КБ «ПРИТВАТБАНК», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 11 травня 2007 року з ОСОБА_5 укладено кредитний договір №66-07/МБ, який в подальшому було змінено та доповнено, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 950 000 доларів США та 2 020 000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого остання передала в іпотеку нерухоме майно: нежитлові приміщення кафе, які знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються з нежитлових приміщень підвалу, 1-го поверху, антресолі в літ. А-4, загальною площею 510,00 кв.м

В зв'язку із невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звертався до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року вимоги Банку задоволені, стягнуто на користь останнього заборгованість у розмірі 12 305 531 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення кафе, що знаходиться в будинку під АДРЕСА_1.

Станом на 29 липня 2014 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 29 576 822 грн. 32 коп.

Посилаючись на те, що рішення суду не виконується, оскільки ОСОБА_5 без згоди іпотекодержателя - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в порушення умов договору іпотеки здійснила перебудову та провела зміну адреси предмета іпотеки, а саме - рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28 вересня 2012 року нежитловим приміщенням, що знаходиться в будинку під АДРЕСА_1 надано нову адресу - АДРЕСА_2 (через об'єднання його з поряд розміщеним приміщенням за адресою АДРЕСА_1) та вирішено оформити за ОСОБА_5 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 616,9 кв.м в підвалі та на першому поверсі житлового будинку за літ. А-4, які розташовані по АДРЕСА_2, позивач просив звернути стягнення на нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 510 кв.м, що знаходиться в підвалі та на першому поверсі житлового будинку за літ. А 4, які розташовані по АДРЕСА_2, та належать на праві власності ОСОБА_5, шляхом визнання права власності на нерухоме майно за Банком, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 29 576 822 грн. 32 коп.

В подальшому позивач змінював позовні вимоги та остаточно просив звернути стягнення на нерухоме майно загальною площею 510 кв.м, що становить 4/5 частки від загальної площі нежитлових приміщень площею 616,9 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_2, та належать на праві власності ОСОБА_5, шляхом визнання права власності на нерухоме майно за Банком в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 69 014 424 грн. 62 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2015 року залучено ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до участі у справі в якості третьої особи.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказує на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права і просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу представника позивача представник ОСОБА_5 вказує на безпідставність її доводів, їх невідповідність вимогам матеріального та процесуального закону і просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.

Додатковим рішенням того ж суду від 05 серпня 2016 року стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 174 666 грн. судових витрат.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 66-07/МБ, відповідно до якого відповідач отримала кредит окремими частинами, відповідно до додаткових умов до цього договору, у межах непоновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 950 000,00 доларів США зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами (том 1 а.с.16-22).

21 травня 2007 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 66-07/МБ від 11 травня 2007 року, згідно якої сторони дійшли згоди, що банк надає позичальнику протягом двох банківських днів з моменту укладення цієї угоди транш кредитних коштів у розмірі 506 878,90 доларів США зі строком користування до 10 травня 2022 року ( том 1 а.с.23).

23 травня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 66-07/МБ від 11 травня 2007 року, згідно якої сторони дійшли згоди, що банк надає позичальнику протягом двох банківських днів з моменту кладення цієї угоди транш кредитних коштів у розмірі 443 121,10 доларів США зі строком користування до 10 травня 2022 року (том 1 а.с.28).

30 листопада 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 66-07/МБ від 11 травня 2007 року, згідно якої, зокрема, внесені зміни до п.1.1., 1.2 кредитного договору.

У п.1.1, та 1.2 передбачено, що надання кредитних коштів позичальнику буде здійснюватись окремими частинами відповідно до додаткових угод, у межах непоновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 6 757 635 грн. Для обліку кредитних коштів, що видаються в рахунок кредитної лінії, банк відкриває позичальнику позичкові рахунки у національній валюті та у доларах США (том 1 а.с.33).

30 листопада 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 66-07/МБ від 11 травня 2007 року, згідно якої сторони дійшли згоди, що банк надає позичальнику протягом двох банківських днів з моменту укладення цієї угоди транш кредитних коштів у розмірі 2 020 000,00 грн. зі строком користування до 10 травня 2022 року ( том 1 а.с.35).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 66-07/МБ від 11 травня 2007 року 14 травня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, згідно умов якого остання передала в заставу нерухоме майно: нежитлові приміщення кафе, які знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються з нежитлових приміщень підвалу, 1-го поверху, антресолі в літ. А-4, загальною площею 510,00 кв.м. (том 1 а.с 40-43).

Вказане нерухоме майно належало ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. 30 листопада 2005 року за реєстровим № 1371, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №с998651, та зареєстроване в Миколаївському МБТІ за реєстровим № 8254171 (том 1 а.с.40).

Як зазначено сторонами у п. 8.4 іпотечного договору, у разі невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, забезпечених іпотекою, банку надано право звернути стягнення на нерухоме майно та за рахунок коштів, отриманих від реалізації, погасити наявну заборгованість за кредитним договором, а також проценти за користування кредитними ресурсами, комісійну винагороду, неустойку за іпотечним та кредитним договорами, збитки завдані простроченням зазначених платежів, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки. Також, у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов кредитного договору, банку надано право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки (том 1 а.с.40).

Відповідно до п. 11.3.1 іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (том 1 а.с.42).

30 листопада 2007 року між сторонами укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, а саме - викладено у новій редакції п. 4 іпотечного договору та зазначено, що нежитлові приміщення передаються в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором від 11 травня 2007 року у межах непоновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 6 757 635,00 грн. строком до 10 травня 2022 року, а також сплати процентів за користування кредитними ресурсами, комісійної винагороди, неустойки. Сторони узгодили вартість предмету іпотеки у розмірі 8 832 600 грн. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. 14 травня 2007 року за реєстровим № 534 ( том 1 а.с.44).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе за вказаним кредитним договором зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення кафе, які знаходяться в АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5, за рахунок чого задоволені вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» по кредитному договору №66-07/МБ від 11 травня 2007 року в сумі 12 739 921 грн. 86 коп. (том 1 а.с.49-51).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено.

Позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Звернуто стягнення в межах кредитної заборгованості ОСОБА_5 в загальній сумі 12 305 531 грн. 43 коп., яка складається з: 485 758,05 доларів США, що еквівалентно 3 870 714,45 грн., 424 137,92 долари США, що еквівалентно 3 379 700,60 грн., та 1 880 247,08 боргів за тілом кредитів, 139 794,60 доларів США, еквівалентних 1 113 939,28 грн., 118 437,52 доларів США, еквівалентних 943 757,50 грн. та 23 004,57 грн. сум заборгованості за процентами, та 593 296,96 грн., 490 474,72 грн. і 10 396,27 грн. сум пені на предмет іпотеки - нежитлові приміщення кафе, які розташовані в АДРЕСА_1, та складаються з нежитлових приміщень підвалу, першого поверху, антресолі в літ А-4 (прим. з 99-1 по 99-35), загальною площею 510,6 кв.м. і належать на праві власності ОСОБА_3 та передані нею в іпотеку на підставі іпотечного договору з відповідними змінами, шляхом проведення публічних торгів і встановленням початкової ціни в сумі 8 832 600 грн. (том 1 а.с. 48).

Як вбачається з постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2015 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості згідно виконавчого документа (том 2 а.с.162-163).

Так, рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28 вересня 2012 року № 1023 та 1025 нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3, які належать на праві власності ОСОБА_5, надана нова адреса: АДРЕСА_2 та оформлено право власності на нежитлові приміщення загальною площею 616,9 кв.м. в підвалі та на першому поверсі житлового будинку за літ. А-4, які розташовані по АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (том 1 а.с.60-61, 62-63).

Відповідно до частини третьої ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 4.3 договору іпотеки від 16 серпня 2008 року визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перерахованих у цьому пункті способів, у тому числі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Однак, судом встановлено, що відповідач на час вирішення спору не є власником майна по АДРЕСА_2.

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 травня 2016 року нежитлові приміщення загальною площею 646,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 належать на праві приватної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 14 жовтня 2015 року (том 2 а.с. 240-245, том 4 а.с. 69-70).

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Заінтересовані особами, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.

Отже сторонами у цивільному процесі будуть юридичне заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 102 ЦПК).

Позивач - особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес.

Відповідач - особа, котра на заяву позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорення права або охоронюваних законом інтересу позивача.

ОСОБА_5, як встановлено судом, не є власником майна, на яке, на думку позивача, необхідно звернути стягнення, а тому не може бути належним відповідачем за заявленими вимогами.

Між тим власники цього майна: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до участі у справі в якості відповідачів притягнути не були.

Так, місцевий суд в порушення вимог ч. 1 ст. 10 ЦПК України ухилився від виконання покладених на нього законом обов'язків, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив позивачу його прав, передбачених ст. 33 ЦПК України щодо пред'явлення позовних вимог про звернення стягнення на майно до належного відповідача, якими є дійсні власники такого майна, а також наслідків здійснення (нездійснення) таких дій.

Апеляційний суд з урахуванням положень ст.ст. 11, 303 ЦПК України позбавлений повноважень щодо залучення до участі у справі нових осіб.

За такого відсутні підстави для задоволені позову, який пред'явлено до неналежного відповідача, та для скасування оскаржуваного рішення суду.

Доводи апеляційної скарги представника позивача не заслуговують на увагу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд мав залучити з власної ініціативи до участі у справі належних відвідачів суперечить положенням ст. ст. 11, 33 ЦПК України, відповідно до яких суд вчиняє дії щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем лише на підставі клопотання позивача.

Оскільки такої заяви від позивача не надходило, суд не мав повноважень на заміну неналежного відповідача з власної ініціативи.

Не заслуговують на увагу й доводи стосовно неналежного з'ясування судом обставин справи щодо відчуження спірного нерухомого майна, оскільки ці обставини не входили до предмету доказування заявленого позову.

Помилковим є твердження про те, що суд першої інстанції, встановивши вчинення відповідачем дії щодо відчуження іпотечного майна, з метою захисту прав позивача, мав би постановити окрему ухвалу з направленням її до правоохоронних органів, оскільки таке суперечить положенням ст. 211 ЦПК України, відповідно до яких це право суду, але не його обов'язок.

Щодо розподілу судових витрат та ухвалення судом додаткового рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 510,6 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності, в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідача у розмірі 29 576 822,32 грн.

Правила визначення ціни позову у позовах про визнання права власності на майно визначені пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, а саме - ціна позову визначається вартістю цього майна.

Звертаючись з позовом, позивачем не було визначено ціни позову - не зазначено вартості спірного майна, але було сплачено судовий збір у розмірі 3 654 грн., що відповідало граничному розміру судового збору, визначеному підпунктом 1 пункту 1 ч. 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) в редакція, яка діяла на час звернення до суду.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (останнє уточнення здійснено 12 квітня 2016 року) та остаточно просив суд звернути стягнення на нерухоме майно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки, а саме: 510,6 кв.м., що складає 4/5 частки від загальної площі нежитлових приміщень загальною площею 616,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, вартістю 11 888 000,00 грн. шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно за позивачем, в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_5, по кредитному договору: №66-07/МБдоп1 від 21 травня 2007року, №66-07/МБдоп2 від 23 травня 2007року, №66-07/МБдоп4 від 30листопада 2007 року всього у розмірі 69 014 424,62 грн.

Згідно із п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» ( з наступними змінами), у разі якщо позивач на підставі частини другої статті 31 ЦПК збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону № 3674-VI,частини третьої статті 80 ЦПК повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Якщо до цієї заяви не додано доказів такої доплати, заява залишається без руху на підставі статті 121 ЦПК. У цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач у встановленому законом порядку не відмовився від неї.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону № 3674-VI, в редакції, яка діяла на момент подання заяв про уточнення позовних вимог із зазначенням вартості майна, визнання права власності на яке вимагав позивач, ставка судового збору за подання заяви майнового характеру. поданої юридичною особою становила 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивач згідно уточнених вимог просить звернути стягнення на предмет іпотеки вартістю 11 888 000 грн., то суд, ухвалюючи додаткове рішення, дійшов правильного висновку, що ціна позову має визначатись такою вартістю вказаного майна, а судовий збір повинен розраховуватись із ставки 1,5 % від вартості майна, що становлять 178 320 грн. (11888000 грн. х 1,5 % = 178320 грн.), які підлягали сплаті при зверненні з уточненими позовними вимогами, та вірно вважав, що з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 3 654 грн., з позивача необхідно стягнути 174 666 грн. (178 320 - 3 654 = 174 666) судового збору.

За подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір за ставкою у 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI).

За такого, звертаючись з апеляційною скаргою позивач мав сплатити 196 152 грн. судового збору (178 320 грн. х 110%), але було сплачено 4 019 грн. 40 коп., у зв'язку з чим з позивача необхідно стягнути недоплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 192 132 грн. 60 коп. (196 152 грн. - 4 019 грн. 40 коп.).

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 серпня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави 192 132 (сто дев'яносто дві тисячі сто тридцять дві) грн. 60 коп. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко