Ухвала суду № 62046180, 17.10.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18471/16-к

Провадження 1-кс/522/18184/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - Попревич В.М.,

Секретар судового засідання - Торчинська О.О.,

за участю прокурора - Бойченко К.О.,

захисника - ОСОБА_1,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2, який народився 21.06.1961 року у м. Одесі, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, на час вчинення кримінального правопорушення перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації, раніше не судимого, депутат Одеської міської ради VII скликання, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 а, кв.15, мешкає у АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294, ст. 340 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294 та ст. 340 КК України, у вигляді застави, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, мотивуючи свої вимоги наступним.

Починаючи з 22.11.2013, у м. Києві, на майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України та зміни чинної влади.

З метою залякування учасників акцій протесту, протидії активістам руху «Євромайдан», службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, протягом січня - лютого 2014 року, бажаючи якнайдовше зберегти свої владні повноваження та усунути перешкоди з боку активістів «Євромайдану», припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, розробили порядок протидії учасникам зазначених протестів в регіонах України, у тому числі шляхом їх залякування відповідними незаконними силовими акціями, в порушення вимог ст. 39 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Окрім того, перешкоджання в реалізації права громадян України на проведення мирної демонстрації, втручання у реалізацію їх права на свободу мирних зібрань, є порушенням статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Верховною Радою України 17.07.1997.

Незважаючи на викладене, протягом січня 2014 року перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 (призначений на посаду 19.12.2013 розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 №189/к-2013), за попередньою домовленістю з іншими, на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою своєчасного реагування на зібрання протестувальників проти дій тодішньої влади, їх залякування та придушення організованих ними мирних акцій на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України та зміни чинної влади, вжили необхідні заходи для пошуку, залучення та розміщення у м. Одесі, в тому числі в міських санаторіях, організованих груп чоловіків, загальною чисельністю близько 200 осіб, забезпечених необхідною екіпіровкою, засобами індивідуального захисту, деревяними кийками, битками, металевими прутами, тощо для нанесення тілесних ушкоджень мітингувальникам.

При цьому, ОСОБА_2 та інші, на даний час не встановлені досудовим розслідуванням особи, допускали спричинення в результаті злочинних дій спеціально залучених ними осіб тілесних ушкоджень мітингувальникам, та тим, хто їх підтримує, пошкодження або знищення їх майна, вчинення погромів, виникнення дестабілізації суспільно-політичної ситуації в м. Одесі.

19.02.2014, у першій половині дня, ОСОБА_2 та інші, на даний час не встановлені досудовим розслідуванням особи, які знаходились з ним у злочинній змові, отримали інформацію про заплановане мирне зібрання громадян поблизу Одеської обласної державної адміністрації на пр. Шевченка, 4 у м. Одесі, на підтримку учасників «Євромайдану» на майдані Незалежності у м. Києві, яке викликало підвищений інтерес з боку мешканців Одеського регіону та очікувалась явка значної кількості учасників.

З урахуванням викладеного, перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, діючи спільно та узгоджено з невстановленими на даний час особами, навмисно порушуючи конституційне право учасників мітингу на мирне зібрання і вільне волевиявлення, з метою придушення мирної акції громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України та зміни чинної влади, вжили необхідні заходи для доставки близько 14 год. до будівлі Одеської обласної державної адміністрації на пр. Шевченка у м. Одесі близько 200 чоловіків, обличчя яких були приховані «балаклавами», мотоциклетними шоломами, тощо, з метою унеможливлення їх ідентифікації та притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, які готувалися, які були одягнені у чорного кольору спортивний одяг, екіпіровані у засоби індивідуального захисту у вигляді наколінників та налокітників, були озброєні деревяними кийками, металевою арматурою, тощо.

При цьому, ОСОБА_2 та інші особи, які знаходилися з ним у попередній змові, усвідомлювали фактичну організацію ними масових заворушень, порушення громадського порядку, передбачаючи можливість застосування фізичного насильства над громадянами, які будуть приймати участь у мітингу, та будь-яким чином підтримували учасників мітингу, допускаючи при цьому і заподіяння їм тілесних ушкоджень, вчинення погромів, пошкодження та знищення майна громадян.

Близько 14 год. 19.02.2014, на площі перед будівлею Одеської обласної державної адміністрації на пр. Шевченка, 4 у м. Одесі розпочався проукраїнський мирний мітинг під гаслом Не стріляй - проти розстрілу 18.02.2014 перших мирних громадян на майдані Незалежності у м. Києві та в підтримку європейського вектору зовнішньої політики України, у якому прийняло участь близько 50 осіб.

Близько 14 год. 30 хв. того ж дня, голова Одеської обласної адміністрації ОСОБА_4, після нетривалого спілкування на сходах будівлі з мітингувальниками, занепокоєними появою поблизу Одеської обласної державної адміністрації близько 200 агресивно налаштованих чоловіків в захисній амуніції та озброєних деревяними битами, кийками та металевими прутами, які вигукували гасла на підтримку Президента України ОСОБА_5, ухилившись від відповіді на докори громадян з приводу необхідності залучення вищезазначених агресивно налаштованих осіб - повернувся до будівлі Одеської обласної державної адміністрації.

У той же час, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з іншими, на даний час не встановленими особами для досягнення спільної злочинної мети, завдаючи істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян, а також громадським інтересам на мирні зібрання, грубо порушуючи вимоги ст.ст. 22 та 39 Конституції України, ст. 1 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, за відсутності будь-якого судового рішення, яке б обмежувало право вищевказаних громадян на свободу мирних зібрань, розпорядився щодо силового припинення заздалегідь залученими чоловіками, озброєними деревяними битами, кийками та металевими прутами мирного зібрання громадян, які перебували в цей час на площі перед будівлею Одеської обласної державної адміністрації, за явної відсутності для цього будь-яких підстав.

На виконання вказівки ОСОБА_2, дії якого були узгоджені з іншими, на даний час не встановленими спільниками, вищезазначені озброєні чоловіки, у кількості близько 200 осіб, грубо порушуючи громадський порядок, використовуючи свою чисельну перевагу, учиняючи опір представникам влади, спробували прорвати кордон із числа співробітників ГУМВС України в Одеській області, які забезпечували громадський порядок та намагалися відокремити нападників від учасників проукраїнського мирного мітингу, які стали ховатися за правоохоронцями на сходинках Одеської обласної державної адміністрації.

Реалізуючи до кінця свій злочинний намір, направлений на активну участь у масових заворушеннях, невстановлені під час досудового розслідування особи, які діяли відповідно до вказівки ОСОБА_2 та його спільників, без будь-якого попередження, безпідставно застосували проти неозброєних мирних протестувальників заздалегідь заготовлені для спричинення їм тілесних ушкоджень деревяні бити, кийки та металеві прути, наносячи ними, а також руками та ногами удари по різним частинам тіла, застосувавши, таким чином, до них насильство та спричинили тілесні ушкодження середньої тяжкості: ОСОБА_6, відео-оператору ТОВ "ТРК "Нова Одеса" ОСОБА_7 та легкі тілесні ушкодження: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, кореспонденту ТРК "Перший міський" ОСОБА_13, оператору телекомпанії "Новий Канал" ОСОБА_14, спричинили матеріальну шкоду громадянам: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, кореспонденту ТОВ "ТРК "Нова Одеса" ОСОБА_18, оператору «5 канал ТВ» ОСОБА_19, а також, застосовуючи деревяні бити та кийки, пошкодили мотоцикл марки «Yamaha XTZ 750», державний реєстраційний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_20 та мотоцикл марки «Yamaha Dragstar», державний реєстраційний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_21, після чого, організовано покинули місце події, використовуючи автотранспорт, на якому прибули.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 294 КК України: організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях, за попередньою змовою групою осіб.

22.09.2016 року ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294 КК України.

23.09.2016 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси щодо підозрюваного ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 8 000 668 гривень.

29.09.2016 року, підозрюваний ОСОБА_2 звільнений з-під вартий після внесення застави.

Крім того, 29.09.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, та вручено нове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 340 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне перешкоджання проведенню мітингу, із застосуванням фізичного насильства.

Таким чином, ОСОБА_2В, підозрюється у вчиненні середньої тяжкості та тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до восьми років.

З урахуванням зміненої раніше підозри, та наявності нової підозри, наявності відповідних ризиків передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням, про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; буде незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинить інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні просили відмовити у розгляді клопотання посилаючись на те, що сплинув строк для його розгляду, крім того, його подано передчасно, нових обставин у клопотанні не зазначено, зміна раніше повідомленої підозри відбулась із порушенням вимог КПК України. Щодо наявності підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора, захисник та підозрюваний посилались на те, що ОСОБА_2 має на утриманні доньку-інваліда, ОСОБА_2 одружений, в нього наявні хронічні захворювання, має на утриманні батьків похилого віку, тобто в підозрюваного ОСОБА_2 наявні міцні соціальні звязки. Крім того, не вказано, які саме документи може знищити ОСОБА_2 та на яких конкретно свідків він може вплинути. Також ОСОБА_2 зазначив, що на протязі 2-х років він зявлявся до органу досудового розслідування, не переховувався, неодноразово перебував за кордоном України та повертався в Україну, тобто не переховувався від органу досудового слідства.

Заслухавши думку сторін, дослідивши надані матеріали, слідчийй суддя приходить до висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше 72 годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний перебуває на свободі.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 3 КПК України, суд першої інстанції - районний у місті суд, який має право ухвалити вирок чи постановити ухвалу про закриття кримінального провадження.

У п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, зазначено, що слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноваження якого належить здійснення у порядку передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

В даному випадку, суд (слідчий суддя) який уповноважений постановити ухвалу - слідчий суддя Попревич В.М. до провадження якого клопотання надійшло в порядку ст. 35 КПК України. Крім того, як вбачається із тексту ст. 193 КПК України, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які документи, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч. 8 ст. 135 КПК України, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобовязана прибути за вказівкою.

Аналіз наведених вище норм, дає слідчому судді право прийти до висновку, що законодавчо не має обмеження щодо строку розгляду клопотання у звязку із його відкладенням, з поважних причин для виконання процесуальних дій. Крім того, розгляд клопотання був відкладений саме за клопотанням сторони захисту задля можливості брати участь у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу, а згодом і для виклику до судового засідання свідка сторони обвинувачення, а тому строк для розгляду даного клопотання не вважається пропущеним.

Щодо зміни раніше повідомленої підозри та нової підозри, слідчий суддя вважає посилання сторони захисту теж безпідставними, оскільки до клопотання долучений витяг із ЄРДР за № 12014160500001323 із якого вбачається, що 29.09.2016 року внесені відомості про вчинений злочин за ст. 340 КК України,

Як встановлено в судовому засіданні, 22.09.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294 КК України.

23.09.2016 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси щодо підозрюваного ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 8 000 668 гривень.

29.09.2016 року ОСОБА_2 прокурором Одеської області повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, та вручено нове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 340 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне перешкоджання проведенню мітингу, із застосуванням фізичного насильства.

У звязку з тим, що на даний час ОСОБА_2 підозрюється у тому числі у вчиненні діяння за ст. 340 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є фізичне насильство, ці обставини не були предметом розгляду під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 22.09.2016 року, тому прокурор звернувся із клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою без визначення розміру застави.

Відповідно до ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченомустаттею 184цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обовязків, передбаченихчастиною пятою статті 194цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 вказаної статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 підтверджується рапортом з Управління Служби безпеки України в Одеській області від 03.03.2015; інформаційною довідкою з Управління Служби безпеки України в Одеській області від 09.10.2015; протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 29.08.2015; рапортом з УКР ГУМВС України в Одеській області від 09.09.2015; протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від 16.09.2015; протоколом допиту свідка ОСОБА_24 від 14.07.2016; інформаційною довідкою з Управління Служби безпеки України в Одеській області від 05.08.2016; інформаційною довідкою з УКП (ОТЗ) ГУНП в Одеській області від 08.08.2016; рапортом з Управління Служби безпеки України в Одеській області від 03.09.2016; іншими матеріалами зазначеного кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу від 22.09.2016 року, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; буде незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинить інше кримінальне правопорушення, та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у сумі 8 000 668 гривень, достатньої для забезпечення виконання ним покладених обовязків, у випадку порушення яких, можуть наступити наслідки зазначені в ч. 8-10 ст. 182 КПК України, тобто вказані кошти будуть звернені в дохід держави.

На даний час, ризики зазначені у клопотанні сторони обвинувачення - не відповідають дійсності оскільки, задля забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обовязків, обрано заставу у відповідності до майнового стану підозрюваного, розмір якої перевищує максимально зазначений у ч. 4 ст. 183 КПК України, та є достатнім стимулом для уникнення ризиків. Відомостей про порушення підозрюваним процесуальних обовязків, органом досудового розслідування, до слідчого судді, не надано.

Той факт, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину за ст. 340 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є фізичне насильство, не є достатньою підставою для зміни раніше визначеного запобіжного заходу, на тримання під вартою без визначення застави, адже у долучених матеріалах, не має достатніх доказів, що саме ОСОБА_2 персонально вчиняв дії повязані із застосуванням насильства.

Крім того, злочин, що ставиться в підозру ОСОБА_2 за ст. 340 КК України, знаходиться в розділі XV, а саме злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Аналіз ч. 4 ст. 183 КПК України, дає слідчому судді право прийти до висновку, що не визначення розміру застави є правом слідчого судді, а не його обовязком.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобовязаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Будан проти України»

(Заява № 38800/12) від 14.01.2016 року, суд зазначає, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати несвавільним, недостатньо лише відповідності цього заходу вимогам національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин. Тримання під вартою відповідно допідпункту «с»пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі щодо пропорційності, яка вимагає існування обґрунтованого рішення, у якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення. Аргументи «за» і «проти» звільнення, у тому числі ризик перешкоджання обвинуваченим належному здійсненню провадження, не можуть оцінюватися абстрактно, а обґрунтованим рішенням є таке, що підтверджується фактичними доказами. Органи влади повинні оцінити, чи є взяття заявника під варту конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У рішенні Європейського суду з прав людини, Справа «Луценко проти України»(Заява № 6492/11) від 19.11.2012 року, зазначено що стаття 5Конвенціїгарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див.рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»(Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (див. рішення від 9 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72,77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин.

З урахуванням вище наведеного, та того факту, що запобіжний захід обирається тільки щодо особи, а не кримінального провадження, в даному випадку зміна запобіжного заходу не є необхідним, адже обраний раніше запобіжний захід цілком і повністю, забезпечує виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а тому у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу варто відмовити.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала слідчого судді про відмову у застосуванні запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом пяти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя:

17.10.2016