Постанова № 6204491, 09.04.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-337/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 квітня 2009 року о 16 годині 50 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом війни ІІ групи, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в м. Торезі, де отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачену статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткову пенсію за шкоду завдану здоров’ю, передбачену ст. 50 зазначеного Закону, та підвищення до пенсії, передбачене ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Зазначає, що розмір пенсії, яка йому виплачується, не відповідає нормам зазначених законів, оскільки визначається Кабінетом Міністрів України, а не кратними розмірами прожиткового мінімуму. Постановою Донецького окружного адміністративного суду розмір його пенсії був приведений у відповідність до зазначених норм починаючи з 01 січня 2005 року. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, на що отримав письмову відмову. Відповідач відмовляється привести розмір пенсії позивача, що йому виплачувалася у період з 01.02.1998 року по 31.12.2004 року у відповідність до законодавства, незважаючи на те, що за перерахунком пенсії позивач звертався ще в 1998 році. Позивач вважає дії УПФУ щодо нарахування та виплати йому пенсії за період з 01.02.1998 року по 31.12.2004 року протиправними.

Позивач просить:

- визнати дії відповідача у відмові про перерахунок та сплату недоотриманих сум пенсій за період з 01.02.1998 року по 31.12.2004 року неправомірними і такими, що не відповідають нормам ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- зобов’язати відповідача перерахувати вказані види пенсії за вказаний період;

Під час судового розгляду справи позивач зменшив обсяг позовних вимог (а.с. 39-40), просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2000 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Представник відповідача УПФУ в м. Торезі ОСОБА_2 в судовому заперечила проти задоволення заявлених до УПФУ позовних вимог. Пояснила, що позивач дійсно знаходиться на обліку в УПФУ в м. Торезі як одержувач пенсії по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має статус інваліда війни. Пенсію позивачеві призначено за нормами ч. 1 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків. Вважає, що призначення та виплати пенсії позивачеві були здійснені відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що пенсійна справа до УПФУ була передана лише 31.05.2001 року і нарахування та виплата пенсії позивачеві відповідачем здійснюється з 01.06.2001 року. Наполягає на застосуванні до позовних вимог наслідків пропущення строку позовної давності.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

- копія посвідчення інваліда війни 2-ї групи;

- копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС;

- копії довідок МСЕК про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності;

- копія пенсійного посвідчення відповідача;

- копія паспорту позивача;

- копія заяви позивача до відділу соціального забезпечення щодо перерахунку пенсії від лютого 1998 року;

- копія листа відділу соціального забезпечення позивачеві від 06.02.1998 року на його звернення щодо перерахунку пенсії;

- копія заяви позивача до УПФУ в м. Торезі щодо перерахунку пенсії від 12.02.2009 року;

- копія листа УПФУ в м. Торезі позивачеві від 25.02.2009 року на його звернення щодо перерахунку пенсії;

- копії постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Вищого адміністративного суду;

- довідки УПФУ в м. Торезі щодо розмірів виплаченої позивачеві пенсії;

- копія положення про УПФУ;

- копія довідки про включення УПФУ в м. Торезі до ЄДРПОУ;

- оригінал пенсійної справи позивача;

- копії документів щодо передачі пенсійних справ з УПСЗН до УПФУ;

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 5), віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 5), інвалідом війни (а.с. 4). 01.11.1999 року йому вперше було встановлено ІІ групу інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (до цього мав ІІІ групу інвалідності) строком до 01.11.2002 року (а.с. 2), при переогляді МСЕК 11.04.2002 ІІ групу інвалідності продовжено до 01.05.2005 року (а.с. 7). 26.05.1991 року позивач звернувся до комісії з призначення пенсії при виконкомі Торезької міської ради з заявою про призначення йому пенсії (а.с . 45) і з 28.02.1991 року одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону, а після отримання статусу інваліда війни - підвищення до пенсії, передбачене ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (а.с. 44). 31.05.2001 року у зв’язку з переданням функцій призначення та виплати пенсії від Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради до Торезького міського управління Пенсійного фонду України, пенсійна справа № 139697 ОСОБА_1 була за актом приймання-передачі (а.с. 47,48) передана до УПФУ в м. Торезі Донецької області (на той час - Торезьке міське управління Пенсійного фонду України). Починаючи з 01.06.2001 року і по 31.12.2004 року включно відповідач здійснював нарахування та виплату позивачеві вищевказаних видів пенсій (а.с. 42-43). Розмір призначеної та виплаченої позивачеві державної пенсії визначався із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків, та становив за період з 01.06.2001 року по 31.03.2002 року включно по 470,71 гривень щомісяця, а з 01.04.2002 року по 31.12.2004 року включно по 526,10 гривень щомісяця що є меншим за 8 мінімальних пенсій за віком. Розмір призначеної та виплаченої позивачеві додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, визначався відповідачем виходячи з базису - 19,91 грн., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” та становив по 12,47 гривень щомісяця, що є меншим за 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Розмір підвищення до пенсії до пенсії, передбачений ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становив по 58,17 гривень щомісяця, що є меншим за 350 процентів мінімальної пенсії за віком. В лютому 1998 року позивач звертався до УПСЗН м. Тореза, яке на той час здійснювало нарахування та виплату позивачеві пенсії (а.с. 46), а 12.02.2009 року - до УПФУ в м. Торезі (а.с. 8) з письмовими заявами щодо перерахунку призначеної йому пенсії, на що отримував письмові відмови відповідно від 06.02.1998 року (а.с. 19-22) та 25.01.2009 року (а.с. 9).

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірах:

інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

Згідно ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (з 17.11.2005 року – Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.п. а, б п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” № 1 від 03.01.2002 року, установлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій та додаткової пенсії, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік”, затверджено на 2001 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 248,77 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік”, затверджено на 2002 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 268 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2003 рік”, продовжено на 2003 рік дію статті 1 Закону України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік”.

Згідно ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік”, затверджено на 2004 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 284,69 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно ст. 76 Закону України “Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку” № 39/95-Вр від 08.02.1995 року, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, та підвищення до пенсії за період з 01.01.2000 року по 31.05.2001 року включно, суд виходить з того, що функції призначення та виплати пенсій, призначених особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, були передані до відповідача починаючи з 01.06.2001 року. Посилання позивача на те, що відповідач є правонаступником реорганізованого відділу соціального забезпечення у частині виплат пенсій, не приймається судом до уваги, оскільки така обставина спростовується дослідженими в судовому засіданні копією положення про УПФУ та копією довідки про включення УПФУ в м. Торезі до ЄДРПОУ (а.с. 49-54). Таким чином УПФУ в м. Торезі не є належним відповідачем в зазначеній частині позовних вимог оскільки не несе відповідальність за правомірність призначення та виплати пенсії позивачеві у вказаний період. За перелічених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, та підвищення до пенсії за період з 01.06.2001 року по 31.12.2004 року, суд виходить з того, що у вказаний період було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у право позивача як особи, якій встановлено ІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків війської служби по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на призначення та виплату йому державної пенсії у розмірі не меншому за 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та закріплене ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” право позивача на призначення та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем призначення та виплата вказаних державно, додаткової пенсії та підвищення до пенсії здійснені у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки вплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо призначення та виплати позивачеві у вказаний період державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Дії відповідача щодо призначення та виплати позивачеві підвищення до пенсії також є протиправними, разом з тим:

Згідно ст. 75 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно ст. 76 цього ж Кодексу, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Згідно ст. 80 цього ж Кодексу, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 248-5 ЦПК Української РСР 1963 року, скаргу (на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) може бути подано в суд ... у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.

Позивачем позов здано в канцелярію суду 27.02.2009 року (а.с. 1), тобто з порушенням встановленого строку позовної давності. В судовому засіданні не встановлені поважні причини пропущення строку позовної давності, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку позовної давності. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності заявлення позовних вимог щодо державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, оскільки до заявлених позивачем вимог в цій частині позовна давність не застосовується.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), рішенням Європейського Суду з прав людини у справі „ Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік”, ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік”, ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2003 рік”, ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік”, ст. 76 Закону України “Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку” № 39/95-Вр від 08.02.1995 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам” № 1686 від 10.11.2000 року, ст. 75, 76, 80 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, абз. 1 ч. 1 ст. 248-5 ЦПК Української РСР 1963 року, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 99, 100, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю за період з 01.06.2001 року по 31.12.2004 року такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, м-н 4, б. 27, кв. 25, іпн НОМЕР_1, перерахунок та виплату:

- державної пенсії згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01 .06.2001 року по 31.12.2004 року включно у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01 .06.2001 року по 31.12.2004 року включно у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 10 квітня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин