Постанова № 62031487, 12.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа № 917/1035/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність від 30 cічня 2016 року, ОСОБА_2 довіреність № 2-77 від 21 березня 2016 року,

відповідача - ОСОБА_3 довіреність № 552-16 від 12 липня 2016 року, ОСОБА_4 довіреність № 849-16 від 10 жовтня 2016 року,

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2477 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року у справі № 917/1035/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Постачання", пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19).

про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних та штрафу

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року у справі № 917/1035/16 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Постачання", пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 20071686 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, (код ЄДРПОУ 30019801) 306 342,41 грн пені, 41 538,66 грн 3%, 171,74 грн інфляційних втрат, 55 793,28 грн судового збору, припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 065 156,66 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в даній частині.

У судове засідання, яке відбулось 12 жовтня 2016 року, з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення судового засідання.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

01 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач, газотранспортне підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Постачання" (відповідач, Замовник) уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000176/Н032.

Згідно з п. 1.1 газопровідне підприємство зобовязалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору

Посилаючись на неналежне виконання зобовязання з боку відповідача позивач просить суть стягнути з останнього заборгованість за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами №15206000176/НО32 від 01.07.2015 у розмірі 6 649 868,68 грн, з яких: сума основного боргу - 3 065 156,66 грн; сума інфляційних втрат - 171,74 грн; сума 3% річних - 106 200,36 грн, сума пені - 1 512 462,80 грн; сума 7% штрафу - 1 965 877,12 грн.

Судом першої інстанції було припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 065 156,66 грн., оскільки відповідна сума була погашена з боку відповідача, відмовлено в стягненні 7% штрафу, оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли у звязку з неналежним виконанням відповідачем саме грошового зобовязання (повязаного з оплатою вартості наданих послуг), та з огляду на укладення та проведення розрахунків за спільними протокольними рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання зазначено на правомірності стягнення 3% річних в сумі 41 538,66 грн, пені в сумі 613 568,73 грн. Окрім цього судом, враховуючи суспільну значимість діяльності підприємства (розподіл природного газу для споживачів всіх категорій які перебувають на території міст Кременчук, Горішні Плавні, м. Гадяч, Кременчуцького та Семенівського районів Полтавської області) та те, що основний борг повністю ним сплачений, було зменшено розміру пені до 50% та стягнуто з відповідача 306 342,41 грн пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно при перевірці розрахунку суми пені та 3% річних враховував спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, оскільки між сторонами не було погодження щодо зміни строків оплати та не підписано з цього приводу жодної додаткової угоди до основного договору чи окремих правочинів. Крім того, позивач наголошує на правомірності застосування до відповідача додаткової санкції у вигляді 7% штрафу за прострочення виконання зобовязання більш ніж на 30 днів, оскільки вимоги частини 2 статті 231 ГК України передбачають можливість накладення штрафу в зобовязання повязаних з наданням товарів (робіт, послуг). В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про відсутність підстав для зменшення пені, а також порушення судом першої інстанції положень ст. 233 ГК України, ст.ст. 509, 526, 551, 625, 629 ЦК України, оскільки вважає, що розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору є правомірно заявленим та не є значно чи надмірно великим, виходячи з загальної заборгованості по договору та часу прострочення відповідачем належних до сплат сум. Позивач вказує на те, що ПАТ "Укртрансгаз" здійснює суспільно-важливу та стратегічну функцію по своєчасному та безперебійному забезпеченню субєктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, надійного та безпечного функціонування Єдиної газотранспортної системи України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає норм матеріального законодавства зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів 01 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Постачання" уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000176/Н032.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ч. 1 ст. 904 ЦК України.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 1.1 газопровідне підприємство зобовязалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору

Послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п.п. 3.1., 3.4. договору).

Положеннями п. 3.1. та п. 3.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються відповідачем і позивачем актами наданих послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 5.4. договору вартість послуг по транспортуванню газу визначається на підставі акту наданих послуг.

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 5.5. договору).

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами. Умови договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що ним на виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами надані відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у липні 2015 року на загальну суму 1 081 176,14 грн, відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2015 № 07-15-1506000176/Н032; у серпні 2015 року на загальну суму 760 477,58 грн, відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2015 № 08-15-1506000176/Н032; у вересні 2015 року на загальну суму 846 862,18 грн, відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2015 № 09-15-1506000176/Н032; у жовтні 2015 року на загальну суму 3 938 053,80 грн, відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2015 № 10-15-1506000176/Н032; у листопаді 2015 року на загальну суму 5 016 885,11 грн, відповідно до акту наданих послуг від 31.11.2015 № 11-15-1506000176/Н032; у грудні 2015 року на загальну суму 6 751 260,52 грн, відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2015 № 12-15-1506000176/Н032; у січні 2016 року на загальну суму 11 554912,61 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2016 № 0Ы6-1506000176/Н032; у лютому 2016 року на загальну суму 7 928 247,76 грн, відповідно до акту наданих послуг від 29.02.2016 № 02-16-1506000176/Н032; у березні 2016 року на загальну суму 7 287 670,16 грн, відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2016 № 03-16-1506000176/Н032; у квітні 2016 року на загальну суму 3 266 448,42 грн, відповідно до акту наданих послуг від 01.04.2016 № 04-16-1506000176/Н032.

Як зазначає позивач, звертаючись з позовною заявою, відповідач, порушуючи умови договору здійснив оплату наданих з липня 2015 року по квітень 2016 послуг з порушенням строку їх оплати, чим здійснив прострочення зобов'язань. Неоплаченими залишилися надані послуги на суму 3 065 156,66 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Втім, як підтверджується банківськими виписками (Том 1 а.с.152-154) та не заперечується сторонами, відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 3 065 156,66 грн.

У звязку з чим судом першої інстанції було правомірно припинено провадження в частині стягнення боргу в розмірі 3 065 156,66 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору в редакції додаткової угоди №2 сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частина 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення зобов'язань щодо оплати, наданих позивачем з липня 2015 року по квітень 2016 року послуг у розмірі 1 512 462,80 грн, 3% від простроченої суми у розмірі 106 200,36 грн та інфляційні втрати у сумі 171,74 грн, 1 965 877,12 грн штрафу.

Щодо вимоги позивача стосовно стягнення 7% штрафу, нарахованого у відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України,наголошуючи на безпідставності доводів апеляційної скарги суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

-якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

-якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

-якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України № 3-1гс14 від 04.02.2016 у справі № 903/610/13.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В даному випадку відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

Як розяснено у п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Оскільки, спірні правовідносини у даній справі виникли, у звязку з неналежним виконанням відповідачем саме грошового зобовязання (повязаного з оплатою вартості наданих послуг), висновок місцевого господарського суду з приводу відсутності правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України є правомірним, а тому в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Одночасно колегія суддів погоджується зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком суми 3% річних та пені з огляду на укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, та зазначає на правомірності заявлення до стягнення суми 3% в розмірі 41 538,66 грн, суми пені в розмірі 613 568,73 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно при перевірці розрахунку суми пені та 3% річних враховував спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, оскільки між сторонами не було погодження щодо зміни строків оплати та не підписано з цього приводу жодної додаткової угоди до основного договору чи окремих правочинів.

Втім колегія суддів погоджується з відповідним перерахунком враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2014/у від 21 вересня 2015 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 270 902,02 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2138/у від 19 жовтня 2015 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 92 479,50 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2464/у від 19 листопада 2015 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 1 259 737,32 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 303/у від 18 грудня 2015 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 3 000 000,00 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 289/у від 22 січня 2016 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 4 500 000,00 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 692/у від 19 лютого 2016 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 4 000 000,00 грн., та № 691/у на суму 1 000 000,00 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1010/у від 18 березня 2016 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 5 000 000,00 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1290/у від 19 квітня 2016 року про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 6 129 801,15 грн.

-спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1543/у від 19 травня 2016 року за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 6 000 000,00 грн.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 року № 20.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння.

Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним головним фінансовим управлінням, відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України, постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг), ОСОБА_5 акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок". Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Отже позивач, склавши з розпорядниками коштів зведені реєстри актів звіряння та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Після підписання позивачем цих рішень проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з п. 2.9 цього Порядку.

В цих спільних протокольних рішеннях сторони визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, для застосування санкцій, зокрема пені, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Одночасно всупереч доводам апеляційної скарги колегія суддів погоджується з рішенням суду й в частині зменшення розміру суми пені.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені, відповідач посилався на суспільну значимість діяльності підприємства (розподіл природного газу для споживачів всіх категорій які перебувають на території міст Кременчук, Горішні Плавні, м. Гадяч, Кременчуцького та Семенівського районів Полтавської області) та на те, що основний борг повністю ним сплачений.

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, а також те, що відповідач за час розгляду справи повністю сплатив суму основного боргу за договором, та враховуючи відсутність доказів того, що прострочення зобовязань відповідачем завдало збитків позивачу, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про можливість зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача 306 342,41 грн пені.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року у справі № 917/1035/16 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року у справі № 917/1035/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Тихий П.В.