Рішення № 62022977, 12.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1741/15-ц 22-ц/774/1589/К/16

Справа № 210/1741/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22ц/774/1589/К/16 інстанції - Чайкіна О.В.

Категорія № 27 (ІV) Доповідач - Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар - Маслова К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» - Панфілової Наталії Володимирівни,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк», Публічного акціонерного товариства «Терра Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення грошового вкладу за договором банківського вкладу, індексу інфляції, трьох відсотків річних, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» (надалі - ПАТ «Кристалбанк») про захист прав споживачів та стягнення вкладу за договором банківського вкладу, уточнивши позовні вимоги, та пред'явивши їх також до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (надалі - ПАТ «Терра Банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонду) зазначив, що 16 січня 2014 року між ним та ПАТ «Терра Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) за №ВДБ-116736:840, за умовами якого він передав банку грошові кошти в розмірі 200 дол. США на строк 6 місяців з 16 січня 2014 року до 29 серпня 2014 року зі сплатою 9,0% щомісячно.

17 червня 2014 року між ним та ПАТ «Терра Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) за №ВДБ-149929:840, за умовами якого він передав банку грошові кошти в розмірі 5000 дол. США строком на 3 місяці з 17 червня 2014 року до 19 вересня 2014 року, зі сплатою 12 % річних, з щомісячним перерахуванням процентів на фактичну суму вкладу.

Після закінчення строку дії договорів, він звертався до ПАТ «Терра Банк» з вимогою виплати суми вкладів та нарахованих відсотків, однак йому роз'яснено, що ПАТ «Терра Банк» на підставі постанови правління Національного Банку України віднесено до категорії проблемних і в подальшому віднесено до категорії неплатоспроможних, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб створено перехідний банк - ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк».

На його вимогу відповідачем ПАТ «Кристалбанк», який є правонаступником - ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк», 18 лютого 2015 року виплачено грошовий вклад за договором банківського вкладу (депозиту) № ВДБ - 149929:840 від 17 червня 2014 року в сумі 66034 грн. 96 коп. за курсом 13,11 грн. за 1 дол. США, в яку входять відсотки в розмірі 35,92 дол. США за курсом 13,11 грн. за 1 дол. США, що еквівалентно 470,91 грн., що становить 17,58 дол. США на дату виплати та сума депозиту в розмірі 5000 дол. США за курсом 13,11 грн. за 1 дол. США, що еквівалентно 65563,95 грн.

Вважає, що відповідачем ПАТ «Кристалбанк» порушено діюче законодавство та виплачено грошовий вклад не в валюті вкладу на день виконання зобов'язання, а в національній валюті, та враховуючи те, що на дату виплати курс долара становив 26,79 грн. за 1 дол. США, а відповідач виплатив йому 2447,33 дол. США за курсом 13,11 грн. за 1 дол. США, то недоплачена сума за договором №ВДБ-149929:840 від 17.06.2014 року складає 2553,33 дол. США та відсотки у розмірі 18,34 дол. США, а за договором №ВДБ-116736:840 від 16.01.2014 року з урахуванням того, що на дату виплати курс долара становив 26,79 грн. за 1 дол. США, а відповідач виплатив йому 122,67 дол. США за курсом 13,11 грн. за 1 дол. США недоплачена сума складає 77,31 дол. США.

Крім того, позивач вважає, що оскільки депозитний вклад за договором №ВДБ-116736:840 від 16.01.2014 року підлягав поверненню 29.08.2014 року, а фактично повернуто 25.06.2015 року, а депозитний вклад за договором №ВДБ-149929:840 від 17.06.2014 року підлягав поверненню 19.09.2014 року, а фактично повернуто 18.02.2015 року, то у зв'язку з порушенням умов договорів банківських вкладів щодо повернення вкладів на першу вимогу заявника, підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України й стягненню з відповідачів пеня, а з ПАТ «Терра Банк» - підлягають 3% та 9% річних за користування грошовими коштами, також індекс інфляції.

На підставі викладеного в останній редакції уточненої позовної заяви від 26.10.2016 року (а.с. 161-163 т.1), позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути з ПАТ «Кристал Банк» на його користь недоплачені грошові кошти за договором № ВДБ -116736:840 від 16.01.2014 року в розмірі 77,31 дол. США; пеню в розмірі три відсотки в день за порушення зобов'язань в розмірі 15990,13 грн., недоплачені грошові кошти за договором № ВДБ -149929:840 від 17.06.2014 року в розмірі 2553,33 дол. США та недоплачені проценти в розмірі 18,34 дол. США, а також пеню в розмірі три відсотки в день за порушення зобов'язань в розмірі 118270,28 грн.; стягнути з ПАТ «Терра Банк» на його користь за договором № ВДБ -116736:840 від 16.01.2014 року відсотки в розмірі 9% річних за період прострочення виконання зобов'язання в розмірі 379,08 грн., три відсотки річних в розмірі 126,18 грн. та індекс інфляції в розмірі 3030,75 грн., а також за договором № ВДБ -149929:840 від 17.06.2014 року відсотки в розмірі 9% річних за період прострочення виконання зобов'язання в розмірі 8006,79 грн., три відсотки річних в розмірі 2668,93 грн. та індекс інфляції в розмірі 18595,63 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. На користь ОСОБА_2 з ПАТ «Кристалбанк» стягнуто недоплачені грошові кошти за договором № ВДБ-116736:840 від 16 січня 2014 року в розмірі 77,31 дол. США, недоплачені грошові кошти за договором № ВДБ-149929:840 від 17 червня 2014 року в розмірі 2553,33 дол. США та недоплачені проценти в розмірі 18,34 дол. США, Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з ПАТ «Кристалбанк» пені в розмірі 15990,13 грн. та 118270,28 грн., з ПАТ «Терра Банк» інфляційних збитків в розмірі 3030,75 грн. та 18595,63 грн., відсотків в розмірі 9% річних та 3 % за період прострочення зобов'язання за договорами в розмірі 379,08 гривень, 126,18 гривень, 8006,79 гривень, три відсотки річних в розмірі 2668,93 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог до ПАТ «Терра Банк» щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення його позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На його думку, судом не враховано те, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання, й у зв'язку з чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не розповсюджується. Крім того, вважає, що судом не взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України № 6-36цс15 від 10 червня 2015 року, відповідно до якої закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кристалбанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, вважає, що судом не враховано те, що ПАТ «Перехідний Банк «Кристалбанк» набув зобов'язань щодо повернення коштів вкладнику ОСОБА_2 за обома договорами вкладу в межах гарантованої суми, оскільки створений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з метою передачі частини активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ «Терра Банк». На його думку, судом не взято до уваги те, що Банк фактично прийняв на себе виключний перелік обов'язків за вимогами кредиторів ПАТ «Терра Банк», який полягав лише у здійсненні виплат грошових коштів, зазначених в акті приймання-передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку та Додатку № 2 до нього, тому вважає, що сума коштів за договорами банківського вкладу повернута позивачу у повному обсязі. Крім того, зазначає, що згідно з випискою з Плану врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ «Терра Банк» від 13.10.2014 р. за № 224/14 зі змінами, зобов'язання неплатоспроможного за вкладами фізичних осіб, гарантованих Фондом передаються у національній валюті Україні - гривні - в сумі гарантованого відшкодування коштів за вкладами на дату запровадження тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку, зобов'язання за вкладами в іноземній валюті передаються перехідному банку в національній валюті України - гривні - в сумі гарантованого відшкодування коштів за вкладами на дату запровадження тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку в межах гарантованого Фондом розміру відшкодування після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленими НБУ на день початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача й просить відмовити в задоволенні поданої ним апеляційної скарги.

Відповідачі ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Терра Банк» заперечують проти апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 й просять її відхилити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, та поданих заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ПАТ «КристалБанк» - задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 січня 2014 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу (депозиту) за №ВДБ-116736:840, згідно з п. 1.1. якого, банк прийняв від останнього грошові кошти в розмірі 200 дол. США на строк 6 місяців з 16 січня 2014 року до 29 серпня 2014 року та зобов'язався виплатити суму вкладу та нараховані проценти в розмірі 9%, що нараховуються щомісячно (а.с. 11-12 т.1).

17 червня 2014 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_2 також укладено договір банківського вкладу (депозиту) за №ВДБ-149929:840 на суму 5000 дол. США строком на 3 місяці з 17 червня 2014 року до 19 вересня 2014 року, зі сплатою 12 % річних, з щомісячним перерахуванням процентів на відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 на фактичну суму вкладу (а.с. 6-8 т. 1).

Через недостатність грошових коштів на рахунках ПАТ «ТерраБанк» постановою Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 463/БТ ПАТ «ТерраБанк» віднесено до категорії проблемних та постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року № 518 ПАТ «ТерраБанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 року прийнято рішення № 72 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», на підставі якого розпочато процедуру виведення ПАТ «Терра Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 22 серпня 2014 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 122 від 20 листопада 2014 року та наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2014 року № 232 продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Терра Банк» на один місяць до 22 грудня 2014 року включно.

Постановою Національного банку України № 831 від 23 грудня 2014 року в ПАТ «Терра Банк» відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2014 року за № 159 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Терра Банк» строком на 1 рік з 24 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно.

На забезпечення повернення вкладникам коштів за їх вкладами та для виконання Плану врегулювання неплатоспроможного банку - ПАТ «Терра Банк» з метою передачі частини активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ «Терра Банк» Фондом створено Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «Кристал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Кристал Банк» (а.с. 44-59 т.1).

На підставі акта приймання-передавання від 22 грудня 2014 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб передано активи та зобов'язання неплатоспроможного ПАТ «Терра Банк», які зазначено в Плані врегулювання та у Реєстрі договорів з кредиторами (вкладниками) (додаток № 2 до цього акту) (а.с. 50-54 т.1).

Згідно з Витягом п. 2.1 «Реєстр договорів з вкладниками-фізичними особами» додатку № 2 до акту приймання-передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «ТерраБанк» від 22.12.2014 року Фонд передав, а перехідний банк отримав для виплати за договорами банківських вкладів (депозитів): №ВДБ-149929:840 від 17.06.2014 року, №ВДБ-116736:840 від 16.01.2014 року - ОСОБА_2 суми внесків станом на дату введення тимчасової адміністрації - відповідно 65563,95 грн., нараховані відсотки 471,01 грн.; а також - 2622,56 грн. та нараховані відсотки 14,16 грн. (а.с. 54, 60-61, 63-64 т. 1).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.12.2015 року за № 222 строк проведення процедури ліквідації ПАТ «Терра Банк» продовжено по 23 грудня 2016 року включно (а.с. 173 т.1).

Грошовий вклад за договором №ВДБ-149929:840 від 17.06.2014 року в розмірі 65563,95 грн. та нараховані відсотки в розмірі 471,01 грн. виплачено позивачу ОСОБА_2 на його вимогу 18 лютого 2015 року, а грошовий вклад за договором№ВДБ-116736:840 від 16.01.2014 року в розмірі 2622,56 грн. та нараховані відсотки в розмірі 14,16 грн. - 25 червня 2015 року (а.с. 8, 60-64 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався ст.ст. 526, 1058 ЦК України та виходив із порушення ПАТ «Кристалбанк» строків виплати коштів за договорами банківського вкладу та дійшов висновку про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 недоплачених грошових коштів у відповідності до ст. 533 ЦК України в іноземній валюті на день фактичного виконання грошового зобов'язання, а саме: за договором № ВДБ-116736:840 від 16 січня 2014 року в розмірі 77,31 дол. США та за договором № ВДБ-149929:840 від 17 червня 2014 року в розмірі 2553,33 дол. США, а також недоплачених процентів в розмірі 18,34 дол. США.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення відсотків в розмірі 9% річних та 3% річних за період прострочення зобов'язань за договорами, пені та інфляційних втрат, суд першої інстанції керувався положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1074 ЦК України передбачено заборону обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Таким законом зокрема є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося сторонами, що постановою правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року ПАТ «ТерраБанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2014 року запроваджено у ПАТ «ТерраБанк» тимчасову адміністрацію, починаючи з 22 серпня 2014 року.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6200цс15 та у постанові від 13.06.2016 року у справі № 6-1123цс16, які у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для врахування при застосуванні таких норм матеріального права судами загальної юрисдикції.

Оскільки спірні правовідносини з приводу повернення сум вкладу з нарахованими на нього відсотками відповідно до умов укладених договорів виникли під час впровадження тимчасової адміністрації, то їх врегулювання, на думку колегії суддів, повинно здійснюватися у відповідності до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким визначено процедуру щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку й який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Терра Банк» щодо стягнення відсотків в розмірі 9% річних та 3% річних за період прострочення зобов'язань за договорами №ВДБ-149929:840 від 17.06.2014 року, №ВДБ-116736:840 від 16.01.2014 року, а також індексу інфляції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про врегулювання спірних правовідносин на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

За змістом ч.5 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема вправі обрати спосіб виведення неплатоспроможного банку шляхом відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь спеціально створеного перехідного банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією у порядку та на умовах, визначених ст. 42 вказаного Закону.

Частиною 12 ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що перехідний банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, для виконання плану врегулювання неплатоспроможного банку - ПАТ «Терра Банк» Фондом створено Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «Кристалбанк» з метою передачі йому частини активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ «Терра Банк».

ПАТ «Кристалбанк» є правонаступником всього майна, прав та зобов'язань ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк», яке, згідно з рішенням засновника - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 грудня 2014 року (протокол № 257/14) є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 жовтня 2014 року активів (уключаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями ПАТ «Терра Банк» (а.с. 44-59 т.1).

На підставі акта приймання-передавання від 22 грудня 2014 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб передано активи та зобов'язання неплатоспроможного ПАТ «Терра Банк», які зазначено в Плані врегулювання та у Реєстрі договорів з кредиторами (вкладниками) (додаток № 2 до цього акту) (а.с. 50-54 т.1).

Встановивши, що в період дії тимчасової адміністрації Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обрано спосіб виведення неплатоспроможного ПАТ «Терра Банк» шляхом відчуження частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь спеціально створеного перехідного банку ПАТ «Кристалбанк», який у відповідності до ч.12 ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є правонаступником, зокрема й обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями, в тому числі й за зобов'язаннями стосовно позивача ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ «Терра Банк» не є належним відповідачем по справі.

Крім того, положеннями ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» й п.1.10 глави 1 розд. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року, передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вже зазначалося вище 23.12.2014 року Правлінням Національного Банку України прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Терра Банк» № 831.

Згідно Публікації в газеті «Голос України» № 251 (6001) від 27.12.2014 року, ПАТ «Терра Банк» приймало вимоги кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб інформації про прийняте рішення щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації неплатоспроможного банку, а саме з 27.12.2014 року по 26.01.2015 року включно, про що листом від 06.01.2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено ОСОБА_2 (а.с. 4-5 т.1).

Судом встановлено та не спростовано позивачем ані в суді першої інстанції, ані його представником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на задоволення своїх кредиторських вимог в порядку передбаченому ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог до ПАТ «Терра Банк» про стягнення 9% та 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п.п. 1, 3 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язання перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Терра Банк» на користь ОСОБА_2 індексу інфляції, є правильним й підстави цієї відмови не впливають на правильність ухваленого у справі рішення, оскільки судом правильно теж визначено неможливість нарахування інфляції до зобов'язання, що визначено в іноземній валюті, що також узгоджується з положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, встановивши обставини справи, проаналізувавши та оцінивши докази надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Терра Банк» про стягнення відсотків в розмірі 9% річних за період прострочення зобов'язання за двом депозитними договорами, 3% річних та індексу інфляції.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності підстав для задоволення пред'явлених ним в цій частині вимог з огляду на те, що зобов'язальні правовідносини між ним та ПАТ «Терра Банк» не припинилися, а трансформувалися в охоронні й повинні регулюватися за нормами цивільного законодавства, колегія суддів вважає такими, що суперечать приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин як спеціальний закон, що має пріоритетне значення відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України № 6-36цс15 від 10 червня 2015 року, на яку посилається позивач не підлягає врахуванню судом під час вирішення даного спору, оскільки правовідносини щодо повернення вкладу під час впровадження тимчасової адміністрації врегульовані за нормами ЦК України, а не Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого є спеціальними відносно загальних норм, та інших законів, зокрема й Закону «Про банки і банківську діяльність».

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухваленого у справі рішення в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «Кристалбанк» про стягнення недоплачених грошових коштів за договором № ВДБ-116736:840 від 16 січня 2014 року в розмірі 77,31 дол. США, недоплачених грошових коштів за договором № ВДБ-149929:840 від 17 червня 2014 року в розмірі 2553,33 дол. США та недоплачених процентів в розмірі 18,34 дол. США колегія суддів, враховує наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклади, передані перехідному банку, гарантуються Фондом на тих самих умовах, що існували до дня їх передачі.

Отже з аналізу вказаної норми витікає, що відповідач як правонаступник може нести відповідальність перед ОСОБА_2 тільки в межах сум, переданих йому Фондом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Кристалбанк» отримав від неплатоспроможного банку ПАТ «Терра банк» для виплати за договорами банківських вкладів (депозитів): №ВДБ-149929:840 від 17.06.2014 року, №ВДБ-116736:840 від 16.01.2014 року - ОСОБА_2 суми внесків в національній валюті станом на дату введення тимчасової адміністрації тобто станом на 22 серпня 2014 року, - відповідно 65563,95 грн., нараховані відсотки 471,01 грн.; а також - 2622,56 грн. та нараховані відсотки 14,16 грн. (а.с. 54, 60-61, 63-64 т. 1).

При цьому сторонами не заперечувалося та підтверджено матеріалами справи те, що ПАТ «Кристалбанк» виплатив грошовий вклад за договором №ВДБ-149929:840 від 17.06.2014 року 18.02.2015 року в розмірі 65563,95 грн., нараховані відсотки 471,01 грн., а за договором №ВДБ-116736:840 від 16.01.2014 року - 25.06.2015 року в розмірі 2622,56 грн. та нараховані відсотки 14,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Кристалбанк» про стягнення недоплачених грошових коштів за вказаними депозитними договорами, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний банк як правонаступник, якому передано зобов'язання щодо депозитних договорів, з метою захисту прав вкладника, повинен виплатити грошовий вклад в іноземній валюті на день його фактичного повернення, а не на момент впровадження дії тимчасової адміністрації.

Водночас суд не звернув уваги на те, що відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону передбачено, здійснення виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Оскільки офіційний курс гривні до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації тобто на 9-00 год. 22 серпня 2014 року становив 13,11 грн. за 1 дол. США, то колегія суддів вважає, що відповідачем ПАТ «Кристалбанк» у відповідності до вимог п.1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказані грошові кошти виплачено позивачу в національній валюті за курсом іноземної валюти на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, а не за курсом іноземної валюти на день фактичної виплати вкладу.

Не може визнати колегія суддів й обґрунтованою позицію суду першої інстанції, який вирішуючи вказані позовні вимоги з метою захисту інтересів позивача як вкладника відступив від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року № 6-2001цс15, взявши за основу висновки викладені Вищим спеціальним судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 24.02.2016 року по справі № 6-25751ск15, не врахувавши того, що починаючи з 22 серпня 2014 року - з моменту введення тимчасової адміністрації відповідач ПАТ «Кристалбанк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено вказаним законом.

На вказаній правовій позиції та на пріоритетності застосуванні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до врегулювання правовідносин щодо повернення вкладів банками, де запроваджено тимчасову адміністрацію, знову ж таки наголосив Верховний суд України в постанові від 13.06.2016 року, яка є обов'язковою до врахування згідно приписів ст. 360-7 ЦПК України судами загальної юрисдикції при вирішенні аналогічних справ.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Терра Банк» та позовних вимог щодо стягнення пені з ПАТ «Кристалбанк», суд першої інстанції керувався саме положеннями вказаного Закону, що свідчить про суперечливість висновків суду стосовно обрання норми матеріального права, яка підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 є необґрунтованою і підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «Кристалбанк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «Кристалбанк» щодо стягнення на користь ОСОБА_2 недоплачених грошових коштів та судового збору з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду від 04 травня 2016 року та додаткове рішення суду від 27 липня 2016 року підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 4 ст. 88 ЦПК України передбачено, що у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1515,80 грн. (а.с. 5 т.2), сплаченого відповідачем ПАТ «Кристалбанк», підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на користь ОСОБА_2 недоплачених грошових коштів за договором № ВДБ-116736:840 від 16 січня 2014 року в розмірі 77,31 доларів США, недоплачених грошових коштів за договором № ВДБ-149929:840 від 17 червня 2014 року в розмірі 2553,33 доларів США та недоплачених процентів в розмірі 18,34 доларів США, стягнення судового збору з Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на користь держави в сумі 662,77 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, стягнення судового збору.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, сплачений Публічним акціонерного товариства «Кристалбанк» в розмірі 1515,80 грн. компенсувати за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду від 04 травня 2016 року та додаткове рішення суду від 27 липня 2016 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

Я.М. Бондар