Ухвала суду № 62018298, 11.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р.Справа № 591/705/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Афанасьєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18.08.2016р. по справі № 591/705/16-а

за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача на користь департаменту надмірно отримані кошти в сумі 1157 гривень 40 копійок.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18.08.2016 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18.08.2016 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 вересня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 кошти на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 250 гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи стягнення з 15.08.2008 року (а.с.8).

Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07.10.2010 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи стягнення з 07.09.2010 року і до її повноліття (а.с.9).

З копії свідоцтва про шлюб встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано 18.08.2012 року, після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.10).

Як вбачається з заяви від 04 березня 2015 року (а.с. 5-6), ОСОБА_1 з 10 березня 2015 року по 31 серпня 2015 року призначено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляється від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідомо (а.с. 12).

Відповідно до довідки про доходи, виданої Сумською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській обл. (№ 116) за травень 2014 року з ОСОБА_2 утримані аліменти в розмірі 19 грн. 12 коп. (а.с. 14).

Крім того, згідно повідомлення Сумської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській обл. (№ 116) від 11.04.2016 року ОСОБА_2 був працевлаштований на підприємстві установи, аліменти в сумі 19,12 грн., були утримані із доходу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, але не були перераховані на адресу ДКВС СМУЮ (а.с.39).

Розпорядженням департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 18.09.2015 року в зв"язку з виявленням обставин, що свідчать про можливість утримувати ОСОБА_2 своєї дитини та несвоєчасним повідомленням відповідачем про ці обставини позивача, вирішено стягнути надміру виплачені кошти з ОСОБА_1 в розмірі 1157,40 грн. (а.с. 16-17).

Позивачем 30.10.2015 року направлено відповідачу лист-повідомлення з пропозицією повернути виплачені кошти тимчасової допомоги на рахунок управління в добровільному порядку і надати чек для сплати.

Не отримавши від відповідача вказаних коштів позивач звернувся до суду.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 4 ст.50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Отже, відповідно до ч.4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Колегія суддів наголошує, що позов заявлений про стягнення коштів, що стали власністю ОСОБА_1, а тому він не підпадає під дію ч.4 ст. 50 КАС України. Вказаний спір має приватно-правовий, а не публічний характер. Враховуючи положення ч.1 ст. 17 КАС України, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 вересня 2015 року (реєстраційний номер 52867865).

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ним незаконного рішення, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Вказану справу необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, , 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18.08.2016р. по справі № 591/705/16-а скасувати.

Провадження у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2016 р.