Рішення № 61996138, 12.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Букіна О.М.

№ 22-ц/796/13040/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що не визначення позивачем ціни предмета Частиною 6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі №6-2479цс15 та від 23 грудня 2015 року у справі №6-1205цс15. Крім того, судом не було роз'яснено представнику банку його право надати суду докази про вартість предмета іпотеки.

В апеляційній інстанції представник ПАТ «УкрСиббанк» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_3. ОСОБА_4 не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 лютого 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк» (банк), та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11119156000. За умовами договору АКІБ «Укрсиббанк» надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 70000,00 доларів США строком до 19 лютого 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,8 % річних, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші грошові платежі в порядку та на умовах, передбачених цим договором (а. с. 6-16, т. 1).

16 листопада 2010 року між ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторонами внесено зміни до схеми погашення кредиту та визначено кінцевий термін виконання основного зобов'язання - до 19 лютого 2022 року. Згідно з п. 2.1. додаткової угоди позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом шляхом сплати щомісячних ануїтет них платежів в розмірі 767,86 доларів США (а. с.17-18, т. 1).

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту 19 лютого 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (іпотекодавці) було укладено договір іпотеки №47671, відповідно до якого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передали в іпотеку банку нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру, загальною площею 59,70 кв.м., житловою площею 44,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з п. 1.1. договору іпотеки визначено, що за домовленістю сторін вартість предмета іпотеки встановлено в розмірі 658 265,36 грн., що відповідає ринковій вартості предмета іпотеки згідно експертного висновку від 06 лютого 2007 року (а. с. 19-22, т. 1).

04 березня 2015 року ПАТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Збільшивши розмір позовних вимоги просило: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, квартиру, загальною площею 59,70 кв.м., житловою площею 44,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11119156000 від 19 лютого 2007 року станом на 01 квітня 2015 року в розмірі 50195,69 доларів США та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами в сумі 23123,76 грн., з яких: 45452,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 4743,47 доларів США - заборгованість за процентами; 10 687,49 грн. - пеня за кредитом; 12436,27 грн. - пеня за процентами; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, проведеної відповідно до законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк», суд виходив з того, що позивач не вказав поточної ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і не надав відповідного звіту про оцінку предмета іпотеки чи згоди, яка була досягнута між іпотекодавцем та іпотекодержателем на виконання вимог Закону. Посилання позивача на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час виконавчого провадження є безпідставними, оскільки вони суперечать вимогам статей 39 та 43 Закону «Про іпотеку».

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом було порушено вимоги норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Порядок проведення прилюдних торгів визначено ст. ст. 41-47 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 43 Закону визначено, що прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій) (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15).

Такі висновки узгоджуються із нормою ст. 43 Закону України «Про іпотеку», яка визначає можливість визначення ціни продажу іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, в процесі підготовки до проведення прилюдних торгів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує умови договору про надання споживчого кредиту № 11119156000 від 19 лютого 2007 року, суд першої інстанції, установивши розмір заборгованості, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» через те, що позивачем не було зазначено поточної ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, та не надано відповідного звіту про оцінку предмета іпотеки чи згоди, яка була досягнута між іпотекодавцем та іпотекодержателем на виконання вимог Закону.

Оскільки позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, суд мав зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідачами не було спростовано наданого позивачем ПАТ «Укрсиббанк» розрахунку заборгованості. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано заяву про застосування позовної давності. Вказана заява була відхилена судом першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідачами не оскаржено.

Враховуючи викладене, вимоги ПАТ «Укрсиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними та обґрунтованими, а тому рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк».

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви - 3654,00 грн. та за подання апеляційної скарги - 4019,40 грн., а всього 7673,40 грн. судових витрат - по 2557,80 грн. з кожного.

Колегія суддів враховує те, що 07 червня 2014 року набув чинності Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Установлений даним Законом України мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ПАТ «Укрсиббанк» не було надано суду доказів на підтвердження того, що квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відтак, рішення суду не підлягає виконанню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (постанова Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-57цс15).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11119156000 від 19 лютого 2007 року станом на 01 квітня 2015 року в розмірі 50195,69 доларів США та 23123,76 грн., з яких: 45452,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 4743,47 доларів США - заборгованість за процентами; 10 687,49 грн. - пеня за кредитом; 12436,27 грн. - пеня за процентами; звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, загальною площею 59,70 кв.м., житловою площею 44,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, передану в іпотеку згідно з договором іпотеки від 19 лютого 2007 року; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2557,80 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2557,80 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2557,80 грн. судових витрат.

Рішення суду не підлягає виконанню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді