Ухвала суду № 61993653, 12.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №282/563/16 Головуючий у 1-й інст. Вальчук В. В.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 18 липня 2016 року,

встановила:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 жовтня 2009 року у розмірі 32983,11 грн. та судові витрати в сумі 1378 грн.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 18 липня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Вважає висновок суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2009 року незаконним, оскільки такий правочин вона не укладала, а вимоги Банку ґрунтуються лише на Правилах про надання банківських послуг. Вважає, що доказів про взяття нею на себе зобов'язань по сплаті 36 відсотків річних за користування кредитом позивачем не надано.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказала, що укладала з відповідачем тільки договір про банківське обслуговування, а не кредитний договір. Також зазначила, що заява від 13 жовтня 2009 року, яку банк вважає кредитним договором, як такий є нікчемним, у зв'язку з недотриманням письмової форми та відсутністю в ньому істотних умов. При вирішенні спору судом не застосовані строки позовної давності, не дотримано вимог обов'язкового повідомлення про дострокове погашення боргу.

Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2009 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту шляхом написання позичальником заяви, яка разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами складає договір про надання банківських послуг. За умовами цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та сплатою штрафу в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів. Строк дії картки визначений по 30 червня 2013 року.

Кредитний ліміт по вищевказаному договору встановлювався та змінювався відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 38):

- 13.10.2009 року встановлено ліміт 1600,00 грн.;

- 14.02.2011 року збільшено до 2200,00 грн.;

- 08.04.2011 року збільшено до 2600,00 грн. ;

- 28.05.2011 року збільшено до 3000,00 грн. ;

- 23.06.2011 року збільшено до 3600,00 грн. ;

- 29.07.2011 року збільшено до 4200,00 грн. ;

- 23.08.2011 року збільшено до 5000,00 грн. ;

- 06.09.2013 року зменшено до 4630,00 грн.

Відповідно до виписки по рахунку останній платіж ОСОБА_1 здійснила 09 червня 2016 року в сумі 250 грн., після чого припинила сплату кредиту.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 10 квітня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 32983,11 грн., з яких: 4 476,28 грн. - заборгованість за кредитом; 23 748,11 грн. - проценти за користування кредитом; 2950 грн. заборгованість по пені; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 1558,72 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши належним чином фактичні обставини справи та дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка, відповідно до вимог ст. ст. 526, 530,611,1054 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.

Наведені у апеляційній скарзі доводи щодо відсутності договірних відносин з Банком, відсутності зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків, пояснення відповідача щодо неукладеності (нікчемності) кредитного договору, не зазначення типу процентної ставки, відсутності істотних умов договору є безпідставними, з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У свою чергу зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір між сторонами був укладений у формі заяви, в якій позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, становить договір (а.с. 32).

У заяві також міститься інформація про те, що ОСОБА_1 ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку у письмовому вигляді, погодилася з ними та підтвердила факт отримання нею відповідної інформації про умови кредитування.

Починаючи з 14 жовтня 2009 року відповідач активно користувалася платіжною карткою, знімала зі свого рахунку кредитні кошти, проте в послідуючому їх повертала у меншому розмірі та частково сплачувала відсотки, внаслідок чого виникла заборгованість перед Банком.

Посилання ОСОБА_1 у письмових поясненнях щодо незастосування судом строку позовної давності до спірних правовідносин є також безпідставним, оскільки відповідну заяву суду першої інстанції до винесення рішення відповідач не подавала (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Крім того, у зв'язку із сплатою позичальником грошових коштів на платіжну картку 09.06.2013 року (згідно виписки по рахунку), строк позовної давності перервався (ст. 264 ЦК України).

Розмір щомісячної комісії за умовами договору становив 0%, Банком не нараховувався, а тому письмові пояснення відповідача щодо безпідставного нарахування таких платежів та стягнення їх судом є помилковими.

Пояснення щодо обов'язкового повідомлення Банком боржника про дострокове повернення коштів не узгоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг (п. 5.2), на право банку безпосередньо звернутися до суду із позовною заявою та на правильність висновків суду не впливає.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: