Ухвала суду № 61993644, 13.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/1529/15-ц Головуючий у 1-й інст. Нейло В. М.

Категорія 5 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,

при секретарі судового

засідання Кравчук Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року

заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування будинку та стягнення коштів без розгляду

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування будинку та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 452978,00 грн., сплачених нею за купівлю житлового будинку АДРЕСА_1

У січні 2016 року остання змінила підставу позову та посилалася на те, що в травні 2013 року вона домовилася із відповідачкою, що до 01.10.2013 вони укладуть договір купівлі - продажу вказаного будинку за ціною 25 тис. доларів США, і що повний розрахунок за нього має бути здійснений до 01.10.2013, проте ОСОБА_2 ухилялася від укладення відповідного правочину, а тому просила задовольнити позов.

28.12.2015 ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про витребування будинку та стягнення коштів, обґрунтовуючи її тим, що в травні 2013 року між сторонами по справі була домовленість про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу спірного будинку. Вона надала дозвіл на проживання ОСОБА_4 у даному будинку та отримала від останньої 3 тис. доларів США завдатку. Оскільки відповідачка за зустрічним позовом порушила взяті на себе зобов'язання просила суд задовольнити її позов.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 503905,62 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 08 липня 2016 року було виправлено описку у вищевказаному рішенні суду та вирішено питання про повернення ОСОБА_4 надмірно сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення суду.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, вважає, що суд однобічно розглянув справу.

Заявник вказує, що суд не врахував, що ОСОБА_4 не сплатила коштів на оформлення та укладення договору купівлі-продажу спірного будинку, остання проживає у ньому, як квартирантка не сплачуючи коштів за це.

Зазначає, що суд помилково вважав, авансом 3000,00 доларів США переданих від ОСОБА_4 до ОСОБА_2

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала заяву про залишення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування будинку та стягнення коштів без розгляду та повернення сплаченого судового збору.

Колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити вказану заяву з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно вимог п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки подача заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача, то колегія суддів вважає можливим прийняти цю заяву.

Щодо повернення сплаченого судового збору, колегія суддів вважає таке прохання не може бути задоволено, оскільки воно не грунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до п.4 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду крім випадків, якщо такі заяви залишені без розгляду за його заявою (клопотанням).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржу вальній частині рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався тим, що сторони порушили вимоги щодо форми правочину, він не є укладеним, зобов'язання купівлі-продажу між сторонами не виникло, тому сума, сплачена на забезпечення виконання майбутнього зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст.570 ЦК України є авансом і підлягає поверненню у тому розмірі, в якому вона надавалася.

Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За вимогами ст. ст. 213,214,316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом першої інстанції при вирішенні позову ОСОБА_4 дотримано.

Судом встановлено, що у травні 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір, згідно з яким сторони домовилися про купівлю-продаж будинку АДРЕСА_1 вартістю 25 тис. доларів США. На виконання цієї домовленості 10.05.2013 ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 3 тис. доларів США, в подальшому 13.10.2013 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 ще 17 тис. доларів США., а всього 20 тис. доларів США.

Сторонами не заперечується, що договір купівлі-продажу будинку укладено не було.

Згідно зі ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, ? у письмовій формі.

Предметом попереднього договору між сторонами зазначено об'єкт нерухомого майна - будинок. Відповідно до вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Вимоги щодо форми договору дотримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст.220 ЦК У ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У частині 2 ст.216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину.

Відповідно до вимог ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Між сторонами попереднього договору жодних зобов'язань не виникло, оскільки договору укладено не було, тому кошти, передані ОСОБА_2, мають бути повернуті позивачу.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність повернення переданих коштів ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відображують позицію відповідача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції у вирішенні позову ОСОБА_4 не вбачається.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 207, 209, 303, 304, 307, 308, 310, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування будинку та стягнення коштів без розгляду задовольнити частково.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування будинку та стягнення коштів залишити без розгляду, скасувавши рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року в частині вирішення цього позову.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування будинку та стягнення коштів закрити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 травня 2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відхилити, залишивши в цій частині рішення суду без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: