Ухвала суду № 61993666, 12.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/8139/14-ц Головуючий у 1-й інст. Снігір В. М.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, територіальної громади в особі виконавчого комітету Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1,

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2016 року,

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що її рідна тітка ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, 11 листопада 2009 року склала на її користь заповіт. Після смерті тітки, вона звернулася до державної нотаріально контори для оформлення спадщини, де їй стало відомо, що за місяць до смерті ОСОБА_4 склала інший заповіт на ім'я ОСОБА_2 Вважає, що її тітка у віці восьмидесяти років через фізичні вікові вади, загострення психічного розладу та вікового склерозу не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, у заповітах вбачаються розбіжності почерку та підпису спадкодавця, а тому просила визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, посвідчений 01 липня 2014 року сільським головою Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

11 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою (а.с. 199), в якій просила визнати недійсним заповіт від 11 листопада 2009 року складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 В обґрунтування зустрічного позову вказала, що ОСОБА_4 не була визнана у встановленому законом порядку недієздатною, склала заповіт від 01 липня 2014 року на її користь з власної волі, у зв'язку з тим що вона доглядала її останні роки життя, а ОСОБА_1 переїхала на постійне проживання у місто Дніпродзержинськ Дніпропетровської області та рідко бачилась зі спадкодавцем. Крім того, висновком експерта, на її думку, підтверджено недійсність заповіту від 11 листопада 2009 року, оскільки він не містить підпису заповідача.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2016 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким її позов задовольнити. На її думку, судом не враховано, що ОСОБА_4 через фізичні і вікові вади сама не могла прочитати та підписати заповіт від 01 липня 2014 року. Також вказала на те, що у висновку судової експертизи зазначено, що підпис у відповідній графі заповіту від 01 липня 2014 року візуально виглядає таким, що виконаний впевненою рукою, що, на її думку, свідчить про виконання підпису від імені ОСОБА_4 іншою особою у зговорі із сільським головою, оскільки тітка була малоосвіченою особою і не вміла розписуватись таким чином.

Заслухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

За змістом ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України у її присутності іншою особою. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими, визначеними законодавством, посадовими чи службовими особами, зазначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Можливість посвідчення заповіту уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування передбачена ст. 1251 ЦК України.

За вимогами п. 1.2. Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до п. 2.12. Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про нотаріат» та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5.

Згідно п. 1.10. Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі».

Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

При розгляді спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, недійсним (встановлення нікчемності) факти його укладення, повного або часткового виконання однією зі сторін може підтверджуватися тільки письмовими доказами, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі виконання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що 11 листопада 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Добролежею Л.Г. (а.с. 154).

01 липня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_2, який посвідчений Холосненським сільським головою Коростенського району Житомирської області Петренком Н.М. (а.с. 155). Відомості про посвідчення даного заповіту 15 липня 2017 року внесені до Спадкового реєстру, про що свідчить відповідний витяг від 07 вересня 2016 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 80 років (а.с.5).

Висновок судово-почеркознавчої експертизи № 22704/22705/15-32 від 15 березня 2016 року не дав відповіді, що оспорюваний заповіт від 01 липня 2014 року підписаний не ОСОБА_4, оскільки вільні зразки підписів останньої, надані на дослідження, також виконані різними особами (а.с. 139-159), а, відтак, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги його як належний доказ обгрунтованості вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи заповіт від 01 липня 2014 року складений уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, його форма та посвідчення відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України, Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Позивачка не надала суду доказів того, що ОСОБА_4 через фізичні, вікові вади не змогла прочитати та підписати заповіт від 01 липня 2014 року, не усвідомлювала значення своїх дій, не підписувала заповіт, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, не спростовують його висновків, були предметом дослідження в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що підпис від імені ОСОБА_4 виконаний іншою особою у зговорі із сільським головою, оскільки тітка була малоосвіченою особою і не вміла розписуватись таким чином також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Будь-яких нових доказів, у витребуванні яких або дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено, позивач суду апеляційної інстанції не надала, про витребування таких не заявляла.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: