Постанова № 61975912, 29.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року (о 10 год. 20 хв.) Справа № 808/1493/16 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.12.2015 №0020411701, яким позивачу була визначена сума штрафу у розмірі 20% у сумі 21 554,14 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування».

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Податкового кодексу України та зазначає, що у поданій 25.04.2014 декларації, а саме в розділі ІІІ, відображена повна відсутність доходів, які б були отримані фізичною особою-підприємців від провадження господарської (підприємницької) діяльності, і доходи позивача у 2013 році складаються із інших доходів, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Вказує, що з урахуванням наявної переплати, сума узгодженого податкового зобов'язання була сплачена позивачем 30.07.2014 у розмірі 107 770,69 грн. Посилається на приписи п. 177.6 ст. 177, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України та вважає, що сплачуючи суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 107 770,69 грн. 30.07.2014 позивачем було дотримано встановлені законодавством строки сплати податку на доходи фізичних осіб, а висновок податкових органів щодо допущення затримки на 93 календарні дні є хибним і не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України. Отже, і висновки стосовно того, що позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від вказаної суми, є безпідставними, а відповідне податкове повідомлення-рішення щодо зобов'язання сплати позивачем 21 554,14 грн. штрафу є незаконним, у зв'язку із чим підлягає скасування у судовому порядку. На підставі вищевикладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Крім того, 30.06.2016 позивачем надано суду додаткові пояснення (вх. №19704), у яких зазначає, що поняття «фізична особа» та «фізична особа-підприємець» у законодавчому розумінні мають різний податковий статус та порядок оподаткування отриманих ними доходів. Так, статтею 179 Податкового кодексу України встановлено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Заперечення ж відповідача зводяться до того, що оскільки позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, то відповідно до п. 177.11 ст. 177, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України декларація за 2013 рік мала бути подана до 09.02.2014, чого зроблено не було. Проте, враховуючи, що ніяких доходів від ведення підприємницької діяльності у 2013 році не було, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в судовому порядку.

Позивач у судове засідання не з'явився, проте 29.09.2016 надав суду клопотання (вх. № 27954) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Відповідач позовні вимоги не визнав та через канцелярію суду подав заперечення від 24.05.2016 №9300/10/10-017 (вх. №16236), у яких, зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області як суб'єкт підприємницької діяльності з 12.05.2006. Вказує, що позивачем податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік до контролюючого органу була подана 28.04.2014, тобто з порушенням термінів подання, у зв'язку із чим нарахування податкових зобов'язань відбулось в момент подання відповідної декларації. Указане самостійно визначене податкове зобов'язання позивачем сплачено повністю 109 041,54 грн. Пояснює, що посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати (перерахування) платником податків - фізичною особою податку на доходи фізичних осіб за період з 28.04.2014 по 13.10.2015, якою встановлено порушення вимог п. 176.1 «е» ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: платником податку було несвоєчасно сплачено суму узгоджених податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 107 770,69 грн. На підставі висновків акту податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0020411701 від 01.12.2015, згідно якого сума штрафу у розмірі 20% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою, становить 21 554,14 грн. Ураховуючи вищевикладене, вважає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідачем було дотримано всіх вимог діючого законодавства, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 28.09.2016 надав суду факсом клопотання (вх. №27913) про розгляд справи без його участі. Проти позову заперечує.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною шостою статті 12 та частиною першою статті 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за реєстрований як фізична особа-підприємець 10.05.2006, про що свідчить детальна інформація про фізичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.04.2014 позивачем до контролюючого органу було подано Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, відповідно до якої самостійно було визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 109 041,54 грн. (код рядка 09, 13.01).

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №182946007 від 30.07.2014 до місцевого бюджету перерахована сплата податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 109 041,54 грн.

Головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати (перерахування) платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб, за результатами якої складений відповідний акт від 13.10.2015 №1273/8-28-17-02-НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено, що порушення вимог п. 176.1 «е» ст. 176 Податкового кодексу України підприємцем було несвоєчасно сплачено суму узгоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 107 770,69 грн., в тому числі: за періоди з 28.04.2014 по 30.07.2014.

На підставі Акту та вказаного порушення відповідачем 01.12.2015 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0020411701, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 21 554,14 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Головного управління ДФС у Запорізькій області шляхом подання скарги від 19.01.2016.

Однак, відповідно до рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.03.2016 №249/14/08-01-10-01-13 про результати розгляду первинної скарги оскаржуване рішення було залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 31.03.2016, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 12.04.2016 № 3690/К/99-99-10-01-03-14 про залишення без змін оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпунктів 49.18.4, 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

При цьому, пунктом 177.6 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Так, у відповідності до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

З аналізу наведених норм слідує, що чинне законодавство виділяє строки подання податкової декларації та сплати податкового зобов'язання для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, для правильного визначення норм, які підлягають застосуванню при поданні декларації та сплаті узгодженого податкового зобов'язання необхідним є з'ясування джерела отримання доходу від провадження господарської діяльності або від провадження діяльності, відмінної від обраних видів підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що позивачем порушено строки сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, що є порушенням приписів передбачених пунктом 176.1 «е» статті 176 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим йому нараховані штрафні санкції за період з 28.04.2014 по 30.07.2014 у розмірі 20% у сумі 21 554,14 грн. згідно поданої податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік.

Відповідальність за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований 10.05.2006 як фізична особа-підприємець, номер запису № 2 103 000 0000 022847.

Однак, протягом 2013 року підприємницька діяльність позивачем фактично не ведеться, доходи від підприємницької діяльності не отримуються.

Відповідно до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік сума податку з доходів з фізичних осіб у розмірі 109 041,54 грн. утримується із доходів позивача, які включаються до загального річного оподаткованого доходу, у тому числі 24 95,94 грн. - це заробітна плата, 84 090,60 грн. - інші доходи. При цьому, згідно із розділом ІІІ Доходи, отримані фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності протягом 2013 року позивачем жодних доходів від вказаної діяльності не отримано.

Самостійно визначені податкові зобов'язання у відповідності до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України позивачем були сплачені у повному розмірі 30.07.2014.

Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Враховуючи наведені обставини, та надаючи оцінку оскаржуваному рішенню з застосуванням критеріїв, визначених у частині третій статті 2 КАС України, суд погоджується з мотивацією позивача про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на те, що контролюючим органом не дотримано принципу пропорційності та досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами платника податків, не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Як вбачається з обставин справи, описаних вище, ОСОБА_1 є добросовісним платником податків, який в жодному випадку не має на меті ухилення від оподаткування чи несплату податкових зобов'язань, про що свідчить наявність переплати за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» за підсумками 2012 року у розмірі 1 270,85 грн. Разом з тим, будь-які негативні наслідки для контролюючого органу не настали, податкові зобов'язання ОСОБА_1 перераховані повністю до відповідного бюджету, що саме представником відповідача визнано у запереченнях.

Крім того, у відповідності до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, у спірному випадку ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області не врахувала такі факти, прийняла оскаржуване рішення формально, нерозсудливо, не дотримавшись принципу пропорційності, без урахування необхідності досягнення збалансованості між негативними наслідками для платника податків та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (контроль над адмініструванням податків і зборів з метою забезпечення надходжень до бюджету), а тому таке рішення не може вважатися правомірним.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 01.12.2015 №0020411701, яким ОСОБА_1 була визначена сума штрафу у розмірі 20% у сумі 21 554,14 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування».

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак