Постанова № 61975923, 26.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року (о 12 год. 15 хв.) Справа № 808/2174/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Іоффе В.Л.,

представника відповідача Дегтяр О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго сила»

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго сила» (далі - ТОВ «Енерго сила», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.02.2016 №0000711501, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 32 818,30 грн., в тому числі 32 818,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте на підставі акту перевірки №46/15-1/36164207 від 03.02.2016, як таке, що не відповідає чинному законодавству України, а також порушує права та охоронювані інтереси позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях (вх. №22236) та надав додаткові усні пояснення. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем при проведенні камеральної перевірки щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних платника податку ТОВ «Енерго сила», результати якої оформлені актом №46/15-1/36164207 від 03.02.2016, був порушений п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України щодо встановленого тридцяти денного терміну на проведення камеральної перевірки даних, заявлених у податковій декларації, оскільки перевірку проведено 03.02.2016 за податкові періоди жовтень та листопад 2015 року, а податкові декларації за вказані податкові періоди подані позивачем 20.11.2015 та 21.12.2015 відповідно, тож строки камеральної перевірки спливли 20.12.2015 та 21.01.2016 відповідно. Більш того, на думку представника позивача, обраний податковою інспекцією спосіб перевірки дотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі не надає можливості достовірно встановити факт порушення, з огляду на що виникають обґрунтовані сумніви щодо законності нарахування штрафних санкцій за порушення цих строків. Посилається також на статтю 58 Конституції України та зазначає, що на момент порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних повинна застосовуватись стаття 120-1 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент вчинення такого порушення, тобто жовтень та листопад 2015 року. Отже, контролюючий орган міг застосовувати штрафні санкції передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України (до 01.01.2016) лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, натомість, такого порядку не існувало. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірне рішення відповідача.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 01.08.2016 №б/н (вх. №22842). Зокрема, зазначає, що фахівцями податкової інспекції була проведена камеральна перевірка позивача щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що складено акт перевірки від 02.02.2016 №46/15-1/36164207. Вказує, що перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцю-платнику податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, у зв'язку із чим і винесено оскаржуване рішення. Також з приводу порушення терміну проведення камеральної перевірки, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України, пояснює, що при перевірці були використані тільки дані податкових накладних, цей документ не є документом податкової звітності. Податкова звітність за Податковим кодексом України та Інструкцією №966 «Про порядок подання та заповнення податкової звітності» є встановлених зразків податкові декларації та додатки до них. Проте, дані, що перевірені у даному випадку є дані податкових накладних, ці дані навіть містяться в іншій базі даних та реєструються в ЄРПН, в свою чергу контролюючий орган має право застосовувати штрафні санкції до платників податків в межах строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (1095 днів). Ураховуючи викладене, просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Енерго сила» (ідентифікаційний код 36164207) є юридичною особою, яка зареєстрована 08.10.2008 та з 08.10.2008 перебуває на облік як платник податків у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області за №7465, а 25.12.2009 - взято на облік як платник єдиного внеску за №08044-10703, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб була проведена камеральна перевірка ТОВ «Енерго сила» щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складений відповідний акт від 03.02.2016 №46/15-1/36164207.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платником порушено терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу:

податкова накладна №38 від 05.11.2015 на суму ПДВ 65 835,00 грн. виписана ТОВ «Ізотех», дата реєстрації податкової накладної 14.12.2015;

податкова накладна №31 від 22.10.2015 на суму ПДВ 50 730,00 грн. виписана ТОВ «Баутєх-Україна», дата реєстрації податкової накладної 12.11.2015;

податкова накладна №42 від 24.11.2015 на суму ПДВ 46 666,67 грн. виписана ТОВ «Поліпласт», дата реєстрації податкової накладної 14.12.2015,

податкова накладна №42 від 05.11.2015 на суму ПДВ 45 008,00 грн. виписана ТОВ «Поліпласт», дата реєстрації податкової накладної 24.11.2015;

податкова накладна №34 від 05.11.2015 на суму ПДВ 15 166,67 грн. виписана ТОВ «Радиком», дата реєстрації податкової накладної 15.12.2015;

податкова накладна №42 від 30.10.2015 на суму ПДВ 9 804,17 грн. виписана ПАТ «Укрграфіт», дата реєстрації податкової накладної 15.11.2015;

податкова накладна №38 від 16.10.2015 на суму ПДВ 9 804,17 грн. виписана ПАТ «Укрграфіт», дата реєстрації податкової накладної 13.11.2015;

податкова накладна №41 від 23.11.2015 на суму ПДВ 4 166,67 грн. виписана ТОВ «Геліус-груп», дата реєстрації податкової накладної 15.12.2015.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 15.02.2016 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000711501, яким за порушення п. 120-1 ст.120 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у сумі 32 818,30 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із змісту статті 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс України), який визначає обов'язки та компетенцію контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена цим Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.

Функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Судом встановлено, що на підставі 03.02.2016 відповідачем проведена камеральна перевірка підприємства та встановлено несвоєчасність реєстрації позивачем протягом жовтня-грудня 2015 року податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідальність за порушення правил реєстрації податкових накладних передбачена пунктом 120№.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 120№ Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2016) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику /пункт 120№.3 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014, № 375 Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Разом з тим, Законом від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (набрав чинності з 01.01.2016) пункт 120№.3 статті пункт 120№ Податкового кодексу України, а разом із ним вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику виключено.

Як наслідок, органи Державної фіскальної служби України, починаючи з 01.01.2016 мають повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені статтею 120№ Податкового кодексу України не регулюючись порядком затвердженим Міністерством фінансів України.

Згідно положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" Конституційний суд України зазначив, що у статті 58 Конституції України закріплено один із загальновизнаних принципів права - принцип негайної дії норми права у часі, тобто вона є нормою-принципом. Обсяг дії норми-принципу порівняно із звичайною нормою набагато ширший, оскільки вона не регулює конкретні суспільні відносини, а встановлює загальне, основоположне правило для всіх чи певного кола правовідносин. Частина перша статті 58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися щодо будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів. Дія зазначеного принципу обмежена лише випадками, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Інших обмежень стаття 58 Конституції України не передбачає

Таким чином, на момент порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних повинна застосовуватися стаття 120№ Податкового кодексу України в редакції чинній на момент вчинення такого порушення.

Отже, контролюючий орган міг застосувати штрафні санкції передбачені статтею 120№ Податкового кодексу України (до 01.01.2016) лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Натомість, порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені статтею 120№ Податкового кодексу України не існувало.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області форми «Н» від 22.04.2016 №0006341501 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частиною першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.02.2016 №0000711501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго сила» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 32 818,30 грн., в тому числі 32 818,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго сила» суму судового збору 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривен ) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак