Ухвала суду № 61953794, 06.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/11174/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.

справа №758/8103/16-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 01 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального медичного об»єднання «Психіатрія», Київського міського центру судово-психіатричної експертизи про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просить зобов»язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію, наведену в актах судово-психіатричних експертиз №178 від 15 травня 2012 року та №793 від 21 серпня 2012 року, а також в медичній документації, переданій до Подільського районного суду м.Києва та відкликати ці документи з матеріалів кримінальних справ. Також просить відшкодувати моральну шкоду.

Вимоги обґрунтовує тим, що згідно із наведеними актами у позивача виявлено симптоми психічних розладів, які мають вплив на усвідомлення значення дій та можливість керування ними. В подальшому вплив таких розладів на усвідомлення та керування діями спростовано у повідомленні іншого медичного закладу у сфері психіатрії.

Позивач зазначає, унаслідок дій відповідачів вона невиправдано піддавалась дослідам, до неї застосовувались примусові заходи медичного характеру на підставі постанов суду у кримінальній справі. Вказує, що ТМО «Психіатрія» в межах провадження у кримінальній справі, поряд із наданням висновку психіатричної експертизи, надало також всю медичну документацію, поширивши відомості про стан здоров»я, які вважаються таємницею.

Окрім того, зазначає, що у висновках без зазначення джерела даних вказано інформацію про її бабусю, як таку, що також мала психічне захворювання, що позивач оспорює.

Унаслідок поширення недостовірної інформації щодо психічного стану здоров»я позивач втратила роботу.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 01 липня 2016 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі посилаються на помилковість висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання, на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оспорюються вихідні дані, викладені в медичній документації щодо стану здоров»я, та висновки вищевказаних експертиз, які проведені в порядку кримінального судочинства, у зв»язку із чим обґрунтованість та законність проведення зазначених судово-психіатричних експертиз, оцінка їх висновків повинна проводиться в межах розгляду справ, по яких ці експертизи були проведені, що виключає можливість розгляду заявлених вимог в порядку цивільного судочинства.

Проте колегія суддів уважає, що суд передчасно дійшов таких висновків, виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.1 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Право фізичної особи на повагу до її честі і гідності є немайновим правом (ст.297 ЦК України), яке підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

На зазначене вказав Верховний Суд України у п.7 Постанови Пленуму №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до якого: відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК, та враховувати положення статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

Абзацом першим п.17 цієї ж Постанови роз»яснено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

При цьому, відповідно до ст.32 Закону України «Про психіатричну допомогу» рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Будь-яка особа, яка вважає своє право порушеним, має можливість звернутись за судовим захистом. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на звернення до суду та на розгляд його вимог, не залежно від того, чи були дотримані формальні процедури, якими врегульовано спірні відносини сторін.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

При цьому, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи, упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

Європейский суд з прав людини у справі Golder v.the United King-dom(1975) зауважив, що процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід»ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 гарантує кожному право на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов»язків (рішення у справі Golder v.the United King-dom(1975), п. 28-36).

У цьому ж рішення Європейський суд наголошує, що однією з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами судової форми контролю: держава не може обмежити або скасувати судовий контроль у певних сферах. Зацікавлена особа повинна мати можливість розгляду своєї справи в суді без надмірних правових чи практичних перепон: ускладнених чи формалізованих процедур прийняття та розгляду позовних заяв і таке інше. Відмова в правосудді забороняється.

Звертаючись до суду із вимогами про захист честі та гідності, а також захист честі та гідності рідних, відшкодування моральної шкоди, позивач обґрунтовує вимоги нормами ст.ст. 285, 286, 297 ЦК України.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для відкриття провадження, суду слід уточнити зміст позовних вимог, яку саме інформацію та щодо яких осіб просить спростувати позивач, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в тому числі і відшкодування моральної шкоди, та в залежності від установленого прийняти судове рішення відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвали і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок , встановлений для його вирішення.

Оскільки питання передається на новий розгляд апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 01 липня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов