Рішення № 61949938, 11.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/109/16-ц 11.10.2016 11.10.2016 11.10.2016

Провадження №22-ц/784/1723/16

Справа № 469/109/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Гапоненко Н.О.

Провадження № 22ц/784/1723/16 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 27

Рішення

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що 02 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір № OD30AD40300211, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит на придбання автотранспортного засобу «NISSAN», модель «INFINITI FX» у розмірі 173 524 грн. 26 коп. зі сплатою 20,04% річних та кінцевим терміном повернення до 01 серпня 2016 року.

У забезпечення виконання умов договору ОСОБА_2 зазначений вище автомобіль був переданий у заставу Банку.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 25 січня 2016 року становила 463 690 грн. 47 коп., Банк просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2016 року в позові Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір № OD30AD40300211, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит на придбання автотранспортного засобу «NISSAN», модель «INFINITI FX» у розмірі 173 524 грн. 26 коп. зі сплатою 20,04% річних та кінцевим терміном повернення до 01 серпня 2016 року.

В забезпечення виконання умов договору ОСОБА_2 зазначений вище автомобіль був переданий у заставу Банку.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2015 року, було задоволено позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Цим рішенням постановлено: вилучити у ОСОБА_2 в заклад Банку належний йому на праві власності легковий автомобіль «NISSAN», модель «INFINITI FX» 2004 року випуску, № кузов/шасі: НОМЕР_1, який є предметом застави, в рахунок погашення заборгованості за договором від 02 серпня 2011 року, розмір якої станом на 30 грудня 2014 року становила 338 864 грн. 37 коп., шляхом надання Банку права укладати від імені ОСОБА_2 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Згідно повідомлення Березанського районного відділу ДВС від 12 вересня 2016 року, заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2015 року не виконано.

Наведене також підтверджується листом Банку від 08 вересня 2016 року (а.а.117).

Також встановлено, що постановою державного виконавця Березанського районного відділу ДВС про розшук майна боржника від 17 листопада 2015 року оголошено розшук вказаного транспортного засобу.

Положеннями ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються їх виконанням належним чином.

Наполягаючи на задоволенні даного позову, банк посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором, станом на 25 січня 2016 року виникла заборгованість, розмір якої склав 463 690 грн. 47 коп. в тому числі: заборгованість за кредитом -188 266 грн. 85 коп.; заборгованість за відсотками -62 105 грн. 19 коп.; заборгованість за комісією - 17 399 грн. 02 коп.; пеня - 195 919 грн. 41 коп.

Доказів, які спростовували б наявність заборгованості або її інший розмір, відповідач не надав.

Встановлені судом обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлені судом обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення певних дій щодо реалізації в рахунок погашення заборгованості транспортного засобу, який перебував у заставі і розпорядженні банку, внаслідок чого наступила прострочка кредитора, яка надає право боржнику на несплату відсотків.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, за змістом зазначених норм права, прострочка кредитора звільняє боржника від виконання зобов'язання на час прострочки тільки у тому випадку коли кредитор відмовився від прийняття виконання зобов'язань.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитом було зумовлене тим, що автомобіль «NISSAN», який є предметом застави починаючи з 17 листопада 2015 року і по даний час знаходиться у розшуку.

Між тим, зазначена обставина залишилася поза увагою суду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо прострочки кредитора, яка звільняє боржників від сплати процентів не відповідають нормам матеріального права.

Оскільки судове рішення від 03 липня 2015 року не виконано, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, то на відповідача у відповідності до положень ст. ст. 525,526,530, 1049,1050 ЦК України слід покласти обов'язок щодо сплати кредитної заборгованості, розмір якої станом на 25 січня 2016 року становив 463 690 грн. 47 коп. в тому числі: 188 266 грн. 85 коп. - заборгованості за кредитом; 62 105 грн. 19 коп. - заборгованості за відсотками; 17 399 грн. 02 коп. -заборгованості за комісією та 195 919 грн. 41 коп. пені.

Оскільки розмір пені (195 919 грн. 41 коп.) не перевищує розмір кредитної заборгованості (267 771 грн. 06 коп.), то колегія не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10348 грн. 85 коп. судового збору.

Враховуючи наведене, рішення на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № OD30AD40300211 укладеним 02 серпня 2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2. Розмір якої станом на 25 січня 2016 року становить 463 690 грн. 47 коп. в тому числі: заборгованість за кредитом -188 266 грн. 85 коп.; заборгованість за відсотками -62 105 грн. 19 коп.; заборгованість за комісією - 17 399 грн. 02 коп.; пеня - 195 919 грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 10348 грн. 85 коп. судового збору

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді :