Ухвала суду № 61947518, 10.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 жовтня 2016 року м. Київ К/800/26396/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги,

встановив :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 28 грудня 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 28 грудня 2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 25 жовтня 1981 року по 09 лютого 1984 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР у складі Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР у військовій частині 2033 і був звільнений в запас відповідно до наказу Міністра оборони СРСР від 27 вересня 1983 року № 231. В період з 01 червня 1982 року по 08 лютого 1984 року позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 та копією архівної довідки Федеральної служби безпеки Російської Федерації від 23 квітня 2014 року №21/59/С-13402.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 15 травня 2013 року № 1183 встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 15 травня 2013 року № 1183, копією висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 07 травня 2013 року № 749/Ж та положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.

25 червня 2013 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу з 14 червня 2013 року встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою Житомирської обласної Медико-соціальної експертної комісії № 2 серія 10 ААБ № 654903 від 25 червня 2013 року.

28 грудня 2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу довічно з 28 грудня 2015 року встановлено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 12 ААА № 218770 від 28 грудня 2015 року. Цього ж дня, управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації позивачу встановлено статус інваліда війни другої групи безстроково, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни 2 групи серія НОМЕР_2 від 28 грудня 2015 року.

20 січня 2016 року позивачем через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат подана заява до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги згідно із статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду другої групи та додані необхідні документи, що підтверджується копією його заяви від 20 січня 2016 року. Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи (висновок) щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служб при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Проте, Міністерством оборони України 26 лютого 2016 року № 248/3/6/956 позивачу повернуті документи без реалізації у зв'язку з тим, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом держаної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а отже рекомендовано звернутись до Державної прикордонної служби України.

16 березня 2016 року для виплати одноразової грошової допомоги згідно із статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку 975 позивач звернувся до Державної прикордонної служби України, яка листом від 29 лютого 2016 року № 11/С-1757 повідомила, що дійсно ОСОБА_1 в період з 1982 року по 1984 рік проходив строкову службу у військовій частині 2033, що входила до складу Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, які відповідно до статті 4 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року "О всеобщей воинской обязаности" до 21 березня 1989 року були складовою Збройних Сил СРСР. Враховуючи той факт, що позивач призивався та звільнявся з військової служби наказами Міністерства оборони СРСР, а також, що Державна прикордонна служба України не є правонаступником Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, йому рекомендовано звернутися за призначенням одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач як військовослужбовець має право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога: - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи та у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком затвердженим відповідною постановою, мають право на одержання одноразової грошової допомоги, допомога що не призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на одержання допомоги.

Оскільки, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності, а днем виникнення у позивача права на отримання спірної допомоги є день встановлення йому другої групи інвалідності, тобто 28 грудня 2015 року, то відмова Міністерства оборони України у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності, яка настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення та захворювання, що мало місце в період її проходження є неправомірною.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що для ОСОБА_1 як особи, яка отримала інвалідність первинно 14 червня 2013 року, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому підстави для виплати допомоги у разі інвалідності, сплив після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що свідчить про відсутність підстав для нарахування такої допомоги Міністерством оборони України на користь позивача.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак