Ухвала суду № 61947065, 12.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року справа №805/1239/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1239/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Донецькій області (з урахуванням уточнень) про:

- визнання протиправними дій Головного управління МВС України в Донецькій області щодо відмови у проведені розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_2, який перебував на посаді оперуповноваженого ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області, у зв'язку з ураженням іонізуючим випромінюванням;

- зобов'язання Головне управління МВС України в Донецькій області, Головне управління Національної поліції в Донецькій області призначити та провести розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_2, який перебував на посаді оперуповноваженого ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області, за фактом ураження іонізуючим випромінюванням, після чого скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346 (а.с. 4-15, 121-122).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, зокрема, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с. 101).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо не проведення розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_2, який перебував на посаді оперуповноваженого ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області, у зв'язку з ураженням іонізуючим випромінюванням, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області призначити та провести розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з ОСОБА_2 за фактом ураження іонізуючим випромінюванням, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 136-139).

Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1239/16-а про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що для проведення розслідування між випадком, що стався з особою та втратою працездатності необхідно встановлення причинно-наслідкового зв'язку з захворюваннями та втратою працездатності, який відсутній виходячи з висновку службового розслідування, виписки з історії хвороб, епікризів в період з 2000 року по 2008 рік.

Крім того, апенлянтом робився запит до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ України по встановленню зв'язку захворювання, інвалідності та смерті, викликаних іонізуючими випромінюваннями при ліквідації аварії на ЧАЄС та Державну установу "Національний науковий центр радіаційної медицини НАММ України", у відповіді на який зазначено, що захворювання позивача не пов'язані з отриманим ним опроміненням в дозі 0,0005 мілізіверта (а.с. 146-150).

Позивач та представники відповідачів про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

11 жовтня 2016 року від представників відповідачів до канцелярії суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

12 жовтня 2016 року від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у період з 09 жовтня 1990 року по 30 січня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с.22).

23 лютого 2000 року капітан міліції, оперуповноважений ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_2, виконуючи свої службові обов'язки в Будьонівському районі м.Донецька під час затримки та доставки до відділу громадянина ОСОБА_3, у якого був виявлений та вилучений один контейнер з іонізуючою речовиною "Стронцій-90", отримав багатогодинний контакт з контейнером, що призвело до погіршення стану здоров'я позивача.

У зв'язку з цим ОСОБА_2 госпіталізовано в Донецьку обласну клінічну лікарню професійних захворювань, де він в умовах стаціонару з 10 березня 2000 року по 22 березня 2000 року проходив обстеження, за результатами якого був виданий лист непрацездатності № 554140 (а.с.33).

05 травня 2000 року начальником Управління МВС затверджено висновок службового розслідування за фактом отримання різних доз опромінення співробітниками Донецького ВБОЗ і ОБР "Сокіл" УБОЗ УМВС України в Донецькій області. Зі змісту висновку вбачається, що ОСОБА_2 отримав дозу опромінення, яка дорівнює 0,0005 мЗв, у період проходження служби в ОВС, при здійсненні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю у боротьбі з злочинністю (а.с.25-29).

Крім того, позивач зазначив, що з приводу гіпертонічної хвороби з гіпертонічними кризами він неодноразово проходив курси лікування, зокрема, з 13 липня 2006 року по 05 серпня 2006 року в Лікарні ГУМВС м. Донецька та з 03 червня 2008 року по 19 червня 2008 рік в ОКЛПЗ м. Донецька, на підтвердження чого надав письмові докази лікарняних закладів.

Для виявлення питання про зв'язок наявного захворювання з фактом отриманої дози іонізуючого випромінювання при виконанні службових обов'язків, за направленням ОКЛПЗ м. Донецька ,позивач з 02 грудня 2008 по 19 грудня 2008 рік перебував на стаціонарному обстеженні в Державній установі "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григорь'єва АМНУ" у м. Харкові, де Центральною диспансерною комісією з нагляду за особами, які працюють в сфері дії іонізуючого опромінення видано висновок від 19 грудня 2008 року № 1103/09-10, у якому зазначається, що беручи до уваги безпосередній зв'язок погіршення самопочуття ОСОБА_2 з фактором опромінення в умовах радіаційного інциденту при виконанні нім професійних обов'язків: розвиток і прогресуючий перебіг захворювань в процесі динамічного медичного обстеження хворого протягом 2000-2008 роках, комісія вважає, що розвиток наявної у ОСОБА_2 патології могло бути обумовлено впливом іонізуючого випромінювання в умовах виконання ним службових обов'язків (а.с.52-57).

20 січня 2015 року військово-лікарська комісія ГУМВС України в Запорізькій області за направленням заступника начальника ГУ МВС України в Донецькій області здійснила медичний огляд позивача та склала свідоцтво про хворобу № 11/с , якому зазначила,що про причинний зв'язок захворювань позивача з травмою ( ураженням іонізуючим опроміненням 23 лютого 2000 року), пов'язаної з виконанням службових обов'язків (а.с.67-69).

Однак Постановою ВЛК №6 від 14.05.2015 року свідоцтво про хворобу № 11/с від 20.01.2015 року було відмінено, встановлено інший зв'язок , що захворювання позивача, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.( а.с.69)

09 червня 2015 року позивач звернувся до Управління МВС із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року, для отримання відповідних актів за встановленою формою. На вказану заяву отримав відповідь від 12 червня 2015 року № 15/3-1136, у якій зазначається, що для проведення розслідування необхідно надати копії медичних документів про те, що після отримання дози опромінення була втрачена працездатність на один робочий день чи більше, тому що в копії медичної довідки від 10 березня 2000 року захворювання внаслідок впливу іонізуючого випромінювання не виявлено, внаслідок чого, проведення розслідування нещасного випадку є безпідставним (а.с.70).

01 серпня 2015 року позивач повторно звернувся до Управління МВС із заявою про проведення розслідування нещасного випадку. У відповідь надійшов лист від 26 серпня 2015 року № 6654/Нч, яким визначається, що для встановлення погіршення стану здоров'я позивача внаслідок дії на нього іонізуючого випромінювання ,керівництво Управління МВС звернулося до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ України по встановленню зв'язку захворювання, інвалідності та смерті, викликаних іонізуючими випромінюваннями при ліквідації аварії на ЧАЄС та Державну установу "Національний науковий центр радіаційної медицини НАММ України" , після чого буде прийнято остаточне рішення (а.с.74).

Листом від 07 вересня 2015 року № 3-1514, якій надійшов від Управління МВС, позивачу відмовлено у проведенні розслідування нещасного випадку, оскільки згідно висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ України по встановленню зв'язку захворювання, інвалідності та смерті, викликаних іонізуючими випромінюваннями при ліквідації аварії на ЧАЄС та Державну установу "Національний науковий центр радіаційної медицини НАММ України" від 18 серпня 2015 року № 214/2, всі захворювання не пов'язані з опроміненням (а.с.75).

Позивач звернувся до Управління національної поліції із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, на що отримав лист від 10 грудня 2015 року № 3-122/Мт зі змістом аналогічним попереднім листам про те, що проведення розслідування є безпідставним, оскільки захворювання, на які захворів та хворіє по теперішній час ОСОБА_2, не пов'язані з отриманою дозою іонізуючого випромінювання (а.с.77).

Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу у проведені розслідування нещасного випадку за фактом ураження іонізуючим випромінюванням під час виконання службових обов'язків в ОВС України.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, після звернення позивача до Управляння МВС, відповідач був зобов'язаний в передбаченому чинним законодавством порядку призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, який стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_2

Щодо позовних вимог про зобов'язання скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, суд зазначив, що ці позовні вимоги є передчасними, оскільки службове розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем не проводилось.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Питання щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України врегульовані Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346 (далі - Порядок № 1346).

Відповідно до п. 3.19 Порядку №1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Як вбачається з п. 2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Пунктом 2.4 Порядку №1346 передбачено, що якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ.

Відповідно до п.3.1 Порядку №1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно з п. 3.5 Порядку № 1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію (п. 3.8 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач тричі звертався до Управління МВС з заявою про розслідування нещасного випадку, який стався при виконанні ним службових обов'язків, однак отримував відмову у проведенні цього розслідування у зв'язку з відсутністю причино-наслідкового зв'язку між нещасним випадком та втратою працездатності.

Однак, Порядку №1346 не носить альтернативної підстави щодо можливості проведення або відмови у проведенні розслідування нещасного випадку, не пов'язує необхідність проведення розслідування нещасного випадку з встановленням або відсутністю захворювань , які були наслідками нещасного випадку, оскільки зазначені захворювання виникли не одразу, а розслідування повинно обов'язково проводитись протягом місця після звернення позивача з такою заявою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при зверненні позивача до управління із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, відповідач зобов'язаний був створити комісію по розслідуванню цього випадку не зважаючи на те, що нещасний випадок стався у 2000 році, але призвів до втрати працездатності пізніше. Саме на створену комісію покладається обов'язок вирішення питання про складання акту нещасного випадку.

Отже, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з приводу відмови в призначені комісії та проведення розслідування нещасного випадку з позивачем.

В той же час, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про помилкове посилання в постанові суду першої інстанції на пункти 1.1.5.,1.2,1.6,1.90,1.92 Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністра оборони України № 85 від 06 лютого 2001 року , оскільки зазначені пункти відображені не в Положенні , а в Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого тим же наказом Міністра оборони України № 85 від 06 лютого 2001 року .

Відповідно пункту 1.90 Порядку постанова ВЛК про одержання особою, яка пройшла медичний огляд, травми внаслідок уражень, зумовлених радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітного поля (далі - ЕМП), а також дією токсичних речовин, які виникли у зв'язку з виконанням службових обов'язків у мирний час, виноситься ЦВЛК, ВЛК ГУМВС за участю головного радіолога-токсиколога.

Пункт 1.92. Порядку визначає, що військово-лікарські комісії МВС виносять постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців, якщо при медичному огляді в період проходження служби був установлений відповідний діагноз.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та відхиляє доводи апелянта щодо правомірності відмови у проведенні службового розслідування без створення відповідної комісії, оскільки на відповідача законодавчо покладений обов'язок призначення та проведення службового розслідування нещасного випадку.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Управління МВС щодо відмови у проведенні розслідування нещасного випадку та зобов'язання Управляння МВС призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з оперуповноваженим ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про зобов'язання скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, оскільки вони є передчасними, оскільки службове розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 23 лютого 2000 року ще не проводилось.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1239/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова