Ухвала суду № 61947064, 11.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року справа №408/1352/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 01 червня 2016 р. у справі № 408/1352/16-а за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 01 червня 2016 року у справі № 408/1352/16-а адміністративний позов Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області про оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу - залишено без задоволення як необґрунтований. (арк.справи 95)

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (арк.справи 97-99)

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Частиною 1статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву у відповідності із частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться редакції Закону України яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області від 02 листопада 2015 року за заявою представника ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 427/1927/13-а, виданого 29 жовтня 2015 року Біловодським районним судом Луганської області.

За виконавчим листом Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області повинно було виконати судове рішення у справі № 427/1927/13-а, яким визнані дії Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області щодо нарахування основного розміру пенсії ОСОБА_3 в розмірі 2274,26 грн. протиправними, зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області перерахувати ОСОБА_3 пенсію з 18 вересня 2012 року виходячи з грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в розмірі 3465 грн., а також зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_3 недоплачену пенсію за період з 18 вересня 2012 року з урахуванням здійснених виплат.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області неодноразово направляло позивачу вимоги про виконання рішення суду. Однак судове рішення не виконувалось, оскільки ОСОБА_3 до січня 2016 року на обліку у Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області не перебував.

Також, Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області надало відповідь за № 711/03-03 від 29 січня 2016 року про те, що ОСОБА_3 за рішенням суду були нараховані суми доплати пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2015 року по 12 січня 2015 року, які включені у додаткову відомість січня 2016 року та будуть виплачені за умови фінансування з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач без поважних причин не виконав рішення суду, оскільки перерахунок пенсії ОСОБА_3 боржник здійснив вибірково за короткочасні періоди, хоча мав це зробити за весь період, вказаний у рішенні суду.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (частина 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що при прийнятті спірної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Крім того, стаття 89 Закону України «Про виконавче провадження», не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Між тим, наявність зазначених позивачем обставин не звільняє боржника від виконання судового рішення та законних вимог державного виконавця.

На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна постанова прийнята в межах повноважень та на підставі виконавчого документу, який відповідає вимогам, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», а отже, відсутні підстави для задоволення вимог про її скасування.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відсутність асигнувань з Державного бюджету України на виплату доплати до пенсії ОСОБА_3 не є поважною причиною не виконувати судове рішення щодо перерахування останньому пенсії, тому рішення суду не виконано та дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови ВП № 49194173 від 17 лютого 2016 року про накладення штрафу на Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області є правомірним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 01 червня 2016 р. у справі № 408/1352/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 01 червня 2016 р. у справі № 408/1352/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

Р.Ф.Ханова