Ухвала суду № 61946921, 29.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2016 року

справа № 808/287/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» (далі за текстом – ПАТ «Запоріжвогнетрив») звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000136/2 від 18.11.2015. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00203 від 18.11.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000136/2 від 18.11.2015. Визнатно протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00203 від 18.11.2015.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено належними доказами.

Від представника ПАТ «Запоріжвогнетрив» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Від представника Запорізької митниці ДФС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із знаходженням однієї посадової особи юридичного відділу на лікарняному та звільненням іншої посадової особи юридичного відділу.На підтвердження вказаних обставин надано лише копію наказу про звільнення посадової особи юридичного відділу.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зазначене клопотання колегією суддів визнано необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Наведені відповідачем обставини не можуть вважатися поважними причинами неприбуття представника у судове засідання, оскільки відповідачем не надано до суду на підтвердження вказаного клопотання належних та допустимих доказів перебування іншої посадової особи юридичного відділу на лікарняному та неможливості забезпечити участь у судовому засіданні інших уповноважених представників відповідача.

Колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка представника митниці обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, а також у вказаному клопотанні відповідачем не ставиться питання про необхідність надання додаткових доказів по справі, які не були подані з поважних причин та не враховані при розгляді справи судом першої інстанції.

На підставі статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем та фірмою «KUMAS MANYEZIT SANAYI A.S», Кютахья, Туреччина (Постачальник) укладено Контракт №ZRP/KUM-14/1 від 12.05.2014 на поставку сировини для виробництва вогнетривких виробів.

Відповідно до умов контракту, позивачем у жовтні 2015 року на митну територію України був ввезений товар: магнезит плавлений марки KM FM 97.5, вага 200мт.

Згідно з комерційним інвойсом №017333 від 19.10.2015, магнезит плавлений марки KM FM 97.5 постачався за ціною 835,00 доларів США за мт. на умовах DAP – ПАТ «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя України, згідно ІНКОТЕРМС 2010 (п. 4.1. додатку (специфікації) №9 до контракту). (а.с.47)

Відповідно до п.2.1 додатку (специфікації) №9 від 01.10.2015 до контракту ціни зазначені на умовах DAP – ПАТ «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя Україна, згідно ІНКОТЕРМС 2010, включаючи упаковку й перевантаження.

Так, для здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару 13.11.2015 до МП «Запоріжсталь» Запорізької митниці ДФС надіслано митну декларацію по формі МД – 2 №112050000/2015/ (додатковий реєстраційний номер митниці 018655) довідковий № 1031 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 3827177,41 гривень (тобто 835 доларів США за 1 мт).(а.с.27)

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару включає вартість товару та вартість витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було подано відповідний пакет документів.(а.с.16-69)

Однак, під час перевірки правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності: числові значення складових митної вартості товару - плавлений магнезит марки FM - 97,5 зазначених у додатку 9 до контракту № ZRP/KUM-14/1 від 12.05.2014 на підставі яких проводився розрахунок, документально не підтверджені; згідно п.2.3 контракту № ZRP/KUM-14/1 від 12.05.2014 сертифікат якості надається на кожну партію товару, але у поданих документах такий сертифікат якості відсутній.

У зв’язку із вищевикладеним, декларанту, на підставі статті 53 МК України, була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару та/або сировини; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

На виконання вимоги митного органу про надання додаткових документів позивачем направлено звернення від 18.11.2015, разом з яким додатково надано: виписку з бухгалтерської документації від 16.10.2015, лист Запорізької торгово-промислової палати №05.6.1/373 від 16.11.2015; прайс – лист виробника на умовах DAP від 15.10.2015№1217; огляд світового ринку «ASIAN METAL» від 07.09.2015; світові ціни на неметалічні копалини; витяги з «огляду цін». (а.с.58-67)

При цьому, позивачем повідомлено вдповдача, що для підтвердження значення числових складових до декларації надано контракт, сецифікація, інвойс, експортна декларація, прайс-лист виробника, калькуляція виробника; вказано, що разом з декларацією був наданий сертифікат якості виробника, про що зазначено у гр. 44 декларацїі.

За результатами аналізу додатково поданих документів відповідач дійшов висновку, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застосувати не можливо, оскільки немає необхідної для цих методів інформації. Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку за товар 1,33 дол. США за кг. товару (МД № 112030000/2015/9558 від 25.06.2015).

На підставі відсутності достатньої інформації на підтвердження митної вартості товару у наданих позивачем документах, відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00203 та прийняв рішення від 18.11.2015 №112030000/2015/000136/2 про коригування митної вартості товарів. (а.с.72, 74)

Статтею 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а згідно з ч. 1 ст. 51 МК, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Положеннями статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Під час перевірки правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України Запорізької митниці ДФС дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у другій частині статті 53 Митного кодексу України) містять розбіжності.

Частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності.

При цьому, позивачем на зауваження митного органу на те, що числові значення складових митної вартості товару зазначених у додатку №9 до контракту на підставі яких проводився розрахунок, документально не підтверджені, позивачем додатково надані пояснення, що відповідно до додатку поставка товару здійснюється на умовах DAP – ПАТ «Запоріжвогнетрив», м. Зпоріжжя, Україна (ІНКОТЕРМС 2010), якими не передбачається понесення покупцем додаткових витрат.

Щодо зауваження митного органу про відсутність сертифіката якості, позивач вказує, що сертифікат якості був поданий, що зазначено у графі 44 митної декларації №112030000/2015/018655 (код 3000 сертифікат якості б/н від 19.10.2015).

Також, крім зазначених документів, декларантом надано виписку лист Запорізької торгово-промислової палати, прайс – лист від 15.10.2015 №1217, огляд світового ринку «ASIAN METAL» від 07.09.2015 та витяги з «огляду цін». (а.с. 59-67)

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 31.03.2015 по справі № 21-53а15 зазначає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, позивачем правомірно та обґрунтовано застосовано основний метод визначення митної вартості в поданій ним декларації, при цьому позивачем у повному обсязі подано для митного оформлення документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК, та додатково надано документи, якими встановлені розбіжності були усунені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та їх скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №808/287/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров