Ухвала суду № 61921834, 06.10.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/15396/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1866/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Карпусь С.А.,

суддів: Ярмолюка О.І, ОСОБА_1

секретаря Бондаря О.В.

з участю: представника ПАТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 18 липня 2016 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії державного виконавця.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В травні 2016 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця, зазначаючи про те, що на примусовому виконанні у Другому міському відділі державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції перебував виконавчий лист №686/15396/13, виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 31.10.2013 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь AT «УкрСиббанк» 263523,77 доларів США, що еквівалентно 2106345,49 грн., заборгованості за кредитом та пені в розмірі 43372,25 грн.. 23.02.2015 р. державним виконавцем Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з посиланням на те, що боржником рішення суду виконано у наданий на виконання добровільний строк. Про таку постанову банку стало відомо лише 12.05.2016 року, з якого й слід обчислювати строк подання скарги до суду.

AT «УкрСиббанк» не погодилося з вищевказаною постановою, вважало її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а підстави для закінчення виконавчого провадження незаконними. В силу ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повного виконання рішення суду згідно з

______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5 Провадженням № 22ц/792/1866/16 Доповідач Карпусь С.А. Категорія № ухвала

виконавчимдокументом. За правилами примусового виконання рішень, вказаних в Інструкції з примусового виконання рішень (п. 2.11, п. п. 2.11.1-2.11.5) державний виконавець у мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження зобов'язаний описати усі результати виконання та дії, які були ним вчинені для примусового виконання рішення суду, а також перевірити повноваження представника сторони виконавчого провадження на вчинення дій у виконавчому провадженні. Оскаржувана постанова винесена на підставі листа повідомлення №30-31-2359 від 20.10.2014 року, підписаного ПУСБ ДСБ AT «УкрСиббанк» ОСОБА_6, про повне погашення заборгованості ОСОБА_3 відповідно до виконавчого листа № 686/15396/13 від 31.10.2013 року.

Однак, в матеріалах виконавчого провадження відсутня копія довіреності вказаного представника на вчинення вищезазначених дій. Станом на дату подання вказаного листа ОСОБА_6 не був працівником AT «УкрСиббанк», а також в нього була відсутня будь-яка довіреність на вчинення дій від імені AT «УкрСиббанк».

Заборгованість ОСОБА_3 перед AT «УкрСиббанк» не погашена, рішення суду не виконано.

Посилаючись на те, що державним виконавцем передчасно, без наявності достатніх підстав винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо передчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №45126014 від 23.02.2015 року; зобов'язати державного виконавця другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 відновити виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь AT «УкрСиббанк».

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18 липня 2016 року скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції щодо передчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Скасовано постанову державного виконавця Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції ВП №45126014 про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2015 року. Зобов'язано державного виконавця другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції відновити виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь AT «УкрСиббанк».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені скарги АТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Судом належним чином не враховано, що скаржником пропущено строки на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.

ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення. Від неї надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи за станом здоровя.

Колегія суддів вважає, що хоча причина повторної неявки боржника ОСОБА_3 в судове засідання є поважною, однак враховуючи вимоги ст.ст. 169, 303-1 ЦПК України щодо строків розгляду апеляційним судом апеляційної скарги, відсутність клопотання подовження строку розгляду справи, перебування такої справи у провадженні апеляційного суду з 6 вересня 2016 року, вважала можливим проводити розгляд справи у відсутності сторони, яка не зявилась у судове засідання, відхиливши зазначене клопотання.

Представник Другого відділу ДВС м. Хмельницький в судове засідання не зявився, подавши клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

В засіданні апеляційного суду представник заявника підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1)відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 263523, 77 доларів США, що еквівалентно 2106345, 49 грн. заборгованості за кредитом та пеню в розмірі 43372, 25 грн..

30 вересня 2014 року Банк звернувся до Другого МВ ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції за примусовим виконанням рішення суду, направивши оригінал виконавчого листа з довіреністю на представника АТ «УкрСиббанк» (а.с.160-162).

17 жовтня 2014 року постановою державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №686/15396/13 виданого 31.10.2013 року Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 2149717, 74 грн. та надано боржнику строк в сім днів з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення суду.

28 жовтня 2014 року копію постанови направлено для виконання ОСОБА_3.

17 жовтня 2014 року цим державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме майно боржника у межах суми стягнення та оголошено заборону на його відчуження.

02 лютого 2015 року на адресу Другого МВ ДВС надійшов лист за вих. № 30-31-2359 від 20.10.2014 року за підписом ПУСБ ДСБ АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_6, згідно з яким банк у відповідності до ст. ст. 17,18,19 ЗУ «Про виконавче провадження» просив повернути без виконання виконавчий лист №686/15396/13, виданий 31.10.2013 року Хмельницьким міськрайонним судом, про стягнення 2149717, 74 грн. з ОСОБА_3 на користь банку (а.с.144).

23 лютого 2015 року державний виконавець Джубаба Д.О. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», в якій зазначив, що ним встановлено виконання боржником рішення суду у наданий строк для добровільного виконання.

Іншою постановою від 23.02.2015 року цей же державний виконавець звільнив з-під арешту майно, що належало боржнику ОСОБА_3.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не були перевірені повноваження представника Банку ОСОБА_6 на подання заяви про повернення виконавчого документу та не встановлено фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому були відсутні підстави для винесення вказаної постанови.

З таким висновком місцевого суду погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з положеннями Наказу Мінюсту від 02.04.2012 року, №512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"

2.11. Повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами:

а) довіреністю фізичної особи;

б) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо);

2.11.1. Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

2.11.2. Оригінали документів, зазначених у пункті 2.11 цього розділу, або належним чином засвідчені їх копії приєднуються до матеріалів виконавчого провадження.

2.11.4. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника державний виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Як встановлено судом, державним виконавцем не були перевірені повноваження працівника Банку ОСОБА_6 на подання заяви про повернення без виконання виконавчого листа, відповідна довіреність не була ним приєднана до матеріалів виконавчого провадження і не було перевірено ним фактичне виконання рішення суду боржником ОСОБА_3.

Згідно довідки-розрахунок ЗЦСБ АТ «УкрСиббанк» станом на 21.12.2015 року (а.с.90-109) рішення суду не виконане, заборгованість по кредитному договору зросла.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заява ПАТ «УкрСиббанк» є обґрунтованою і порушене право Банку на виконання судового рішення підлягає поновленню у визначений ним спосіб.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що дії державного виконавця були правомірними, ОСОБА_6 мав усі повноваження представляти інтереси Банку, а неприєднання до звернення ОСОБА_6 копії довіреності не може свідчити про порушення прав Банку, не заслуговують уваги, оскільки суперечать наведеним матеріалам справи та не грунтуються на законі.

Судом першої інстанції підставно відхилено клопотання про виклик в судове засідання ОСОБА_6, витребування з Банку доказів щодо його трудових відносин та витребування довіреності, оскільки в даній справі предметом розгляду є питання правомірності дій державного виконавця при примусовому виконанні судового рішення, тобто чи правомірними були його дії при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 лютого 2015 року, а не трудовий спір між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6

З цих підстав колегією суддів відхилено аналогічне клопотання, зазначене в апеляційній скарзі.

Разом з тим, в матеріалах справи є письмові докази (а.с. 115-121), які свідчать про те, що ОСОБА_6 на день звернення з вказаним листом до Другого МВ ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції не перебував у трудових відносинах з ПАТ «УкрСиббанк», довіреність на право представляти інтереси банку в будь-яких органах ДВС втратила чинність.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги, зокрема про пропущення заявником строку звернення до суду з такою скаргою.

Згідно з положеннями ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник вказав, що про порушене право Банку йому стало відомо лише 12 травня 2016 року. Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про своєчасне направлення Банку оскаржуваної постанови чи повернення йому виконавчого листа про стягнення коштів з ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що Банк не пропустив процесуальний строк, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання в апеляційній скарзі про порушення процесуальних прав боржника також не заслуговують уваги, оскільки повторна неявка сторони чи її представника, повідомлених належним чином, в судове засідання незалежно від причин не є перешкодою розгляду справи судом. Представник ОСОБА_8 подав заяву про перенесення розгляду справи у звязку з зайнятістю 29 червня 2016 року, така ж заява про відкладення розгляду справи була ним подана перед наступним судовим засіданням 12 липня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 року).

Під час розгляду справи боржник ОСОБА_3 не підтвердила виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року за вказаним виконавчим провадженням.

Ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального закону і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ ОСОБА_9

Суддя /підпис/ ОСОБА_10

Суддя /підпис/ ОСОБА_1

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь