Рішення № 6191436, 19.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/33119.08.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/331

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна група "Ресурси"

доДержавного комітету України з Державного матеріального резерву;

Державного казначейства України

простягнення 9721575,20 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Горев О.В. від відповідача 1- Брега І.М.

від відповідача 2- не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна група "Ресурси" (надалі ТОВ "Національна група "Ресурси") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з Державного матеріального резерву (надалі Держкомрезерв) та до Державного казначейства України про стягнення 8453779,64 грн. основного боргу, 1083572,58 грн. інфляційних нарахувань, 184222,98 грн. відсотків річних.

В обґрунтування предявлених вимог ТОВ "Національна група "Ресурси" посилається на неналежне виконання Держкомрезервом договору № юр-2/1301 пром-2008 від 30.07.2008 р. про закладення до державного резерву матеріальних цінностей.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2009 р. розгляд справи відкладався.

Відповідач-1 в судовому засіданні 12.08.2009 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо наявності боргу не заперечує, але просить суд зменшити розмір інфляційних витрат та відсотків річних.

Позивач у своєму запереченні на відзив відповідача-1 поданому в судовому засіданні 19.08.2009 р. заперечує проти зменшення розміру інфляційних витрат та відсотків річних та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-2 в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Національна група "Ресурси" (постачальник) та Держкомрезерв уклали договір № юр-2/1301 пром-2008 від 30.07.2008 р. про закладення до державного резерву матеріальних цінностей (надалі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався перед відповідачем-1 здійснити до 31.10.2008 р. поставку та закладення до державного резерву шини пневматичні для ватажних автомобілів ГОСТ 5513-97 (далі-продукція), а відповідач-1 прийняти до державного резерву цю продукцію.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача-1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2.4. договору закладення позивачем продукції до державного резерву здійснюється на умовах поставки DDP в редакції ІНКОТЕРМС на комбінати відповідача-1 ("Дніпро" м. Сміла, "Трикутник" м. Кіровоград, "Троянда" м. Ходорів).

29 жовтня 2008 року позивач та відповідач-1 уклали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк виконання позивачем зобовязання з поставки та закладення продукції до 20.12.2008 р.

15 грудня 2008 року позивач та відповідач-1 уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони домовились змінити обсяг продукції, підлягав поставці та закладенню до державного резерву, наступним чином: позивач зобовязався поставити та закласти до державного резерву продукцію на загальну суму 8453779,64 грн.

На виконання договору та додаткових угод до нього, позивач у період з 24.09.2008 р. по 15.12.2008 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 8453779,64 грн., що підтверджується накладними та приймальними актами (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач-1 зобов'язався перед позивачем здійснити оплату продукції на розрахунковий рахунок позивача в термін 10 банківських днів, після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного резерву та отримання приймального акту на підставі рахунку-фактури.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи приймальних актів відповідач-1 прийняв поставлену продукцію, претензій щодо якісних показників продукції від відповідача-1 не поступало.

Але відповідач-1, отриману продукцію не оплатив.

Позивач неодноразово звертався до відповідача-1 листами з вимогою оплатити поставлену продукцію (в матеріалах справи).

На вищезазначені листи, відповідач-1 надіслав позивачу лист № 2604/0/4 від 22.05.2009 р., відповідно до якого зазначив про наявність заборгованості перед позивачем в сумі 8453779,64 грн., та вказав про відсутність можливості в поточному році провести розрахунки з позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем у сумі 8453779,64 грн. за договором № юр-2/1301 пром-2008 від 30.07.2008 р. про закладення до державного резерву матеріальних цінностей документально підтверджується, відповідачем-1 не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути 1083572,58 грн. інфляційних нарахувань, 184222,98 грн. відсотків річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 1083572,58 грн. інфляційних нарахувань, 184222,98 грн. відсотків річних.

У задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України слід відмовити у повному обсязі, так як згідно ч. ч. 7, 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України органи казначейства виконують перерахування бюджетних коштів лише за дорученнями розпорядників бюджетних коштів і, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивач в ході судового розгляду справи не довів, що будь-якими діями чи бездіяльністю Державного казначейства України були порушені права та охоронювані інтереси позивача.

Судові витрати покладаються на відповідача-1 у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов до Державного комітету України з Державного матеріального резерву задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комітету України з Державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна група "Ресурси" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 34003334) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 8453779,64 грн. основного боргу, 1083572,58 грн. інфляційних нарахувань, 184222,98 грн. відсотків річних, 25000 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В позові до Державного казначейства України відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 19.08.2009 р.