Ухвала суду № 61912377, 10.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"10" жовтня 2016 р. Справа №910/24368/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Уповноваженої особи від засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Полірем" ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року

у справі № 910/24368/14 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Полірем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Полірем Київ"

про визнання недійсними договорів про передачу права власності на знак для товарів і послуг в межах справи № 910/24368/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Єдина Торгова

Система-Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Полірем"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року у справі № 910/24368/14 відмовлено представнику Уповноваженої особи від засновників (власників) ТОВ „Полірем" ОСОБА_2 у задоволенні заяви про залучення уповноваженої особи від засновників (власників) ТОВ „Полірем" ОСОБА_2 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача по справі № 910/24368/14 за заявою про визнання недійсними договорів.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Уповноважена особа від засновників (учасників) ТОВ „Полірем" ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про залучення уповноваженої особи від засновників (учасників) ТОВ „Полірем" ОСОБА_2 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 910/24368/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу уповноваженої особи від засновників (учасників) ТОВ „Полірем" ОСОБА_2 та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Вказаний закон встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 94 ГПК України, передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Недотримання зазначеної вимоги є підставою для повернення поданої апеляційної скарги у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України „Про судовий збір".

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року № 01-06/2093/15 з апеляційних скарг на ухвали у справі про банкрутство, крім тих, що передбачені Законом України „Про судовий збір", судовий збір справляється за ставкою, визначеною пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 2.20. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за №7 „Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України" чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно із п. 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом, сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги).

Отже, справляння судового збору за подачу апеляційної скарги до суду здійснюється окремо по кожній апеляційній скарзі.

Згідно з п. 22.4. Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в України" від 05.04.2001 року № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Як вбачається з додатків до апеляційної скарги, скаржником до неї додано квитанцію № 144 від 14.06.2016 року про сплату судового збору в розмірі 1 450,00 грн.

Однак, дослідивши вказану квитанцію, судом встановлено, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року сплачено 14.06.2016 року, тобто раніше ніж винесено оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у даній справі, а відтак зазначена квитанція не може бути прийнята судом у якості належного доказу сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року у даній справі.

В той же час, із автоматизованої програми „Діловодство спеціалізованого суду" (з листа відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярії) Київського апеляційного господарського суду) вбачається, що заявником в якості підтвердження сплати судового збору за вказаною апеляційною скаргою від 22.08.2016 року № 04-022/08/16 (вх. № 09-08.1/9168/16) було додано квитанцію від 14.06.2016 року № 144 на суму 1 450,00 грн., яку раніше апелянтом було додано до апеляційної скарги (вх. № 09-08.1/6321/16 від 07.07.2016 року) у справі № 910/24368/14.

Тобто, фактично апелянтом двічі використано оригінал платіжних документів про сплату судового збору за подання двох різних апеляційних скарг.

З огляду на викладене та враховуючи, що квитанція від 14.06.2016 року № 144 на суму 1 450,00 грн. вже була використана апелянтом за подання іншої апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що подані платіжні документи не є належними доказами сплати апелянтом судового збору за подання даної апеляційної скарги від 22.08.2016 року, фактично сума судового збору за подання саме даної апеляційної скарги до державного бюджету не надходила, про що також свідчить виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Крім того, відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу".

Як зазначалося вище, скаржником в якості доказу сплати судового збору до апеляційної скарги додано квитанцію від 14.06.2016 року № 144, в якій у графі „Призначення платежу" зазначено: "*;101;2503505273;22030101; Судовий збір за позовом ОСОБА_2, Київський апеляційний господарський суд".

Але графа „Призначення платежу" вказаного платіжного документу не містить відомостей про те, по якій саме справі та за оскарження якого саме процесуального документу сплачено судовий збір.

Отже, судовий збір в даному випадку не сплачено у встановленому розмірі та порядку відповідно до Закону України „Про судовий збір".

За вказаних вище обставин у їх сукупності, подана апеляційна скарга Уповноваженої особи від засновників (учасників) ТОВ „Полірем" ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року у даній справі не приймається до розгляду і повертається Київським апеляційним господарським судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 91, 93, п. 3 ч. 1 ст. 97, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи від засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Полірем" ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року у справі № 910/24368/14 з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду по суті.

2. Матеріали справи № 910/24368/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

С.В. Сотніков