Рішення № 61901660, 04.10.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 рокуСправа № 912/3013/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3013/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

про стягнення 28 728 500,12 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 5 від 14.12.2015.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") подано позовну заяву з вимогою стягнути з комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик") 1 671 417,58 грн 3% річних та 27 057 082,54 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №13/3425-БО-18 від 28.12.2012.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. від 10.08.2016 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження в справі №912/3013/16.

У зв'язку з тим, що згідно Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року "Про звільнення суддів" ОСОБА_2 звільнено з посади судді господарського суду Кіровоградської області з підстав подання ним заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3013/16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2016 справу призначено головуючому судді Тимошевській В.В.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2016 справу № 912/3013/16 прийнято до провадження суддею Тимошевською В.В.

Відповідачем позовні вимоги заперечено з тих підстав, що порядок погашення підприємствами-боржниками заборгованості за спожитий природний газ перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" врегульовано законодавчими актами, а саме Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 N 217, та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2014 № 670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", а тому підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні (відзив б/д та б/н, а.с. 59-60).

В судовому засіданні 22.09.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представником позивача в судовому засіданні 22.09.2016 позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 22.09.2016 оголошувалась перерва до 04.10.2016.

Після оголошеної перерви представник позивача в судове засідання 04.10.2016 не з'явився.

Враховуючи, що представник позивача приймав участь в судовому засіданні 22.09.2016, в якому надав пояснення щодо поданого позову, та був належним чином повідомлений про проведення наступного судового засідання, з огляду на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті з винесенням судового рішення за відсутності представника позивача 04.10.016

Розглянувши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/3425-БО-18 від 28.12.2012 (з урахування змін до договору) виникли правовідносини з поставки природного газу, згідно яких ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) зобов'язався у 2013 році передати у власність КП "Теплоенергетик" (Покупець) природний газ в обсязі та на умовах згідно вказаного договору (а.с. 8-16).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2015 у справі № 912/31/15-г стягнуто з КП "Теплоенергетик" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" внаслідок порушення строків оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3425-БО-18 від 28.12.2012 основну заборгованість у розмірі 37 183 557,39 грн, 7 119 635,32 грн інфляційних втрат, 1 802 296,92 грн 3% річних та 1 277 874,61 грн пені.

Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання господарським судом видано відповідний наказ.

Як встановлено згаданим вище рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2015 у справі № 912/31/15-г, КП "Теплоенергетик" порушив зобов'язання з оплати вартості природного газу, поставленого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3425-БО-18 від 28.12.2012, здійснивши розрахунок за поставлений природний газ частково та з порушенням договірних строків розрахунку. Згідно вказаного рішення господарського суду основна заборгованість КП "Теплоенергетик" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" склала 37 183 557,39 грн, що є вартістю природного газу поставленого в зазначений вище період.

Окрім того, за вказаним вище рішенням господарського суду з КП "Теплоенергетик" стягнуто на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 7 119 635,32 грн інфляційних втрат та 1 802 296,92 грн 3% річних, нарахованих станом по 03.11.2014 включно.

В силу приписів частини третьої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

При цьому, наявність судового рішення, яким вирішено питання про стягнення суми основного боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, оскільки ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора законодавчо не визначено як правова підстава припинення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України у справах: № 3-116гс11 від 14.11.2011, № 3-142гс/11 від 23.01.2012 та ін.).

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд зазначає, що 3% річних нараховано позивачем на суму простроченої заборгованості в межах періоду, коли прострочення мало місце та з урахуванням фактичного дня оплати, який в такий період прострочення не включено. Загальна сума 3% річних станом по 01.04.2016 включно склала 1 671 417,58 грн та є правильною і підлягає стягненню з відповідача.

Під час нарахування інфляційних втрат позивач здійснив нарахування на суму основного боргу, щодо сплати якої мало місце прострочення, з урахуванням вже нарахованих інфляційних втрат за попередні періоди прострочення.

Однак, у відповідності до вимог чинного законодавства, інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховуються лише на суму основного боргу, а тому нарахування інфляційних втрат на суму нарахованих інфляційних втрат за попередні періоди суперечить приписам наведеної норми.

З урахуванням викладеного, за розрахунком господарського суду та в межах періоду розрахунку позивача є правильним наступний розрахунок інфляційних втрат:

за зобов'язанням лютого 2013 - на суму основного боргу 65 282,82 грн інфляційні втрати за період жовтень 2014 - липень 2015 становлять 32 454,79 грн;

за зобов'язанням березня 2013 - на суму основного боргу 13 439 062,32 грн інфляційні втрати за період жовтень 2014 - липень 2015 становлять 6 681 114,11 грн; на суму основного боргу 9 814 593, 47 грн за серпень 2015 мала місце дефляція - 78 516,75 грн; на суму основного боргу 9 021 144,07 грн інфляційні втрати за вересень 2015 становлять 207 486,31 грн; на суму основного боргу 7 999 550,20 за жовтень 2015 мала місце дефляція - 103 994,15 грн; на суму основного боргу 6 481 296,58 грн інфляційні втрати за період листопад-грудень 2015 становлять 175 902,39 грн; на суму основного боргу 5 912 696,58 інфляційні втрати за період січень-лютий 2016 становлять 29 350,63 грн;

за зобов'язанням квітня 2013 - на суму основного боргу 4 430 388,03 грн інфляційні втрати за період жовтень 2014 - лютий 2016 становлять 2 427 481,01 грн;

за зобов'язанням жовтня 2013 - на суму основного боргу 5 355 037,17 грн інфляційні втрати за період жовтень 2014 - лютий 2016 становлять 2 934 111,17 грн;

за зобов'язанням листопада 2013 - на суму основного боргу 7 136 949,25 грн інфляційні втрати за період жовтень 2014 - лютий 2016 становлять 3 910 449,52 грн;

за зобов'язанням грудня 2013 - на суму основного боргу 12 261 632,74 грн інфляційні втрати за період жовтень 2014 - лютий 2016 становлять 6 718 346,20 грн;

а всього інфляційні нарахування становлять 22 934 185,23 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 27 057 082,54 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 22 934 185,23 грн. У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення інфляційних втрат господарський суд відмовляє через неправильний розрахунок позивача.

З приводу заперечень КП "Теплоенергетик" щодо відсутності підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки законодавством України встановлений особливий порядок погашення підприємствами-боржниками заборгованості за спожитий природний газ перед НАК "Нафтогаз України", господарський суд зазначає наступне.

Нормативні акти, на які у своєму відзиві посилається відповідач, а саме Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", не змінюють строки розрахунку за договором, які вже було прострочено на час набрання чинності вказаними нормативними актами, та не передбачають звільнення відповідача від нарахувань по частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код 2415357) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість в сумі 1 671 417,58 грн. три відсотки річних та 22 934 185,23 грн. інфляційних, а також 177 035,98 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 10.10.2016.

Суддя В.В.Тимошевська