Ухвала суду № 61898452, 05.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5181/16

Головуючий у першій інстанції Гудіна

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Сегеди С.М.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ПАТ «Марфін Банк» звернулося до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський Транспортний Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір та додаткова угода №1 до кредитного договору, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 442848,07 доларів США з терміном погашення кредиту по 23.06.2023р. включно, на наступні цілі: споживчі потреби у сумі 400 000 доларів США, а також у сумі 42 848,07 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбаченому кредитним договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12,10% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені кредитним договором, повернути ПАТ «Марфін Банк» кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами кредитного договору.

Також позивач зазначив, що в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Марфін банк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №00012С152 від 24 червня 2008 р.

Також, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та МПП «Хаджибей» був укладений договір поруки №00017С152 від 08 липня 2009 р.

Позивач повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, про що свідчить надання ОСОБА_2 кредиту, що підтверджується: заявою про видачу готівки №1 від 24.06.2008 р., заявою про видачу готівки №15 від 24.06.2008 р., заявою про видачу готівки №100 від 26.06.2008 р.

Однак, ОСОБА_2 систематично порушував свої зобов'язання за кредитним договором та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим у нього станом на 27 квітня 2015 року загальний розмір заборгованості складає 678351,31 доларів США та 16800405,85 гривень, з яких: 384 444,46 доларів США заборгованість за кредитом; 293906,85 доларів США заборгованість за нарахованими відсотками; 9821611,25 гривень заборгованість за пенею по несплаті кредиту; 6813005,72 гривень заборгованість за пенею по несплаті відсотків; 165788,88 гривень заборгованість по штрафу, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2016 року позов ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, МПП «Хаджибей» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 678351,31 доларів США та 16800405,85 гривень, з яких: 384 444,46 доларів США заборгованість за кредитом; 293906,85 доларів США заборгованість за нарахованими відсотками; 9821611,25 гривень заборгованість за пенею по несплаті кредиту; 6813005,72 гривень заборгованість за пенею по несплаті відсотків; 165788,88 гривень заборгованість по штрафу, також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим.

Інші сторонни рішення суду не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2008 року між ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський Транспортний Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №00002Р152 та додаткова угода №1 від 08.07.2009 року до кредитного договору, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 442848,07 доларів США терміном по 23.06.2023 року включно, на споживчі потреби у сумі 400 000 доларів США, а також у сумі 42 848,07 доларів США на сплату страхових платежів.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору видача коштів за кредитом відбувалася на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами кредитного договору.

На виконання зазначеного пункту ОСОБА_2 надав банку заяву про видачу готівки №1 від 24.06.2008 року на суму 197319 доларів США, заяву про видачу готівки №15 від 24.06.2008 року на суму 40428 доларів США, заяву про видачу готівки №100 від 26.06.2008 року на суму 162253 доларів США, яка складає загальний розмір 400 000 доларів США.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору періодом сплати вважається період з 26 числа по останній робочий день поточного місяця. Позичальник за кредитним договором ОСОБА_2 зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені кредитним договором, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору позичальник несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором.

Кредит позичальнику був наданий в доларах США, на момент видачі Банк мав ліцензію на право здійснення банківських операцій в іноземній валюті №66 від 08.05.2003 року, дозвіл №66-2 від 15.09.2003 року, додаток до дозволу №66-2 від 15.09.2003 року, видані Національним банком України. Після внесення змін в Закон України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до вимог чинного законодавства банком була отримана Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій від 13.10.2011 року та додаток до Генеральної ліцензії від 13.10.2011 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ВАТ «Морський Транспортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №00012С152 від 24 червня 2008 року.

Також, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та МПП «Хаджибей» був укладений договір поруки №00017С152 від 08 липня 2009 року (позивачем в первинному позові були заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості до МПП «Хаджибей», які судом за заявою позивача були залишені без розгляду).

Згідно з п.1.1. договорів поруки поручителі зобов'язалися перед Банком відповідати за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Поручителі засвідчили, що з текстом кредитного договору вони ознайомлені, умови кредитного договору їм зрозумілі.

Відповідно до п.п.1.2., 1.4. договорів поруки поручителі відповідають перед Банком за виконання позичальника зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що й позичальник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Також судом встановлено, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, в зв'язку з чим у нього станом на 27 квітня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 678351,31 доларів США та 16800405,85 гривень, яка складається з: 384 444,46 доларів США заборгованість за кредитом; 293906,85 доларів США заборгованість за нарахованими відсотками; 9821611,25 гривень заборгованість за пенею по несплаті кредиту; 6813005,72 гривень заборгованість за пенею по несплаті відсотків; 165788,88 гривень заборгованість по штрафу, а тому на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 553-554, 611, 612, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, відповідачі у солідарному порядку повинні відшкодувати позивачу заборгованість за кредитним договором в розмірі 678351,31 доларів США та 16800405,85 гривень.

Відповідач не погоджуючись з розміром заборгованості за кредитним договором надав у судовому засіданні 24.11.2011 року квитанцію б/н від 10.11.2008р. на суму 253 000 доларів США, яка з його точки зору була не врахована позивачем при розрахунку заборгованості.

Представник позивача ознайомившись з копією квитанції, наполягав на її не справжності та просив призначити почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документу наданої відповідачем квитанції.

Судом неодноразово по справі призначались судові експертизи.

Позивачем на виконання ухвали про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи до суду були надані всі документи для проведення експертизи, а також здійснена оплата за її проведення, однак експертиза проведена не була, в зв'язку з тим, що відповідач ухилявся від надання документів необхідних для проведення експертного дослідження, а саме оригіналу квитанції б/н від 10.11.2008року, яку в судове засідання надав ОСОБА_2

Тобто відповідач ухилявся від надання документів необхідних для проведення експертного дослідження.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином відповідачем не доведено, що квитанція б/н від 10.11.2008р. на суму 253 000 доларів США є оригінальним документом та належним доказом у справі.

Задовольняючи позов ПАТ «Марфін Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі виконував прийняті на себе зобов'язання, що спричинило виникнення заборгованості за кредитним договором №00002Р152 від 24.06.2008 року, яка станом на 27 квітня 2015 року склала загальний розмір 678351,31 доларів США та 16800405,85 гривень, з яких: 384 444,46 доларів США заборгованість за кредитом; 293906,85 доларів США заборгованість за нарахованими відсотками; 9821611,25 гривень заборгованість за пенею по несплаті кредиту; 6813005,72 гривень заборгованість за пенею по несплаті відсотків; 165788,88 гривень заборгованість по штрафу, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Таким чином, ПАТ «Марфін Банк» має право вимагати виконання умов кредитного договору, зокрема повернення кредиту, сплати відсотків і комісії на умовах договору.

Згідно наданого до суду акту звірки за кредитним договором встановлено дату та розмір оплат проведених позичальником за кредитним договором в розрізі оплат по тілу кредиту та по відсотках, а також виписку по рахунку відповідача (оплати за кредитним договором) за період з 24.06.2008 року по 31.12.2009 року та за період з 01.01.2010 року по 23.11.2011 року. Вказані документи відображають оплату позичальником заборгованості по кредиту в сумі 15 555,54 доларів США та 29222,80 доларів США за відсотками.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог був наданий розрахунок заборгованості, який не є належним та допустимим доказом, оскільки не відповідає «Інструкції про ведення касових операцій банкам в Україні», не приймається судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме розрахунком заборгованості наданим представником позивача, з яким відповідачі були згодні під час розгляду справи. Більш того заперечень від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо правильності нарахування або альтернативний розрахунок боргу не надавався, тобто відповідачі погодилися з розрахунком наданим до суду.

Оригінали кредитного договору, додаткової угоди, договорів поруки надавались позивачем для огляду в судове засідання та були вивчені судом.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ С.М. Сегеда