Постанова № 61895229, 23.10.2015, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1036/15-а

2015 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2015

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Димбіцького Ю.В.

при секретарі Телевань С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови №92 від 08 квітня 2015 року по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказала, що 31 березня 2015 року головним інспектором інспекційного відділу у центральному регіоні архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на підставі звернення Іллінецької міської ради від 18 березня 2015 року було проведено позапланову перевірку законності виконання будівельних робіт з будівництва господарської будівлі (гаража) на належній ОСОБА_1 присадибній ділянці, розташованій по вул. Шевченка, 2 в м.Іллінці Вінницької області.

За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №292 ПП від 31 березня 2015 року, висновками якого встановлено, що будівельні роботи на час проведення перевірки на вказаному вище обєкті не проводяться, також встановлено, що на вказаному обєкті виконані роботи по зведенню несучих стін із шлакоблоків розміром 4,50 х 6,0 м під шиферним перекриттям над існуючим погребом на відстані 1,33 м від сусідньої суміжної стіни існуючого погребу, без відповідної проектної документації та декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п.2 ч.1 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

31 березня 2015 року головним інспектором інспекційного відділу у центральному регіоні архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на підставі звернення Іллінецької міської ради від 18 березня 2015 року в присутності позивача складено протокол про те, що ОСОБА_1, на належній їй присадибній ділянці по вул. Шевченка,2 в м. Іллінці Вінницької області самочинно, без затвердженої у встановленому порядку проектної документації та без отримання декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в інспекції держархбудконтролю, здійснюються роботи по будівництву гаража 4,50 х 6,0 м на власній земельній ділянці, цим порушено п 2 ч.1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, 08 квітня 2015 року заступником директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_2 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5950 грн.

Вказану постанову вона вважає незаконною, такою, що підлягає скасуванню з наступних мотивів.

Згідно ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо прийняття в експлуатацію обєктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» встановлено дію так званої «будівельної амністії» до кінця 2015 року. Даний закон дозволяє узаконити самочинно побудовані споруди, які зведенні в період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року, де йдеться про індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, а будівництво гаража нею розпочато в 2009 році (знесення верхньої частини погреба, копання котловану для підмурка, його засипання щебенем тощо), тобто будівництво нею розпочато в межах, які підпадають під дію вказаного закону, що само по собі взагалі скасовує будь-яку адміністративну відповідальність за вчинені нею дії. Тобто, інспектор інспекційного відділу у центральному регіоні архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області взагалі не мав права складати протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого потім було винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення.

Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 31 березня 2015 року було порушено вимоги ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому відсутні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, заступник директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_2 при підготовці справи до розгулу не звернув увагу на відсутність її пояснень у протоколі, чим порушив п.2 ч.1 ст. 278 КУпАП.

Всупереч ст. 280 КУпАП, при розгляді адміністративного правопорушення, відповідачем не було зясовано обставин, що помякшують і обтяжують відповідальність, не зясовано причин відсутності пояснень ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати, винесену 08 квітня 2015 року заступником директором директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_2 постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.96 ч.6 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн.

В судове позивач ОСОБА_1 не зявилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задоволити.

Відповідач заступник директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, натомість подав до суду письмове заперечення позовних вимог ОСОБА_1, в якому просить розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що він вважає заявлений позов необґрунтованим, складеним на тлумаченні законодавства у сфері містобудування на свій розсуд та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначив, що посилання позивачем на існування «будівельної амністії» до кінця 2015 року є хибним, оскільки відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та наказом Мінрегіонбуд №79 від 24 квітня 2015 року «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних житлових будинків, будівель і споруд, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» визначено, так звана «будівельна амністія» стосується обєктів, які збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 листопада 2011 року.

Згідно ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» в експлуатацію приймаються закінчені будівництвом обєкти. В такому випадку, будівництво гаража є незавершеним, триваючим, а тому на нього не розповсюджується дія «будівельної амністії».

Що стосується тверджень позивача, що їй під час перевірки не було надано можливості надати письмові пояснення, то вони є надуманими, безпідставними та не підкріплені жодним доказом.

Згідно вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляд справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. ОСОБА_1 була повідомлена рекомендованим листом про час та місце розгляду справи, проте ніяких документів та клопотань щодо перенесення розгляду справи не надходило, тому 08 квітня 2015 року справу було розглянуто у її відсутність.

Відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, безпідставною, тому у її задоволенні слід відмовити.

Дослідивши надані сторонами письмові докази та письмове заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню із наступних мотивів.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо зясування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 31 березня 2015 року, відповідачем 08 квітня 2015 року булла винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5950 грн. (копія постанови та протоколу на а.с.4-6).

За дослівним змістом оскаржуваної постанови, «ОСОБА_1, … Без направлення до Департаменту та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт виконує роботи по будівництву гаража за адресою: м.Іллінці, вул. Шевченка, 2, чим порушує вимоги частини 1пункту 2 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому відповідачем при винесенні постанови достеменно не було зясовано та встановлено, якою конкретно особою «виконуються будівельні роботи».

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 31 березня 2015 року відносно ОСОБА_1 (а.с.5,6) також відсутні будь-які відмітки щодо здійснення фотофіксації місця події, що в контексті приписів КУпАП знецінює доказове значення наданих відповідачем на заперечення позовних вимог фотокопій.

Згідно ст.19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, встановлення усіх складових обєктивної сторони адміністративного правопорушення та кваліфікації дій особи за приписами КУпАП є прерогативою органу (посадової особи), уповноваженої складати протокол про адміністративне правопорушення.

Викладені у позовній заяві заперечення ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення є не забороненим законом вільним способом його захисту. Вони мають бути прийнятими до оцінки, оскільки судочинство в Україні провадиться на засадах рівності сторін - учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип змагальності характеризує таку організацію судового процесу, коли функції обвинувачення й захисту, підтримання цивільного позову й заперечення проти нього, відокремлені від судової діяльності, виконуються субєктами, які користуються рівними правами для відстоювання своїх інтересів, а суд виступає головним субєктом, що здійснює керівництво судовим засіданням і вирішує цю справу.

За своєю суттю принцип змагальності передбачає рівні можливості й умови для виконання функції обвинувачення та захисту, підтримання цивільного позову й відповіді на нього. Процесуальна рівність означає, що всі заходи, які вправі вжити обвинувач для доказування обвинувачення, захист має право застосовувати для його спростування, а все, що вправі робити цивільний позивач для підтримання позову, може робити цивільний відповідач для його заперечення.

Як визначено у ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо обвинуваченої особи мають тлумачитись на її користь. Відтак при встановленні сумнівних обєктивних доказів вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та складових його обєктивної сторони, суд доходить висновку, що вина позивача в його вчиненні не є безсумнівно доведеною, тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Оскільки судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 достеменно не встановлений і належним чином не зафіксований склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.96 ч.6 КУпАП, а відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, відсутність складу адміністративного правопорушення виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і зумовлює закриття розпочатого провадження, тому провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити з цієї підстави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 71, 158 163, 171-2 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову № 92 заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 08 квітня 2015 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ст.96 ч.6 КУпАП у виді штрафу в розмірі 5950 грн.

Копії цієї постанови суду невідкладно надіслати сторонам у справі, які не були присутні в судовому засіданні під час її проголошення, для відома.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Димбіцький