Рішення № 6189294, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/367-20/8206.07.09 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

До відповідача-1Клесівського карєруправління державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці»

До відповідача-2Міністерства транспорту України

До відповідача-3Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»

Про стягнення грошових коштів

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від позивача ОСОБА_2 (за дов.)

Від відповідача-1не зявились

Від відповідача-2не зявились

Від відповідача-3Князєва Ю. А (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду Рівненської області звернулася з позовом фізична особа підприємець ОСОБА_1 до Клесівського карєруправління державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці»(відповідача-1) та Міністерства транспорту України (відповідача-2) про стягнення з відповідача-1 15457,64 грн. безпідставно збережених коштів, 20623,58 грн. інфляційних, 2931,02 грн. відсотків за користування чужими грошима, а також солідарно з відповідачів вартості невідємних поліпшень у сумі, що буде визначена судовою будівельно-технічною експертизою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у 2002 році на виконання усних домовленостей між ним та керівником відповідача-1 сплатив відповідачеві-1 15457,64 грн. в якості оплати за купівлю приміщення № 7 по вул. Леніна у смт. Клесів Сарненського району Рівненської області В подальшому позивачем у вказаному приміщенні було проведено невідємні поліпшення на суму 129100 грн., проте, незважаючи на домовленості, спірне приміщення у власність позивача передано не було, що й стало причиною звернення до суду.

Ухвалою від 30.04.2009 р. було порушено провадження у справі № 20/82.

Ухвалою від 19.05.2009 р. справу направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. справі присвоєно № 6/367-20/82, залучено до участі у справі як іншого відповідача державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», розгляд справи призначений на 06.07.2009 р..

Відповідач-1 позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач-1 посилається на те, станом на дату виникнення спірних правовідносин (2002 2003 роки) відповідач-1 не мав прав юридичної особи, відтак не мов жодних прав щодо відчуження спірного майна, що ж до перерахованих позивачем коштів в сумі 15457,64 грн., то відповідач-1 зазначає, що ним позивачу неодноразово пропонувалось вказані кошти повернути, проте позивач жодних дій щодо їх отримання не здійснив.

Що ж до істотних поліпшень спірного майна відповідач-1 зазначив, що позивачем не було погоджено їх проведення у встановленому ст. 776 ЦК України порядку.

Відповідач-2 жодних письмових пояснень чи заперечень по суті спору не надав.

Відповідач-3 у судовому засіданні 06.07.2009 р. звернувся до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, встановлених п. 6 ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем на адресу відповідача-3 не було направлено копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У задоволенні вказаної заяви судом відмовляється, оскільки чинним процесуальним законодавством суду не надано можливості, після порушення провадження у справі, повертати позовну заяву без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.

У судовому засіданні 06.07.2009 р. позивач звернувся до суд з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи для зясування питання щодо вартості проведених позивачем у спірному приміщення невідємних поліпшень.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає з підстав, що будуть викладені нижче.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання представників не направили, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

За згодою представників позивача та відповідача-3 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11.12.2002 р. фізична особа підприємець ОСОБА_1 (орендар) та Клесівський гранітний карєр (орендодавець) уклали договір оренди будинку, споруди (іншого обєкта нерухомості (далі - Договір).

Предметом Договору є передача орендодавцем орендарю в тимчасове володіння обєкту оренди, а саме: магазину по вул. Леніна для торгівлі продовольчими і промисловими товарами (п. п. 1.1, 1.2)

Як слідує з матеріалів справи, обєкт оренди знаходиться у смт. Клесів Сарненського району Рівненської області

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що обєкт оренди було передано в безоплатне користування (п. 5.1), термін оренди складає з 01.01.2003 р. по 01.07.2003 р. (п. 4.1).

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 04.02.2009 р. у справі 22-153/09, якою залишено без змін рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 р. у справі 2-3/2008, встановлено, що станом на дату укладення Договору Клесівський гранітний карєр не був власником спірного обєкта оренди, власник майна Міністерство транспорту України в особі Львівської залізниці.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 р. у справі 2-3/2008 встановлено, що позивач у грудні 2002 року за спірне приміщення сплатив 15457,64 грн., а також витратив кошти на приведення вказаного приміщення в належний стан, ринкова вартість обєкту оренди станом на 30.09.2007 р. становила 129100 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З огляду на приписи ст. 35 ЦК України факти, встановлені ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 04.02.2009 р. у справі 22-153/09 та рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 р. у справі 2-3/2008 визнаються судом такими, що не потребують доведення.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача-1 15457,64 грн. (кошти, сплачені в грудні 2002 року), а також збитки від інфляції та три проценти річних з вказаної суми, що становить, відповідно, 20623,58 грн. та 2931,02 грн.).

Наказом Міністерства транспорту України № 1085 від 13.11.2006 р. «Про виділення структурних підрозділів залізниць України»вирішено виділити зі складу Львівської залізниці Клесівський гранітний карєр, приєднати його до Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі - відповідач-3) та встановити, що відповідач-3 є правонаступником прав та обовязків Клесівського гранітного карєру, відповідно до розподільчих балансів та передавальних актів.

Наказом відповідача-3 від 17.01.2007 р. № 4/06 «Про створення відокремлених структурних підрозділів ДП «УПП УЗ»вирішено створити на базі майна, переданого в тому числі з Львівської залізниці, згідно з додатком до наказу Міністерства транспорту України № 1085 від 13.11.2006 р. «Про виділення структурних підрозділів залізниць України», відокремлені структурні підрозділи відповідача-3, серед яких і Клесівське карєроуправління державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці»(далі - відповідач-1).

Отже, враховуючи, що станом на дату створення відповідача-1 право власності на спірний обєкт оренди у Клесівського гранітного карєру було відсутнє, воно не могло перейти до відповідача-3 та відповідача-1.

Як слідує з доданої до матеріалів справи копії довідки з ЄДРПОУ № 1226/07 від 25.01.2007 р., відповідач-1 не має права юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

З огляду на приписи ст. 80 ЦК України, ст.ст. 1, 21 ГПК України та враховуючи відсутність у відповідача-1 прав юридичної особи, він не має права виступати відповідачем у господарському процесі.

З огляду на вказані обставини, провадження у справі в частині вимог до відповідача-1 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а саме: з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Крім того, з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно позивач просить стягнути вартість невідємних поліпшень спірного обєкту оренди, не визначаючи вказану суму, зазначаючи, що вона має бути визначена судовою будівельно-технічною експертизою.

Щодо вказаних позовних вимог до відповідача-2 слід зазначити наступне.

Як було встановлено вище, спірний обєкт оренди перебуває у користуванні та розпорядженні Львівської залізниці, а отже, саме до вказаної особи мають бути заявлені вимоги про стягнення вартості невідємних поліпшень спірного обєкту оренди.

З огляду на вищевикладене, а саме: перебування спірного обєкту у користуванні та розпорядженні Львівської залізниці, суд дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем-2 та відповідачем-3 прав позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 вартості невідємних поліпшень спірного обєкту оренди в сумі, що має бути визначена судовою будівельно-технічною експертизою задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з вимогами ст. 54 ГПК України, при зверненні до суду ним має бути визначена ціна позову, яка складається з суми заявлених позовних вимог, чого в даному випадку позивачем зроблено не було.

Жодних вимог до відповідача-3 позивачем не заявлено.

З огляду на обставини, що викладені вище, а саме: відмову в задоволенні позовних вимог, в задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог до Клесівського карєруправління державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці»(код 34879440) припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 06.08.2009 р.