Рішення № 6189048, 18.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.09 Справа № 18/95/09

Суддя Носівець В.В.

за позовом комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 9” (69015, м. Запоріжжя, вул. Таганська, 8)

до приватного підприємця ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1)

про стягнення 2 249,82 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Шкаран Л.А. (довіреність № б/н від 27.01.2009 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 2734 від 23.12.2006 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Первісно комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 9” (далі КП “ВРЕЖО № 9”) були заявлені позовні вимоги про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі ПП ОСОБА_1) 2249,82 грн. (728,32 грн. основного боргу; 917,88 грн. пені; 521,66 грн. інфляційних втрат; 81,96 грн. - 3 % річних), на підставі Договору № 27/42 від 01.01.2007 р. про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 1, 2, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

09.04.2009 р. порушено провадження у справі № 18/95/09, справу призначено до розгляду на 13.05.2009 р. Ухвалою суду від 13.05.2009 р., за клопотанням позивача, розгляд справи відкладався на 01.06.2009 р. Заявою від 01.06.2009 р. позивач збільшив розмір позовних вимог, первісно заявлений до стягнення з відповідача, та просив суд стягнути з ПП ОСОБА_1 7 748,27 грн. (2 195,88 грн. основного боргу; 3 233,62 грн. пені; 2 038,96 грн. інфляційних втрат; 279,81 грн. - 3 % річних). Вказана заява відповідала приписам ст. 22 ГПК України, не суперечила чинному законодавству України, а тому була прийнята судом до розгляду. Судом розглянуті уточнені позовні вимоги. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 01.06.2009 р. строк вирішення спору у справі продовжувався до 06.07.2009 р. Ухвалою суду від 01.06.2009 р. розгляд справи відкладався на 18.06.2009 р. Заявою (вх. № 735/01-19 від 11.06.2009 р.) ПП ОСОБА_1 було заявлено відвід судді Носівець В.В. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 12.06.2009 р. у задоволенні заяви ПП ОСОБА_1 про відвід судді Носівець В.В. у справі № 18/95/09 було відмовлено, у звязку із її необґрунтованістю та безпідставністю. За ініціативою суду при розгляді справи по суті з 18.06.2009 р. здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічно-апаратного комплексу “Діловодство господарського суду”. В судовому засіданні 18.06.2009 р. розгляд справи був закінчений і, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 18.06.2009 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви від 01.06.2009 р. про їх збільшення), і просив суд задовольнити їх та стягнути з відповідача 7 748,27 грн. (2 195,88 грн. основного боргу; 3 233,62 грн. пені; 2 038,96 грн. інфляційних втрат; 279,81 грн. - 3 % річних). Зазначив, що 01.01.2007 р. між КП “ВРЕЖО № 9” та ПП ОСОБА_1 був укладений Договір № 27/42 про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2, загальною площею 249,91 кв. м., власником якого є відповідач. Вказав, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2008 р. по справі № 6-33/08 за ПП ОСОБА_1 визнано право власності на 99,3 кв. м. нежитлового приміщення. Згідно укладеного Договору відповідач зобовязаний був щомісячно оплачувати позивачу експлуатаційні витрати в розмірі 0,524 грн. за 1 кв. м. 13.02.2009 р. рекомендованим листом ПП ОСОБА_1 повторно були направлені рахунки за період з листопада 2007 р. по січень 2009 р., але у звязку із їх несплатою, станом на 01.02.2009 р., у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 728,32 грн. У позовній заяві КП “ВРЕЖО № 9” також зазначило, що з урахуванням ст. 258 ЦК України, ПП ОСОБА_1 за невиконання своїх грошових зобовязань за Договором, повинен сплатити позивачу за період часу з січня 2008 р. по грудень 2008 р. пеню у розмірі 917,88 грн., втрати від інфляції у розмірі 521,66 грн. за період часу з жовтня 2007 р. по січень 2009 р. та 3% річних у розмірі 81,96 грн. за період часу з жовтня 2007 р. по січень 2009 р. Однак, у заяві від 01.06.2009 р., якою позивач збільшив розмір позовних вимог, КП “ВРЕЖО № 9” зазначило, що займана відповідачем площа складає 349,21 кв. м., а тому з 05.02.2008 р. нарахування КП “ВРЕЖО № 9” суми витрат, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності між позивачем та ПП ОСОБА_1, здійснювалось у розмірі 182,99 грн. щомісячно. До того ж, відповідач не сплачував експлуатаційні витрати і в період з лютого 2009 р. по квітень 2009 р., а тому, у звязку із викладеним, заборгованість ПП ОСОБА_1 перед КП “ВРЕЖО № 9”, станом на 20.05.2009 р. (за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р.), складає 2 195,88 грн., сума пені 3 233,62 грн. (за період часу з травня 2008 р. по квітень 2009 р.), інфляційні втрати 2 038,96 грн. (за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р.), 3% річних 279,81 грн. (за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р.).

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог (у тому числі збільшених) заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях, що надійшли до канцелярії господарського суду 27.04.2009 р. за вх. № 0996/10042, а також у письмових поясненнях, адресованих в.о. голови господарського суду Запорізької області. Було зазначено, що ПП ОСОБА_1 з метою досудового вирішення спору звертався 22.04.2009 р. та 23.04.2009 р. із листами до КП “ВРЕЖО № 9”, але станом на 04.06.2009 р. відповідей на ці листи не отримав. Пояснив, що станом на 01.06.2009 р. між позивачем та відповідачем діє Договір під № /42 від 01.01.2007 р. (а не Договір під № 27/42, на який посилається позивач у своїй позовній заяві). ПП ОСОБА_1 наголошує, що ніколи не мав, не обговорював та не підписував Договір № 27/42 від 01.01.2007 р., а тому може представити суду пояснення лише за Договором № /42 від 01.01.2007 р. Так, згідно укладеного Договору № /42 від 01.01.2007 р. площа, що підлягає обсягу експлуатаційних витрат, становить 249,91 кв. м. Додаткової угоди до Договору, або змін до Договору про збільшення зазначеної площі не було. Разом з цим, представник відповідача звертає увагу суду, що в актах здачі-приймання виконаних робіт та надання послуг, які 13.02.2009 р. усі разом були надані ПП ОСОБА_1 КП “ВРЕЖО № 9”, у графі “площа” вказано 99,3 кв. м., що підтверджує, на думку відповідача, факт визнання позивачем за ПП ОСОБА_1 саме цієї площі. Також відповідач ставить у провину позивачу, що той 13.02.2009 р. підписав реєстр з первинними документами, не повідомивши при цьому ПП ОСОБА_1, що має претензії до нього, не пропонував зробити звірку розрахунків, не повідомляв про свої наміри звернутись до суду, чим порушив Закон України “Про житлово-комунальні послуги”. Представник відповідача вказує, що відповідно до п. 3.1. Договору № /42 від 01.01.2007 р. розмір експлуатаційних витрат за місяць становить 130,95 грн., але згідно актів приймання-передачі виконаних робіт та надання послуг позивачем щомісяця нараховувалось по 130,97 грн. На думку відповідача, це також є порушенням Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та умов Договору зі сторони позивача. Крім того, представник ПП ОСОБА_1 вказує і на невідповідність сум, зазначених позивачем: у таблиці “Відомість повноти та своєчасної сплати по ПП ОСОБА_1 витрат по утриманню будинків нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 та розрахунок пені” розрахунку від 06.05.2008 р., у таблицях “Розрахунок суми компенсації від інфляційних витрат по ПП ОСОБА_1 витрат по утриманню будинків нежитлового приміщення по АДРЕСА_2”, “Розрахунок 3% річних по ПП ОСОБА_1 витрат по утриманню будинків нежитлового приміщення по АДРЕСА_2” - акту від 30.04.2008 р. № 709. До того ж, представник відповідача зазначив, що КП “ВРЕЖО № 9” не надає інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу. Вважає те, що КП “ВРЕЖО № 9” само надіслало ПП ОСОБА_1 реєстр документів від 13.02.2009 р. за період з 06.11.2007 р. по 09.01.2009 р. разом із проханням у тридобовий термін підписати, завірити печаткою і повернути акти приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг, є порушенням Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України”. На думку відповідача, він не може виступати боржником перед КП “ВРЕЖО № 9”, так як позивач не надає належних доказів заборгованості відповідача, а саме первинних документів. Також, представник відповідача звертає увагу суду на те, що КП “ВРЕЖО № 9” у Договорі № /42 від 01.01.2007 р. зазначає ОСОБА_1 як приватного підприємця, але підписував Договір ОСОБА_1 як громадянин, а не приватний підприємець, що є порушенням Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. У звязку із вищевикладеним, представник ПП ОСОБА_1 просив суд визнати Договір № /42 від 01.01.2007 р. недійсним.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами документальні докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 р. КП “ВВРЕЖО № 9”, (“ВРЕЖО” і позивач у справі) та ПП ОСОБА_1 (“Громадянин” і відповідач у справі) уклали Договір про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності № 27/42 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого, “ВРЕЖО” та “Громадянин” спільно володіють та користуються основними конструкціями будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, механічним, електричним, санітарно-технічним та іншим обладнаннями за межами або у середині нежитлового приміщення, яке вбудоване у житловий будинок та знаходиться у власності “Громадянина”. Нежитлове приміщення загальною площею 249,91 кв. м. (перший поверх 187,39 кв. м. та підвал 62,52 кв. м.) належить “Громадянину” на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2003 р. № 260, використовується під магазин (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 2.1. Договору “ВРЕЖО” зобовязується забезпечити виконання всього комплексу робіт по утриманню житлового фонду, прибудинкової території, передбачених діючим законодавством в тому рахунку:

- здійснювати необхідний нагляд та ремонт прибудинкових мереж водопроводу, каналізації, систем центрального опалення;

-здійснювати санітарне обслуговування прибудинкової території;

-здійснювати затрати по експлуатаційним витратам.

Відповідно до п. 3.1. “Громадянин” сплачує експлуатаційні витрати “ВРЕЖО” по утриманню нежитлового фонду та прибудинкової території, відповідно до рішення Запорізької міської ради. Якщо “ВРЕЖО” несе додаткові витрати на сплату комунальних послуг та експлуатаційних, повязаних з особливою діяльністю “Громадянина”, останній сплачує ці витрати у повному обсязі, згідно виставленим рахункам “ВРЕЖО” не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір експлуатаційних витрат у місяць, згідно із рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.01.2006 р. № 23, з урахуванням ПДВ, з січня 2007 р. становить 249,91 кв. м. х 0,524 = 130,95 грн. Доказів виставлення рахунків відповідачу щомісячно, позивач суду не надав, однак 13.02.2009 р. супровідним листом № 167/02 КП “ВРЕЖО № 9” були направлені ПП ОСОБА_1 акти виконаних робіт за період часу з листопада 2007 р. по грудень 2008 р.:

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 1992 від 30.11.2007 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 2180 від 31.12.2007 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 137 від 31.01.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 327 від 29.02.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 517 від 31.03.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 709 від 30.04.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала -342,67 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 901 від 31.05.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 1093 від 30.06.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 1286 від 31.07.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 1479 від 31.08.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 1673 від 30.09.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 1869 від 31.10.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 2065 від 30.11.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 2261 від 31.12.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.

- акт приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг № 141 від 31.01.2009 р., згідно якого, вартість наданих послуг на утримання будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.,

а всього на суму 728,42 грн. Здійснення КП “ВРЕЖО № 9” комплексу робіт по утриманню житлового фонду та прибудинкової території, що належить ПП ОСОБА_1, протягом листопада 2007 р. - грудня 2008 р. на суму 728,42 грн., підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 22.04.2009 р., підписаним обома сторонами.

Разом з актами приймання-здачі виконаних робіт, цим же супровідним листом №167/02 від 13.02.2009 р., ПП ОСОБА_1 були направлені і рахунки на оплату виконаних КП “ВРЕЖО № 9” робіт:

- рахунок № 1992 від 30.11.2007 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- рахунок № 137 від 09.01.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- рахунок № 327 від 08.02.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- рахунок № 517 від 06.03.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 249,91 кв. м., склала 130,97 грн.;

- рахунок № 709 від 04.04.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 342,67 грн.;

- рахунок № 901 від 06.05.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- рахунок № 1093 від 04.06.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- рахунок № 1286 від 16.07.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- рахунок № 1479 від 04.08.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м.,, склала 52,03 грн.;

- рахунок № 1673 від 09.09.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- рахунок № 1869 від 06.10.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- рахунок № 2065 від 10.11.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- рахунок № 2261 від 06.12.2008 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.;

- рахунок № 140 від 09.01.2009 р., згідно якого, вартість наданих послуг по утриманню будинків загальною площею 99,3 кв. м., склала 52,03 грн.,

а всього на суму 728,42 грн. за період часу з листопада 2007 р. по 01 січня 2009 р.

Відповідач, вказані суми у виставлених позивачем рахунках та вказані суми в актах здачі-приймання виконаних робіт за період часу з листопада 2007 р. по січень 2009 р., сплатив частково, а саме за січень 2009 р. у сумі 52,03 грн.

У звязку із тим, що ПП ОСОБА_1 не сплачував експлуатаційні витрати також в лютому 2009 р. - квітні 2009 р. (про що позивач зазначає у своїй заяві від 01.06.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог), то його заборгованість перед позивачем станом на 20.05.2009 р., за уточненим розрахунком КП “ВРЕЖО № 9”, склала вже 2 195,88 грн. (за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р.). Разом із перерахованими вище рахунками (за період часу з листопада 2007 р. по 01 січня 2009 р.), які були направлені відповідачу супровідним листом від 13.02.2009 р. № 167/02, позивачем також були виставлені відповідачу наступні рахунки-фактури:

- № ПР-000327 від 08.02.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000517 від 06.03.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000709 від 04.04.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000901 від 06.05.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-001093 від 04.06.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-001286 від 16.07.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-001479 від 04.08.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-001673 від 09.09.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-001869 від 06.10.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-002065 від 10.11.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-002261 від 06.12.2008 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000140 від 09.01.2009 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000332 від 05.02.2009 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000523 від 04.03.2009 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000713 від 06.04.2009 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.;

- № ПР-000904 від 05.05.2009 р., згідно якого, витрати на утримання будинків загальною площею 349,2 кв. м., склали 182,99 грн.

На підтвердження направлення ПП ОСОБА_1 вказаних рахунків-фактур КП “ВРЕЖО № 9” було надано суду супровідний лист від 25.05.2009 р. (який не підписаний жодною повноважною особою позивача, а також який не містить ніякого штампу вихідної кореспонденції, без доказів його направлення відповідачеві поштовий чек, докази вручення).

Відповідач, вказані суми у виставлених позивачем рахунках-фактурах за період часу з лютого 2008 р. по травень 2009 р., не сплатив, однак, визнаючи що позивачем фактично виконуються послуги по утриманню будинків на 99,3 кв. м., сплатив за лютий і березень 2009 р. 104,06 грн., тобто по 52,03 грн. в місяць.

Всього за періоди, вказані позивачем у первісній і уточненій позовних заявах (листопад 2007 р. квітень 2009 р.), відповідачем з листопада 2007 р. по березень 2009 р. сплачено позивачу за умовами Договору 156,09 грн. за січень-березень 2009 р. по 52,03грн. в місяць.

Отже, виходячи із уточненої позовної заяви, пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховувались КП “ВРЕЖО № 9” на суму боргу ПП ОСОБА_1 у розмірі 2 195,88 грн. (за виставленими рахунками-фактурами за період часу з лютого 2008 р. по квітень 2009 р.).

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Аналізуючи вищевикладені норми права, господарський суд дійшов висновку, що сторони при укладанні Договору № 27/42 від 01.01.2007 р. про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності, в належній формі досягли згоди щодо предмету договору (спільне володіння та користування сторонами основними конструкціями будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, механічним, електричним, санітарно-технічним та іншим обладнаннями за межами або у середині нежитлового приміщення, яке вбудоване у житловий будинок та знаходиться у власності відповідача), обовязків кожної із сторін за договором (позивач, зокрема, зобовязується: здійснювати необхідний нагляд та ремонт прибудинкових мереж водопроводу, каналізації, систем центрального опалення; здійснювати санітарне обслуговування прибудинкової території; здійснювати затрати по експлуатаційним витратам; відповідач, зокрема, зобовязується: сплачувати експлуатаційні витрати позивача по утриманню нежитлового фонду та прибудинкової території, відповідно до рішення Запорізької міської ради, згідно виставленим рахункам позивача), безпосереднім підтвердженням чого є підписання цього договору обома сторонами (в кінці Договору знаходиться особистий підпис представника КП “ВРЕЖО № 9” Калашник А.Г., який скріплений печаткою підприємства, - з однієї сторони, та відтиск печатки ПП ОСОБА_1 з другої сторони). До того ж сторони здійснювали зустрічні дії щодо виконання умов Договору.

Таким чином, Договір № 27/42 від 01.01.2007 р. про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності, є, на думку суду, двосторонньою домовленістю, укладеною із додержанням норм діючого законодавства України, що була направлена на виникнення, зміну та припинення певних правовідносин сторін.

При цьому, господарський суд, приймаючи до уваги заперечення відповідача стосовно того, що ПП ОСОБА_1 ніколи не мав, не обговорював та не підписував Договір № 27/42 від 01.01.2007 р., тому що станом на 01.06.2009 р. між позивачем та відповідачем діє лише один Договір - під № /42 від 01.01.2007 р., а не Договір під № 27/42 від 01.01.2007 р.; що Договір № /42 від 01.01.2007 р. укладався між КП “ВРЕЖО № 9” та ОСОБА_1, як приватним підприємцем, а підписаний Договір вже був позивачем та ОСОБА_1, як громадянином, а також висновок ПП ОСОБА_1 про те, що вказані факти є достатніми підставами визнати Договір про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності № /42 від 01.01.2007 р. недійсним, зазначає про наступне:

По-перше, дійсно судом було досліджено примірник Договору про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності № 27/42 від 01.01.2007 р., який знаходиться у позивача, та копія якого була надана ним до позовних матеріалів, а також примірник Договору про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності №__/42 від 01.01.2007 р., що був наданий суду представником відповідача, та копія якого також була залучена до матеріалів справи № 18/95/09. Порівняльний аналіз наданих документів показав, що зазначені договори є ідентичними за змістом. Різниця ж у їх нумерації свідчить лише про те, що КП “ВРЕЖО № 9” був присвоєний укладеному із ПП ОСОБА_1 порядковий номер (27), відповідно до вимог внутрішнього діловодства підприємства. Проте, вказаний номер ніяк не зачіпає суті та не відображається на змісті умов укладеного договору. Отже, позивачем та відповідачем надано один і той самий договір.

По-друге, як свідчить вступна частина Договору про участь у витратах, повязаних з володінням та користуванням майна, що знаходиться у спільній власності № 27/42 від 01.01.2007 р., сторони для зручності передбачили такі скорочення: КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 9” “ВРЕЖО”, ПП Кир??ян О.Я. “Громадянин”.

По-третє, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Чинним законодавством, зокрема, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, визначені способи захисту прав та інтересів судом. До того ж, ст. 16 ЦК України, зокрема, встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі, якщо відповідач вважає, що його цивільні права та інтереси були позивачем порушені, а укладений із КП “ВРЕЖО № 9” Договір містить риси нікчемності/недійсності, ПП ОСОБА_1 не був позбавлений права звернутись до господарського суду із позовними вимогами про визнання такого договору недійсним або, до прийняття рішення зі спору при розгляді справи № 18/95/09, подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, як то передбачено ст. 60 ГПК України.

Натомість, вимогу про визнання Договору № /42 від 01.01.2007 р. недійсним, ПП ОСОБА_1 виклав у своїх поясненнях до позовної заяви. Господарський суд звертає увагу позивача на те, що предметом розгляду справи № 18/95/09 є стягнення 7 748,27 грн. за укладеним між ним та позивачем Договором, а не про визнання договору недійсним.

Отже, заперечення відповідача, що стосуються нумерації, недійсності, змісту та субєктного складу Договору, спростовані матеріалами справи і вважаються судом помилковими.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін), виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Аналізуючи норми чинного законодавства України та надаючи оцінку представленим сторонами доказам, при прийнятті рішення у даній справі, господарський суд виходив із наступного.

Як вже зазначалось раніше, КП “ВРЕЖО № 9”, за умовами п. 3.1. Договору, зобовязувалось щомісячно виставляти ПП ОСОБА_1 рахунки на оплату виконаних позивачем робіт та наданих послуг, однак, як свідчать матеріали справи, а також стверджується представником відповідача, позивач ці зобовязання не виконував, а натомість, лише у лютому 2009 р. (супровідним листом від 13.02.2009 р. № 167/02, підписаним головним бухгалтером КП “ВРЕЖО № 9” Толочко Н.Н.) надіслав ПП ОСОБА_1 рахунки на оплату виконаних позивачем у листопаді 2007 р. січні 2009 р. робіт разом з актами приймання-здачі цих робіт та вимогою підписати їх у триденний термін. При цьому, загальна сума за виставленими рахунками, як і загальна сума за актами приймання-здачі виконаних робіт склала 728,42 грн. Надаючи оцінку цим документам, суд вважає, що КП “ВРЕЖО № 9” за період часу з листопада 2007 р. по березень 2008 р. фактично виконувались роботи по утриманню житлового фонду та прибудинкової території загальною площею 249,91 кв. м., що належить ПП ОСОБА_1, а за період часу з квітня 2008 р. по січень 2009 р. такі роботи були виконані позивачем лише на 99,3 кв. м. житлового фонду та прибудинкової території, що належить відповідачу. Загальний розмір вартості наданих КП “ВРЕЖО № 9” послуг за період часу з листопада 2007 р. по березень 2008 р. складає на думку суду 728,42 грн. (саме на зазначеній в актах і рахунках площі позивачем виконували роботи, передбачені Договором і саме на цю суму позивач оцінив виконані ним роботи, що відображено в актах приймання-здачі виконаних робіт і рахунках, направлених відповідачу у лютому 2009 р.), ця ж сума підтверджується й актом звірки взаємних розрахунків від 22.04.2009 р., підписаним обома сторонами. Отже, підписавши акт звірки взаємних розрахунків, зі своєї сторони відповідач фактично визнав суму боргу перед позивачем за Договором у розмірі 728,42 грн. Таким чином, суд вважає, що сторони погодили виконання позивачем робіт саме на цю суму, саме за період з листопада 2007 р. по січень 2009 р.

За умовами Договору, відповідач оплачує надані йому позивачем послуги на підставі виставлених рахунків щомісячно до 20 числа поточного місяця. З огляду на викладене, відповідач повинен був сплатити 728,42 грн. вартості послуг за Договором у строк до 20.02.2009 р. (з урахуванням поштового пробігу направленого супровідного листа у лютому 2009 р., трьох днів, наданих для підписання актів виконаних робіт, та умов п. 3.1. Договору), але не виконав цього. За умовами Договору, позивач не повинен був оформлювати та виставляти/надавати відповідачу акти виконаних робіт, однак робив це на вимогу відповідача, оскільки останній вважав ненадання таких документів порушенням чинного законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку. При цьому, жодний із актів виконаних робіт за будь-який період, на будь-якій площі та на будь-яку суму з боку відповідача підписаний не був. Суд, враховуючи умови Договору, виходив з того, що обовязком позивача було лише виставлення рахунків відповідачу на сплату його робіт (послуг).

Отже, факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобовязання та чинним законодавством, та факт несплати відповідачем у визначені зобовязанням та статтею 530 ЦК України терміни виконаних позивачем робіт по утриманню житлового фонду та прибудинкової території на суму 728,42 грн., господарський суд вважає доведеним та підтвердженим відповідними доказами (виставленими та направленими 13.02.2009 р. рахунками та актами приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг №1992 від 30.11.2007 р., № 2180 від 31.12.2007 р., № 137 від 31.01.2008 р., № 327 від 29.02.2008 р., № 517 від 31.03.2008 р., № 709 від 30.04.2008 р., № 901 від 31.05.2008 р., № 1093 від 30.06.2008 р., № 1286 від 31.07.2008 р., № 1479 від 31.08.2008 р., № 1673 від 30.09.2008 р., № 1869 від 31.10.2008 р., № 2065 від 30.11.2008 р., № 2261 від 31.12.2008 р., № 141 від 31.01.2009 р., а також актом звірки взаємних розрахунків від 22.04.2009 р.).

За таких умов, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 728,42 грн. основного боргу, є обґрунтованою, та підлягає задоволенню судом.

В частині ж стягнення з відповідача 1 467,46 грн. основного боргу, господарський суд відмовляє, у звязку із необґрунтованістю нарахування вказаної суми, оскільки:

на підтвердження наявності у ПП ОСОБА_1 перед КП “ВРЕЖО № 9” боргу у розмірі 2 195,88 грн., позивачем до уваги суду були представлені рахунки-фактури за період часу з лютого 2008 р. по травень 2009 р. (№ ПР-000327 від 08.02.2008 р., № ПР-000517 від 06.03.2008 р., № ПР-000709 від 04.04.2008 р., № ПР-000901 від 06.05.2008 р., № ПР-001093 від 04.06.2008 р., № ПР-001286 від 16.07.2008 р., № ПР-001479 від 04.08.2008 р., № ПР-001673 від 09.09.2008 р., № ПР-002065 від 10.11.2008 р., № ПР-002261 від 06.12.2008 р., № ПР-000140 від 09.01.2009 р., № ПР-000332 від 05.02.2009 р., № ПР-000523 від 04.03.2009 р., № ПР-000713 від 06.04.2009 р., № ПР-000904 від 05.05.2009 р.). Проте, у господарського суду відсутні підстави вважати вказані документи належними доказами існування у відповідача такої заборгованості, тому що:

1) представник КП “ВРЕЖО № 9” не пояснив та не довів суду факту нарахування відповідачу за період часу з лютого 2008 р. по січень 2009 р. різних грошових сум за одні й ті самі надані послуги одночасно за рахунками та рахунками-фактурами;

2) підтвердити факт надання ПП ОСОБА_1 послуг на той площі і на ті суми, що вказані у рахунках-фактурах (направлених, нібито, 25.05.2009 р., під час розгляду справи судом!), КП “ВРЕЖО № 9” не змогло (зокрема, надати акт звірки з відповідачем, будь-які інші докази);

3) представник позивача не зміг пояснити суду, у звязку із чим КП “ВРЕЖО № 9”, згідно рахунків-фактур, нарахувало ПП ОСОБА_1 до сплати грошові кошти за обслуговування 349,2 кв. м., адже, укладеним між сторонами Договором передбачено обслуговування 249,91 кв. м. нежитлового приміщення, що належить відповідачу. При цьому, суд погоджується, що фактично КП “ВРЕЖО № 9” могло надавати своїх послуг відповідачу на меншу площу, ніж передбачено умовами Договору (це пояснюється нарахуванням грошових сум за період часу з квітня 2008 р. по січень 2009 р. за виконані роботи по обслуговуванню лише 99,3 кв. м.), але на підставі чого могло відбуватись нарахування позивачем грошових сум на обслуговування більшої квадратури, а ніж передбаченими умовами Договору, суду обґрунтованих пояснень надано так і не було;

4) КП “ВРЕЖО № 9” не було надано суду належних доказів направлення ПП ОСОБА_1 рахунків-фактур за період часу з лютого 2008 р. по травень 2009 р., окрім одного аркушу паперу, з тексту якого, можна зробити висновок, що це супровідний лист з переліченими номерами рахунків-фактур, що направляються відповідачу. Однак, даний документ не містить ані підпису уповноваженої особи підприємства, хоча графа із зазначенням прізвища головного бухгалтера передбачає його наявність; ані штампів вихідної кореспонденції, ані будь-яких доказів на підтвердження направлення ПП ОСОБА_1 даних матеріалів. До того ж, представник відповідача заперечує проти виконання КП “ВРЕЖО № 9” за період часу з лютого 2008 р. по травень 2009 р. робіт по обслуговуванню 349,2 кв. м. нежитлового приміщення, а також отримання від позивача рахунків-фактур на суму 2 195,88 грн.

Таким чином, господарський вважає доведеним факт існування у ПП ОСОБА_1 перед КП “ВРЕЖО № 9” суми основного боргу за Договором у розмірі 728,42 грн.

Також КП “ВРЕЖО № 9” просить суд стягнути з ПП ОСОБА_1 за порушення строків розрахунків за виконані роботи та надані послуги пеню у розмірі 3 233,62 грн. за період часу з травня 2008 р. по квітень 2009 р., в розрахунку, вказує точний/детальний період стягнення суми пені з 15.05.2008 р. по 15.05.2009 р.

Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 3.2. Договору обумовили, що за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат “Громадянин” сплачує “ВРЕЖО” пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочки від суми простроченого платежу.

Відповідно до уточненого (детального) розрахунку позивача пеня за порушення строків розрахунків за виконані роботи та надані послуги за період часу з 15.05.2008 р. по 15.05.2009 р. складає 3 233,62 грн.

Згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків розрахунків за виконані роботи та надані послуги є обґрунтованою, в частині стягнення 40,71 грн. за період часу з 20.02.2009 р. (адже, як вже зазначалось раніше, станом саме на цю дату, на думку суду, у відповідача настав обовязок по сплаті своїх зобовязань у розмірі 728,42грн. за Договором перед позивачем) по 15.05.2009 р., а тому задовольняється судом.

В частині ж стягнення з відповідача пені за період часу з 15.05.2008 р. по 19.02.2009 р. у розмірі 3192,91 грн. слід відмовити, у звязку із тим, що станом на вказаний період відповідач не був повідомлений про виконані позивачем роботи та надані послуги, а також тому, що нарахування пені відбувалось на суму боргу у розмірі 2 195,88 грн., а не на суму 728,42 грн., що, з огляду на вищесказане, є помилкою.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму втрат від інфляції за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р. в розмірі 2 038,96 грн. в розрахунку, вказує величини індексів інфляції за період з 01.11.2007 р. по 31.01.2009 р., а також 3% річних за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р. в сумі 279,81 грн. в розрахунку, вказує точний/детальний період стягнення суми 3% річних з 15.01.2008 р. по 30.04.2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем уточнені розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних є необґрунтованими, на думку суду, оскільки: по-перше, період стягнення цих сум, повинен розпочинати свій перебіг з 20.02.2009 р. (з урахуванням направлених відповідачу рахунків та актів здачі-приймання виконаних робіт і наданих послуг на суму 728,42 грн.), а по-друге, механізм/порядок нарахування суми інфляції, повинен відповідати приписам листа Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р. в розмірі 2 038,96 грн. задоволенню судом не підлягає. Величини індексів інфляції у наданому розрахунку вказані лише за період з 01.11.2007 р. по 31.01.2009 р., при тому, що позивач просить суд стягнути заборгованість за період часу з січня 2008 р. по квітень 2009 р. в розмірі 2195,88 грн., нараховує суму інфляції на борг в розмірі 21357,77 грн., а сам борг, згідно уточненій позовній заяві складає 2195,88 грн., а згідно розрахунку суми основного боргу, доданого до уточненої позовної заяви він складає 2579,79 грн., тобто позивачем зазначено три різні суми боргу, виходячи з викладеного, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок суми втрат від інфляції не відповідає матеріалам справи, уточненій позовній заяві і є не вірним.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню судом в частині стягнення 4,19 грн. за період часу з 20.02.2009 р. по 30.04.2009 р. В частині ж стягнення з відповідача 3% річних за період часу з 15.01.2008 р. по 19.02.2009 р. в розмірі 275,62 грн. суд відмовляє, у звязку із необґрунтованістю нарахування вказаної суми.

Що ж стосується заперечень відповідача стосовно того, що, згідно актів здачі-приймання виконаних робіт та надання послуг, позивачем щомісяця нараховувалось по 130,97 грн., а не по 130,95 грн., як встановлено рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.01.2006 р. № 23 та як зазначено у Договорі, то, в даному випадку, господарський суд виходив з того, що актом звірки взаємних розрахунків, складеному та підписаному 22.04.2009 р. обома сторонами, підтверджується надання послуг позивачем відповідачу, саме на суму 130,97 грн. у відповідних місяцях.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 9” (69015, м. Запоріжжя, вул. Таганська, 8; код ЄДРПОУ 24516932; р/р № 26008037310003 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 42 коп. основного боргу; 40 (сорок) грн. 71 коп. пені; 4 (чотири) грн. 19 коп. 3% річних; 10 (десять) грн. 18 коп. державного мита та 11 (одинадцять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 02.07.2009 р.