Ухвала суду № 61889669, 05.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/268/16-ц Провадження № 22-ц/772/2955/2016Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д. Т.Категорія 27Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої: Шемети Т.М.,

суддів: Панасюка О.С., Зайцева А.Ю.

за участі: секретаря судового засідання Топольської В.О.,

представника ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» Цюнько Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"звернувся до суду з вказаним позовом та висував вимогу: стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 013/035-22/30650 від 29.08.2005 року станом на 16.01.2016 року в сумі 9 305, 65 доларів, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 225 079, 47 гривень та витрати, понесені на оплату судового збору в розмірі 3 376, 19 грн..

Заочним рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20.06.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 013/035-22/30650 від 29.08.2005 року станом на 16.01.2016 року в сумі 9 305, 65 доларів, що в еквіваленті до курсу НБУ на день ухвалення рішення складає 2231 463, 11 грн. та судовий збір, сплачений при зверненні до суду, в розмірі 3 376, 19 грн.

ОСОБА_5 подала заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 09.08.2016 року залишена без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати прийняте рішення та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не надав оцінки завищеним сумам заборгованості, не надав оцінки змісту кредитного договору, зокрема не врахував, що договір укладався як споживчий кредит, кредитні кошти призначались для купівлі житла по програмі «Житло в кредит» в рамках співпраці з держфондом молодіжного будівництва. При розгляді заяви про перегляд заочного рішення було порушено порядок автоматизованого розподілу справи, заведено новий номер та передано розгляд заяви іншому судді, що стало підставою заявити відвід судді Стаднику С.І., однак він безпідставно не задовольнив заяву про відвід, що є підставою для скасування рішення. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_5, зазначає, що вона та банк досягли примирення шляхом укладення відповідних угод і сплати нею узгоджених сум, вказує, що докази припинення дії Кредитного договору та докази відсутності її зобов'язань, які є в цілому сплаченими та в певній частині списаними, будуть надані нею після їх кінцевого оформлення для підтвердження відсутності спору та наявності підстав для закриття справи.

В судове засідання ОСОБА_5 не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена за вказаною нею адресою. Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Цюнько Т.П. подану апеляційну скаргу не визнала, пояснила що дійсно 19 серпня 2016 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 013/035-22/30650 від 29.08.2016 року, однак це відбулося значно пізніше ніж було ухвалено оскаржуване рішення, а на день ухвалення рішення борг існував, розрахунок боргу було здійснено вірно, а тому вона просить відхилити подану апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежно виконувались зобов'язання, порушувались умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість, підтверджена розрахунком, наданим позивачем, а тому стягнув з відповідача заборгованість в іноземній валюті, з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну грошову одиницю - гривню.

Такий висновок суду є вірним, ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим обставинам по справі.

Так, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-9 серпня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 27,31), та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір №013/035-22/30650 (а.с.15-17), згідно умов якого, Кредитор, надав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 14 580 доларів США на 240 місяців з 29 серпня 2005 року по 28 серпня 2025 року. Процентна ставка за користування кредитом складає 12,5 % річних. Погашення кредиту здійснюється щомісячно відповідно до Графіку погашення кредиту (а.с.18-21).

-Виконання банком свої зобов'язань щодо надання ОСОБА_5 кредитних коштів в розмірі 14 580 доларів США підтверджується Заявою на видачу готівки №022/18-42 від 30 серпня 2005 року (а.с.14) та не заперечує відповідач.

-Відповідно до п.5.1. Кредитного договору, Позичальник щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту зобов'язався здійснювати платежі, часткове погашення кредиту згідно п.1.3. цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту в строки обумовлені договором до 28.08.2025 року включно.

-В результаті порушення позичальником умов кредитного договору щодо погашення щомісячних платежів, визначених Графіком погашення 23.10.2015 року банк надіслав на адресу ОСОБА_5 вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань № 114-0-0-00/15-52453, у якій попередив, що в разі несплати заборгованості в добровільному порядку, банк буде змушений вжити заходів з примусового стягнення вказаної заборгованості за кредитним договором і надав 60-денний термін для усунення порушень (а.с.22). Дана вимога залишилась без реагування з боку ОСОБА_5.

-Таким чином, станом на 16.01.2016 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.6-13), склала 9 305, 65 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті до курсу НБУ на дату розрахунку 225 079, 47 гривень, з яких: заборгованість за кредитом: 7 533, 00 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті до курсу НБУ на дату розрахунку 182 203, 68 грн.; в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 546,75 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті до курсу НБУ на дату розрахунку 13 224, 46 гривень; заборгованість за відсотками 1 772, 65 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті до курсу НБУ на дату розрахунку 42 875, 79 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 1 770, 07 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті до курсу НБУ на дату розрахунку 42 813, 39 гривень. Пеня не зазначена в розрахунку заборгованості відповідно до Протоколу ДПЗРП №114-0-0-00/9-16 від 05.01.2016 року.

-Згідно п. 6.5 укладеного сторонами Кредитного договору, Кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання Позичальником умов Кредитного договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані параграфом 2 Глави 71 ЦК України та на них поширюється дія норм цивільного кодексу України, як регулюють питання виконання зобов'язань ( глава 48 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦПК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частини 1, 2 ст. 612 ЦК України визначають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Давши оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що по справі є достатньо доказів неналежного виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань, а позивач довів розмір коштів, що підлягають стягненню, наданим розрахунком.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачем допущено порушення умов кредитного договору, то кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення кредиту, оскільки це передбачено умовами укладеного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував добровільне врегулювання спору і фактичну відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, з огляду на вищевикладене, - є необґрунтованими. Врегулювання спору між сторонами відбулося 19.08.2016 року, що підтверджено Договором про часткове прощення боргу за кредитним договором № 013/035-22/30650 від 29.08.2016 року (а.с. 176-178), тобто після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому ця обставина не могла бути врахована судом першої інстанції і вона ніяким чином не впливає на вірність прийнятого рішення.

Передання заяви про перегляд заочного рішення відбувалося з автоматизованим розподілом, про що свідчить Протокол автоматизованого розподілу судової справи (а.с.128) та що відповідає положенням ст. 11 1 ЦПК України, а тому підстав, які б давали можливість апеляційному суду зробити висновок про те, що заява ОСОБА_5 про відвід судді Стадника С.І., яка була заявлена нею усно після того як суддею було відхиллено заявлене нею клопотання про відкладення розгляду на іншу дату, - є обґрунтованою і безпідставно відхилена, - у апеляційного суду немає.

Таким чином, розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером правовідносин. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рішення мотивовано, наведене в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовує, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, - ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/ Т. М. Шемета

Судді: /підпис/ О. С. Панасюк

/підпис/ А. Ю. Зайцев

З оригіналом згідно: Т. М. Шемета