Ухвала суду № 61885604, 06.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/326/16-ц 06.10.2016 06.10.2016 06.10.2016

Провадження №22-ц/784/2030/16

Головуючий у першій інстанції-Міщенка Г.В.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 33

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1,

прокурора - Кадєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної казначейської служби України

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до Державної казначейської служби України,

Березнегуватського РВ УМВС в Миколаївській області,

прокуратури Миколаївської області

про відшкодування шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Державного казначейства України у Миколаївській області, Березнегуватського відділення Снігурівського відділу головного управління національної поліції України в Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що 18 серпня 2015 року Березнегуватським РВ УСМВС їй було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 310 КК України. Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 листопада 2015 року її визнано винною у вчиненні цього злочину та призначено покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2016 року вирок скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду вона з 12 серпня 2015 року по 15 березня 2016 року перебувала під слідством, внаслідок цього захворіла та витратила на лікування 4 800 грн., а також понесла витрати на проїзд - 1 000 грн. та зазнала душевних страждань, ОСОБА_2 просила стягнути з Державного бюджету України 5 800 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року замінено неналежних відповідачів на Державну казначейську службу України та Березнегуватський РВ УМВС України у Миколаївській області.

Представник Державної казначейської служби України позов не визнала, посилаючись на відсутність доказів заподіяння матеріальної та моральної шкоди.

Представники прокуратури та Березнегуватського РВ УМВС визнали позов в частині відшкодування 11 824 грн. моральної шкоди.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10 150 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що суд не встановив причинного зв'язку між діями правоохоронних органів та моральною шкодою, а при визначенні розміру відшкодування не врахував характер та обсяг моральних страждань.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Право, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду, передбачені статтею 1176 ЦК та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» від 1 грудня 1994 року з наступними змінами (далі - Закон).

Зазначеними актами передбачено, що відшкодуванню підлягає, в тому числі, шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (частина 1 статті 1176 ЦК, пункт 1 статті 1 Закону) ; що таке право виникає, в тому числі, у разі закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (частина 2 статі 1176 ЦК, пункт 2 статі 2 Закону); а відшкодуванню підлягає, в тому числі, моральна шкода (пункт 5 статті 3 Закону). Відшкодування шкоди в цих випадках здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (частина 1 статі 4 Закону).

Зміст положень цих норм повністю відтворено судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення.

За правилами частин 5,6 статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових

зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2015 року заступником начальника СВ Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області громадянці ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 310 ЦПК України (а.с. 67-68).

27 серпня 2015 року прокурором прокуратури Березнегуватського району Миколаївської області затверджено обвинувачувальний акт (а.с. 69-70).

Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні крімінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 310 КК України, та призначено покарання у виді арешту строком на один місяць.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2016 року вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення (а.с. 4-7).

Судом першої інстанції також встановлено, що внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства та суду ОСОБА_2 понесла моральні втрати, порушено її нормальні життєві зв'язки, що вимагало від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановивши ці обставини та керуючись статтею 1176 ЦК та статтями 2-4 Закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про недоведеність заподіяння позивачці моральної шкоди та причинного зв'язку між цією шкодою та діями правоохоронних органів та суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, має низку захворювань з важким порушенням імунітету та враженням головного мозку, періодично перебуває на стаціонарному лікуванні (а.с. 8-111, 47,48).

Перебування під слідством та судом протягом майже 7 місяців, що передбачало обов'язкову участь позивачки у слідчих діях, необхідність явки на допити, судові засідання, звернення за правовою допомогою тощо, а також негативне ставлення до неї з боку односельців вимагало від ОСОБА_2 додаткових зусиль для організації свого життя та призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків.

До того ж, перебуваючи у статусі підозрюваної, а згодом і засудженої, ОСОБА_2 усвідомлювала всі негативні наслідки призначення їй покарання та вплив позбавлення волі на стан її здоров'я.

Такі обставини зумовлюють негативні зміни у психічній сфері будь-якої людини і виражаються в терпінні нею душевних страждань.

Ці страждання є наслідками незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про наявність незаконних дій правоохоронних органів та суду.

Не можна погодитись і з посиланням Державної казначейської служби України на порушення судом засад розумності та виваженості, а також неврахування обсягу моральних страждань при визначенні розміру відшкодування.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з вимог статті 13 Закону про те, що цей розмір визначається з урахуванням конкретних обставин справи, характеру душевних страждань, їх тривалості та мінімального розміру відшкодування - не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, визначеної на час розгляду справи (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами).

Часом перебування під слідством та судом є період з 18 серпня 2015 року по 15 березня 2016 року.

Розрахований судом у такий спосіб розмір відшкодування - 10 150 грн. із розрахунку періоду перебування під слідством та судом - 7 міс. (1 450 грн. х 7 міс.) незначно перевищує мінімальний розмір відшкодування за обставин, встановлених судом (1 450 грн. х 6 міс. 27 днів).

Таким чином, підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди не вбачається.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки суду чи доводили би порушення ним норм цивільного законодавства при встановленні умов відповідальності та розміру відшкодування, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Т.С.Довжук

В.В.Коломієць