Ухвала суду № 61878823, 06.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/551/16-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/1928/К/16 інстанції - Коваль Н.В.

Категорія № 27 (1) Доповідач - Митрофанова Л.В..

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар: Маслова К.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

ВСТАНОВИЛА:

Вберезні 2016року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «ДельтаБанк») про стягнення коштів, який під час судового розгляду уточнив (а.с. 46) та в обґрунтування позову зазначив, що 22 листопада 2014 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 001-26512-22-1114 «Найкращий від Миколая», згідно з яким він передав відповідачу грошову суму в розмірі 10 000 доларів США.

Договір банківського вкладу закінчився 27.11.2015 року, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, кошти не повернув, на неодноразові письмові заяви та звернення за телефоном «гарячої лінії» з метою повернення внесених коштів не відреагував, лише надав відповідь, відмовивши у стягненні коштів.

Станом на 18.09.2015 року на рахунку банківського вкладу залишилися грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 08.07.2016 року становить 268581,14 грн. Крім того вказує, що за користування банківським вкладом згідно договору банк зобов'язаний сплатити йому проценти за процентною ставкою 12% річних, що за період часу з 27.11.2015 року по 02.03.2016 року становить 8230,71 грн.

Просив стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 001-26512-22-1114 від 22.11.2014 року грошову суму в розмірі 268581,14 грн. та несплачені відсотки за користування депозитом в розмірі 8230,71 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» про стягнення коштівза договором банківського вкладу - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

На думку позивача, судом не враховано те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором банківського вкладу, ухилився від виконання своїх зобов'язань, не повертаючи йому належні грошові кошти, що залишились на особовому рахунку.

Також вважає, що суд не прийняв до уваги Європейську Конвенцію «про захист прав людини» та те, що він позбавлений можливості користуватись своїм майном, а саме - грошовими коштами, які банк відмовляється повернути.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 001-26512-221114, згідно умов якого вкладник ОСОБА_2 вніс, а банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті у сумі 10000,00 доларів США на строк до 27.11.2015 року, процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 процентів річних (а.с. 5).

Пунктом 1.10 Договору передбачено, що у разі закінчення строку залучення вкладу або в разі дострокового припинення дії цього Договору, вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.

Сторонами не оспорюється, що на виконання умов договору банківського вкладу ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 10000,00 доларів США., однак після закінчення строку залучення вкладу, тобто після 27.11.2015 року, банк не виплатив вклад в повному обсязі.

З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, виходячи із пріоритетності підтримки цінової стабільності в державі, сприяння стабільності банківської системи України, забезпечення розрахунків, у тому числі в зовнішньоекономічній діяльності, пов'язаних з нею операцій, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 6, 7, 15, 55 та розділами IV, V, VIII Закону України «Про Національний банк України», статтями 66, 67 та главою 11 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтями 4, 6 та 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтями 8 та 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Правління Національного банку України 6 лютого 2014 року прийняло постанову № 49 «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій» (постанова втратила чинність згідно з постановою Правління НБУ від 28 березня 2014 року № 172).

Постановою Правління НБУ від 27 лютого 2014 року № 104 були внесені зміни до постанови № 49 від 6 лютого 2014 року в частині зобов'язання банків обмеження видачі (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України та не допускати обмежень щодо переказу коштів в іноземній валюті, що належать клієнтам, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (постанова втратила чинність згідно з постановою Правління НБУ від 28 березня 2014 року № 172).

Постановою Правління Національного банку України від 28 березня 2014 року № 172 «Про регулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» дані зобов'язання для банків залишились чинними. Додатково зазначено, що вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як в межах України так і за її межами, незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку. Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» постановою Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», постановою Правління Національного банку України від 1 грудня 2014 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», продовжено дію вищезазначених обмежень щодо видачі валютних коштів клієнтів з поточних, вкладних рахунків.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Протягом дії тимчасової адміністрації вкладники банку фізичні особи, можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився, в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше 200000 грн.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» було запроваджено строком на 3 місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року за № 71 дію тимчасової адміністрації продовжено до 02 вересня 2015 року включно, а рішенням від 03 серпня 2015 року № 147 - до 02 жовтня 2015 року включно.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року за № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора баку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із впровадженням процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», встановлений спеціальний порядок здійснення розрахунків з його кредиторами, що унеможливлює задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури та визначення черговості.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із п. 6 ст. 2 даного Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року була запроваджена тимчасова адміністрація, а з 05 жовтня 2015 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року, розпочато процедуру ліквідації цього банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фондом 12.06.2015 року, 22.07.2015 року та 13.11.2015 року позивачу було виплачено 200000 грн. в рахунок відшкодування коштів за його вкладами (а.с. 25), що позивач не оспорює.

Колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, 18 травня 2016 року, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2016 року (справа № 6-1123цс16) та згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, щосуд не прийняв до уваги те, що він позбавлений можливості користуватись своїм майном, а саме - грошовими коштами, які банк відмовляється повернути, колегія суддів вважає безпідставними та такими що спростовуються матеріалами справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б спростували встановлені обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, відповідно до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: