Ухвала суду № 61878821, 06.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3815/16-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/1962/К/16 Чайкіна О.В.

Категорія № 55 (4) Доповідач - Митрофанова Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар: Маслова К.В.,

за участю: заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 серпня 2016 року про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ-С» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 серпня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті її заяви про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ-С» (надалі - ТОВ «ФЕРУМ-С») нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження, посилаючись на порушення судом норм матеріального процесуального права.

Вважає, що суд, зазначивши, що до матеріалів не долучено документів стосовно законності її вимог, а розмір заборгованості потребує додаткової оцінки, дійшов помилкового висновку щодо наявності між сторонами спору оскільки нею було надано довідку про розмір заробітної плати, яка була нарахована, але не виплачена, а також наказ від 01.11.2014 року, про прийняття на роботу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про видачу судового наказу стала невиплата боржником нарахованої заробітної плати.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати

Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої статті 122 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п. 9 Постанови № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року, наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Пунктом 12 зазначеної Постанови передбачено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК) судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції керувався ч. 4 ст. 100 ЦПК України та виходив із того, що із заяви та поданих заявником документів вбачається пропуск позовної давності та спір про право, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували законність вимог заявника, визначений розмір заборгованості потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, в додатках заявником ОСОБА_2 зазначено в тому числі: копія наказу про прийняття на роботу від 01.11.2014 року № 1-вк та оригінал довідки про заборгованість із заробітної плати (а.с. 8).

Згідно акту від 11.08.2016 року № 58, складеного співробітниками Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, було виявлено, що заявником ОСОБА_2 не надано копію заяви про видачу судового наказу для боржника та копія наказу про прийняття на роботу від 01.11.2014 року № 1-вк, як зазначено в додатках (а.с. 3).

23 серпня 2016 року, тобто вже після постановлення ухвали від 12 серпня 2016 року про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу, заявником ОСОБА_2, з метою усунення недоліків згідно акту № 58 від 11.08.2016 року, суду першої інстанції було надано копію заяви про видачу судового наказу для боржника та копія наказу про прийняття на роботу від 01.11.2014 року № 1-вк (а.с. 7-9).

Колегія суддів вважає, що отримавши заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «ФЕРУМ-С» нарахованої але не виплаченої заробітної плати, до якої була долучена довідка про розмір заборгованості по заробітній платі, однак не долучена копія наказу про прийняття на роботу від 01.11.2014 року № 1-вк, суд першої інстанції мав можливість застосувати ч. 6 ст. 98 ЦПК України та надати строк для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу, оскільки з додатків вбачається наявність зазначеного наказу у заявника.

Крім того, оскаржувана ухвала від 12 серпня 2016 року, не конкретизована, з неї не вбачається, на підставі чого, суд дійшов висновку, що визначений розмір заборгованості потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності спору про право.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 серпня 2016 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про видачу судового наказу

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: