Ухвала суду № 61868813, 03.10.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5821/16-ц

У Х В А Л А

"03" жовтня 2016 р. суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Фарм-Сервіс» про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

06.09.2016 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Фарм-Сервіс» про стягнення заборгованості.

30.09.2016 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить: накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Фарм-Сервіс».

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що у відповідачів перед позивачем існує заборгованість за кредитом у розмірі 2298545,61 грн. Стверджує, що існують обґрунтовані підстави припускати, що відповідачі вчинять дії, направлені на приховування коштів, що зробить неможливим виконання рішення суду про грошове стягнення. Окрім того, вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах ціни позову дозволяє досягти мети заходів забезпечення позову і є співмірним засобом для досягнення цієї мети, а саме уникнення ризиків утруднення або неможливості виконання рішення суду, що може бути ухвалене. Просить заяву задоволити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити, з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК України).

Частиною 2 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК України).

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Нормою ч.3 ст.151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з роз'ясненням п.10 зазначеної вище постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

При цьому процесуальний закон не зобовязує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Представником позивача в обґрунтування заявленого клопотання не подано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчити про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав та інтересів, зокрема не вказано, які саме права та інтереси позивача можуть бути порушені; не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Також суд зазначає, що представником позивача надано інформацію щодо наявності у боржників рахунків у банках, однак не надано доказів того, що ці рахунки належать саме відповідачам у даній справі.

Окрім того, суд зазначає, що арешт рахунків юридичної особи призвів би до втручання в діяльність субєкта господарювання.

Так, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання належить відмовити, оскільки задоволення зазначеного клопотання призвело б до вирішення спору по суті до початку судового розгляду, оскільки таким рішенням суд фактично надав би передчасну оцінку діям відповідачів.

Керуючись ст.ст. 60, 197, 151-153, 208-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Фарм-Сервіс» про стягнення заборгованості

Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів з дня отримання її копії до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова.

Суддя Зубачик Н.Б.