Ухвала суду № 61866652, 29.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3835/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1552/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 46 29.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України , Національного університету біоресурсів і природокористування України до Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Лісниківської сілької ради Києво - Святошинського району Київської обаласті, реєстраційної служби Києво - Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Кабаєвої Алли Анатоліївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Марчук Катерини Володимирівни, приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Білошицької Мирослави Валеріївни, треті особи: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання недійсним розпорядження, рішень, скасування рішень реєстраційної служби про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтв про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність громадян земельних ділянок на території Лісниківської сільської ради, які було незаконно вилучено з державної власності та які відносяться до земель лісогосподарського призначення.

До прийняття спірного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 854 від 02.11.2006 р. постійним землекористувачем земельної ділянки площею 9,7999 га у складі земель загальною площею 231,3 га була Боярська лісова дослідна станція на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ № 002651. Згідно додатку до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 132 від 14.04.2003 року «Про виготовлення державних актів на право постійного користування землею Боярській ЛДС НАУ» частина земельної ділянки площею 231,3 га, переданої в постійне користування Боярській ЛДС, знаходилась в адміністративно-територіальних межах Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, але за межами с. Лісники, належала до лісових земель та відповідно до п.12 Перехідних положень ст.ст.83, 84 Земельного кодексу України відносилась до державної власності.

Рішенням Київської обласної ради від 22.07.2004 р. № 197015-IV «Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області» затверджено межі населеного пункту с. Лісники, до яких увійшли і спірні землі, які перебували у користуванні Боярської ЛДС та залишались у державній власності.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 02 листопада 2006 року № 854 «Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,7999 га Державного підприємства «Боярська лісова дослідна станція» (відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету) та передачі її до земель запасу (землі комунальної власності) в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області» припинено право постійного користування Державного підприємства «Боярська лісова дослідна станція» земельною ділянкою площею 9,7999 га (ліси I групи, вкриті лісом) у кварталі № 58 Хотівського лісництва та віднесено вказану земельну ділянку до земель запасу Лісниківської сільської ради в межах с. Лісники.

Земельна ділянка площею 9,7999 га була передана Лісниківській сільській раді без зміни цільового призначення з перевищенням повноважень Києво-Святошинською районною державною адміністрацією у зв'язку з прийняттям 02 листопада 2006 року спірного розпорядження № 854, яке прийнято всупереч встановленому порядку припинення і надання права постійного користування землями лісового фонду, у зв'язку з чим повинно бути визнано судом недійсним з підстав порушення вимог ч.9 ст.149 Земельного кодексу України, п.5 ч.1 ст.27 Лісового кодексу України в частині виключних повноважень Кабінету Міністрів України щодо вилучення, передання у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектара, що перебувають у державній власності. Відповідно до п.3 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України районні державні адміністрації передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють право користування ними.

Просив визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_14 НОМЕР_1 від 21.11.2014 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, ОСОБА_6 НОМЕР_3 від 16.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, ОСОБА_9 НОМЕР_5 від 28.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, ОСОБА_8 НОМЕР_7 від 16.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_8, ОСОБА_7 НОМЕР_9 від 16.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10, ОСОБА_10 НОМЕР_11 від 02.03.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_12, ОСОБА_31 НОМЕР_13 від 26.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, ОСОБА_12 НОМЕР_14 від 26.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_15, ОСОБА_13 НОМЕР_16 від 26.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_17; скасувати зазначені вище рішення приватних нотаріусів, а також скасувати наступні рішення Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки: ОСОБА_14 № 17387874 від 21.11.2014 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5024, ОСОБА_6 № 416491 від 16.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, ОСОБА_32 № 636302 від 28.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, ОСОБА_8 № 414176 від 16.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_8, ОСОБА_7 № 414972 від 16.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10, ОСОБА_10 № 675587 від 02.03.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_12, ОСОБА_11 № 583078 від 26.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, ОСОБА_12 № 578430 від 26.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_15, ОСОБА_13 № 581725 від 26.02.2013 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_17. та витребувати у відповідачів вказані вище земельні ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Перший заступник прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії II-КВ № 002651 від 25.06.2003 р., виданого згідно з рішенням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 14.04.2003 р. № 132, постійним землекористувачем земельної ділянки площею 9,7999 га у складі земель загальною площею 231,3 га з цільовим призначення для ведення лісового господарства було Державне підприємство «Боярська лісова дослідна станція».

Рішенням Київської обласної ради від 22.07.2004 р. № 197015-IV «Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області» затверджено межі населеного пункту с. Лісники, до яких увійшла спірна земельна ділянка площею 9,7999 га.

Наказом Національного аграрного університету № 220 від 11.04.2005 р. затверджено Положення про Відокремлений підрозділ НАУ «Боярська лісова дослідна станція», який є правонаступником ДП «Боярська лісова дослідна станція» відповідно до п.1.8 Положення. ВП НАУ «Боярська лісова дослідна станція» є структурним підрозділом НАУ з окремими правами юридичної особи, в тому числі має цивільну правоздатність у повному обсязі для виконання завдань та функцій, передбачених зазначеним Положенням (п.1.7 Положення).

23.11.2005 року Лісниківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області від звернулась до Києво -Святошинської РДА з клопотанням про погодження вилучення земельної ділянки 10 га зі складу земель Хотівського лісництва Боярської ЛДС в адміністративних межах Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та передачу її до земель запасу сільської ради для потреб територіальної громади.

28.11.2005 р. голова Києво-Святошинської РДА звернувся до Ректора Національного аграрного університету та підтримав клопотання Лісниківської сільської ради про надання погодження вилучення земельної ділянки площею 10,0 га зі складу земель Хотівського лісництва Боярської ЛДС в адміністративних межах Лісниківської сільської ради та передачі її до земель запасу сільської ради для потреб територіальної громади.

Відповідно до ст. 79 Розділу XII Статуту НАУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 01 березня 2001 р. (в редакції постанови КМУ № 992 від 11.07.2002 р.) «питання вилучення земель, відведених у постійне користування Університету (в тому числі його навчально-дослідних господарств та дослідних станцій), вирішуються відповідно до Земельного кодексу України».

Згідно з Витягом з протоколу № 8 засідання вченої ради Національного аграрного університету від 05 квітня 2006 року вбачається, що на підставі рішення вченої ради інституту ННІ лісового і садово-паркового господарства НАУ (протокол від 02 лютого 2006 року № 7) і висновку комісії від 01 грудня 2005 року, створеної для розгляду земельних питань Боярської ЛДС, надано згоду на вилучення земельної ділянки площею 9,8 га зі складу земель Хотівського лісництва Боярської ЛДС в адміністративних межах Лісниківської сільської ради та передачу її до земель запасу Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для потреб територіальної громади за умов дотримання чинного законодавства, в тому числі ст. ст. 26, 26, 29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 57, 58 Лісового Кодексу України та ст. ст. 149, 151 Земельного кодексу України.

05.06.2006 року ВП «Боярська лісова дослідна станція» звернулася до голови Києво-Святошинської районної адміністрації з проханням припинити право постійного користування на земельну ділянку площею 9,8 га і зарахувати її за їх згодою до земель запасу Лісниківської сільської ради.

14.07.2006 р. Києво-Святошинської РДА надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу Лісниківської сільської ради.

28 жовтня 2005 року складено Акт технічного обслідування лісових площ за участю директора ДП «Боярська лісова дослідна станція» та сільського голови с. Лісники, передбачених до відведення зі складу земель ВП НАУ «Боярська лісова дослідна станція» Хотівського лісництва Києво-Святошинського району Київської області до земель запасу Лісниківської сільської ради, з визначенням втрат лісогосподарського виробництва у розмірі 684 317,2 грн., на підставі якого ВП НАУ «Боярська лісова дослідна станція» складено рахунок № 1349 від 25.04.2006 року на суму 684 317,2 грн.

05 травня 2006 року ТОВ «Аванте» сплачено втрати лісогосподарського виробництва в розмірі 684 317,2 грн. на користь постійного землекористувача - ВП НАУ «Боярська лісова дослідна станція», який акцептував цей платіж, до часу подання позову не заперечував належність здійсненого платежу.

20 жовтня 2006 року вих. № 01-4/1014 Київське обласне управління лісового господарства Державного комітету лісового господарства України, керуючись вимогами ст. 151 Земельного кодексу України, та враховуючи згоду землекористувача, надало згоду сільському голові Лісниківської сільської ради на передачу земельної ділянки лісового фонду ДП «Боярська лісова дослідна станція (Хотівське лісництво квартал 58)» площею 9,8 га до земель запасу Хотівської сільської ради.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та застосовано до спірних правовідносин положення ст. 257, 261 ЦПК України.

З вказаним висновком погожується і колегія суддів виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. а), б) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. ґ) ч. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Обґрунтовуючи свої вимоги Перший заступник прокурора Київської області посилався на порушення Києво-Святошинською РДА вимог ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, якою передбачено, що лише Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що Розпорядження Києво-Святошинської РДА № 854 від 02 листопада 2006 року прийнято з перевищенням повноважень, оскільки метою передання земельної ділянки площею 9,7999 в комунальну власність с. Лісники було її подальше використання для інших, ніж лісогосподарські, потреби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник прокурора Київської області зазначає про те, що про порушення права держави на спірну земельну ділянку прокуратура дізналася ще у 2010 році, коли міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області був заявлений відповідний позов. Справа розглядалась неодноразово і ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року зазначений позов залишено без розгляду.

Разом з тим, відповідачі звернулись до суду з заявами та вказували на те, що при зверненні до суду прокурором було пропущено строк позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 46 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15).

У даній справі першим заступником прокурора Київської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що Київське обласне управління лісового господарства Державного комітету лісового господарства України, керуючись вимогами ст. 151 Земельного кодексу України, та враховуючи згоду землекористувача, надало згоду сільському голові Лісниківської сільської ради на передачу земельної ділянки лісового фонду ДП «Боярська лісова дослідна станція (Хотівське лісництво квартал 58)» площею 9,8 га до земель запасу Хотівської сільської ради.

Київське обласне управління лісового господарства входить до складу Державного комітету лісового господарства України (Держкомлісгосп) який, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України відповідно до п.1 Положення «Про державний комітет лісового господарства України», затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 року в редакції від 06.04.2004 року, який чинний на час прийняття Розпорядження Києво-Святошинської РДА № 854 від 02.11.2006 р.

Згідно пункту 3 зазначеного вище Положення Держкомлісгосп здійснює державне управління, регулювання та контроль у сфері лісового і мисливського господарства. Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення Держкомлісгосп здійснює державний нагляд і контроль за додержанням вимог щодо охорони, захисту, використання та відтворенням лісів, а згідно п.7 Положення Держкомлісгосп здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи. Пунктом 5 Положення встановлено, що Держкомлісгосп має право одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Висновком державної експертизи землевпорядної документації Київського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України № 13-6401 від 20 жовтня 2006 року встановлено, що проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою Державного підприємства «Боярська лісова дослідна станція» (відокремлений підрозділ Національного аграрного університету) та передачі її до земель запасу в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно.

Київське облуправління земельних ресурсів входить до складу Держкомзему України, який також є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України відповідно до пункту 1 чинної на час прийняття спірного Розпорядження РДА в редакції Положення «Про Державний комітет України по земельних ресурсах» із змінами, внесеними Указом Президента України № 1208/2001 від 11.12.2001 р.

До основних завдань Держкомзему згідно п.3 зазначеного Положення віднесено також здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Підпунктом 7 пункту 4 Положення передбачено, що Держкомзем здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами. Держкомзем також здійснює державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою (пп. 17 п. 4 Положення). Держкомзем України здійснює свої повноваження безпосередньо та через єдину систему державних органів земельних ресурсів (п.7 Положення). Пунктом 5 Положення Держкомзем уповноважений одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контролю за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття оспорюваного рішення 02 листопада 2006 року.

Перший заступник прокурора Київської області пред'явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 09 квітня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Посилання апелянта, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 212 -214 ЦПК України не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції застосував строк позовної давності для подання позову в частині визнання недійсним Розпорядження Києво-Святошинської РДА № 854 від 02.11.2006 р., який сплив 04 листопада 2009 року, а також щодо похідних вимог з підстав недійсності спірного Розпорядження РДА.

В обґрунтування позову Перший заступник прокурора Київської області посилається на порушення Києво-Святошинською РДА вимог ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, якою передбачено, що лише Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов правильного висновку, що метою передання земельної ділянки площею 9,7999 в комунальну власність с. Лісники було її подальше використання для інших, ніж лісогосподарські, потреб, а тому спірне Розпорядження Києво-Святошинської РДА № 854 від 02 листопада 2006 року прийнято з перевищенням повноважень.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірні рішення Лісниківської сільської ради від 28 грудня 2012 року прийнято в межах процедури безоплатної передачі земельної ділянки у власність громадян відповідно до ст.ст. 40, 118 Земельного кодексу України в редакції від 20.12.2012 року, цільове призначення земельних ділянок спірними рішеннями не змінювалося та не встановлювалося згідно ст. 20 Земельного кодексу України у відповідній редакції.

Рішенням XXII сесії Лісниківської сільської ради V скликання від 26 липня 2008 року № 61/1 вирішено використовувати під житлову забудову земельну ділянку загальною площею 9,7999 га, яка знаходиться в землях запасу в комунальній власності територіальної громади с. Лісники на підставі розпорядження голови Києво-Святошинської РДА № 854 від 02.11.2006 року та з урахуванням погодження Київського обласного управління лісового господарства Державного комітету лісового господарства України № 01-4/1014 від 20.10.2006 р.

Вказане рішення Лісниківської сільської ради № 61/1 від 26.07.2008 р. на даний час є чинним, ніким не оскарженим, не скасованим та не визнаним судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки на час прийняття рішень Лісниківською сільською радою від 28.12.2012 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність відповідачів, обліковувалися як землі запасу с. Лісники і відносилися до категорії земель житлової та громадської забудови згідно державної статистичної звітності (форма 6-зем).

Рішеннями Лісниківської сільської ради від 28.12.2012 р. затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 19 громадян для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лісники, а саме: рішенням № 160 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_27; рішенням № 160/1 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_2, у власність ОСОБА_28; рішенням № 160/2 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_3, у власність ОСОБА_30; рішенням № 160/3 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_5, у власність ОСОБА_29; рішенням № 160/4 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_6, у власність ОСОБА_33; рішенням № 160/5 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_7, у власність ОСОБА_21; рішенням № 160/6 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_8, у власність ОСОБА_8.; рішенням № 160/7 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_9, у власність ОСОБА_7; рішенням № 160/8 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_10, у власність ОСОБА_31; рішенням № 160/9 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_11, у власність ОСОБА_12; рішенням № 160/10 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_4, у власність ОСОБА_13; рішенням № 160/11 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_12, у власність ОСОБА_26; рішенням № 160/12 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_13 у власність ОСОБА_34; рішенням № 160/13 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_13 у власність ОСОБА_35; рішенням № 160/14 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_13 у власність ОСОБА_36; рішенням № 160/15 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_13 у власність ОСОБА_25; рішенням № 160/16 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_14, у власність ОСОБА_19; рішенням № 160/18 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_15, у власність ОСОБА_38.; рішенням № 160/19 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_16, у власність ОСОБА_37

На час прийняття 28.12.2012 року спірних рішень Лісниківською сільською радою земельні ділянки входили до складу ділянки 9,7999, яка перебувала в комунальній власності с. Лісники та відносилася до земель житлової забудови. 20, 56, 74 Земельного кодексу України.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області -відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: