Рішення № 6185340, 15.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2009 р. Справа № 54/90-09

вх. № 3466/1-54

Суддя господарського суду Хачатрян В.С.

при секретарі судовогозасідання Кириленко М.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Червенко А.Г., посвідчення № 276 від 24.12.2008 року

позивача - Ремінний В.І., дов. № 20/2116 від 22.05.2009 року

відповідача - 1. не з'явився

2. не з'явився

розглянувши справу за позовом Прокурора Золочівського району Харківської області смт. Золочів в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель, м. Харків

до 1. СПДФО ОСОБА_2, с. Одноробівка

2. Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога прокурора про розірвання договору оренди землі від 23.02.2009 року укладеного між Золочівською селищною радою та ПП ОСОБА_2, зареєстрований в Золочівській селищній раді за № 2566. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені прокурором вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Перший відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не надав, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не надав, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та другого відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Перевіркою, проведеною Прокуратурою Золочівського району Харківської області, встановлено, що 23.02.2009 між Золочівською селищною радою (2-й відповідач по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (1-й відповідач по справі) укладено короткостроковий договір оренди земельної ділянки площею 78,2 кв.м., розташованої на території смт. Золочів, Харківської області по вул. Правди, 4.

Згідно з розділом 1 договору орендодавець (другий відповідач) стверджує, що ця земельна ділянка до цього нікому не продана, не подарована, не заставлена в спорі та під забороною не перебуває, грошова оцінка земельної ділянки не встановлена, земельна ділянка передається в короткострокове користування за актом приймання-передачі, який оформлюється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності договору.

Розділом 2.3 договору передбачено, що плата за короткострокове користування земельною ділянкою вноситься орендарем (першим відповідачем) у вигляді та розмірах 6 (одна) грн. 00 коп. за один квадратний метр за один рік, загальна сума плати за рік становить 469 грн. 20 коп., розмір орендної плати щорічно індексується станом на 1 число звітного року на коефіцієнт розрахований з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 783 від 12.05.2000 року “Про проведення грошової індексації земель”.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що договір укладається на термін один рік (з 04 березня 2009 року), по закінченню терміну договору орендар (перший відповідач) має переважне право на поновлення договору на новий термін, у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України „Про оренду землі” визначає істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Стаття 21 Закону України „Про оренду землі” визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Частинами 4-7 зазначеної статті встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про оцінку земель” (далі - закон) проведення нормативної грошової оцінки земель є обовязковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 18 вказаного закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки щодо якої укладено договір оренди та докази прийняття радою відповідного рішення. Відповідачі суду доказів на підтвердження наявності вказаних документів не надали. Отже, суд вважає, що така істотна умова договору оренди землі, як орендна плата, в спірному договорі є такою, що визначена не у відповідності до норм діючого законодавства, якими передбачено порядок її встановлення.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі” невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно зі ст.ст. 116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).

З наявного в матеріалах справи тексту спірного договору вбачається, що ним взагалі не передбачено будь-яких додатків, що є порушенням приписів частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі ”.

Статтею 16. ч. 2 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (що можливе лише при наявності землевпорядної документації), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону 5 частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

В пункті 1 Указу Президента України "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" від 17 лютого 2003 року № 134/203 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 1039/203 від 15 вересня 2003 року зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 202, 204 Земельного кодексу України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, ведення якого здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Отже, згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 135 від 23.05.2003 року, вказаний договір оренди повинен був реєструватися Харківською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру", і лише після проведення реєстрації, відповідач має право приступати до використання земельної ділянки.

З наявного в матеріалах справи договору не вбачається додержання сторонами приписів ст.ст. 18, 20 Закону України “Про оренду землі” щодо його державної реєстрації.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані ні першим ні другим відповідачем. Відповідачами не доведено дотримання вимог земельного законодавства при оформленні прав на оренду землі та наявність документів, визначених невід'ємною частиною договору оренди, що є порушенням ст. 6 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а ч. 4 даної статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору короткострокового користування земельною ділянкою від 23 лютого 2009 року, укладеного Золочівською селищною радою та ПП ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 78,2 кв.м., розташованої на території смт Золочів, Харківської області по вул. Правди, 4 для здійснення підприємницької діяльності.

За результатами розгляду справи, у відповідності до положень статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. покладаються на відповідачів в рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір короткострокового користування земельною ділянкою від 23 лютого 2009 року, укладений між Золочівською селищною радою та ПП ОСОБА_2, зареєстрований у Золочівській селищній раді за № 2566.

Стягнути з Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (62230, Харківська область, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13-а, код 25175462) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (62230, Харківська область, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13-а, код 25175462) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст рішення підписано 22.06.2009 року.