Рішення № 6184587, 26.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2009 р. Справа № 37/31-09

вх. № 843/4-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № 668 від 31.03.2009 р.

розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 0501, смт. Башкирівка

до ФОП ОСОБА_2, м. Чугуїв

про звільнення земельної ділянки та повернення її у користування

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частина А 0501 (позивач) до ФОП ОСОБА_2 (відповідач) в якій просить суд понудити відповідача звільнити земельну ділянку військової частини А 0501 площею 0,5 га військового містечка № 1 "Башкирівка"; понудити відповідача повернути у користування Міністерства оборони України в особі військової частини А 0501 земельну ділянку площею 0,5 га військового містечка № 1 "Башкирівка".

В обґрунтування позову прокурор вказує на те, що в 2004 році відповідач всупереч волі законного власника - військової частини А 0501 у порушення вимог ст. ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, відповідно до яких забороняється використання земельних ділянок громадянами без документів, що засвідчують право постійного користування, та ст. ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», згідно з якими забороняється виконання будь-яких будівельних робіт без отримання дозволу від органів виконавчої влади на будівництво будь-яких об'єктів, самовільно зайняв розташовану на території військового містечка „Башкирівка" земельну ділянку загальною площею 0.5 га, чим заподіяв значні збитки її законному власнику - військовій частині А 0501. Крім того прокурор вказує на те, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, а згідно ч.4 ст. 376 ЦК України передбачено, що якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.04.2009 р. за вх. № 8957, надав відзив на позов у якому виклав клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України. В задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі господарський суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з відсутністю підстав для припинення провадження у справі передбачених п.1-1 ст.80 ГПК України.

Представники позивача та прокуратури у судовому засіданні призначеному на 20.05.2009 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні призначеному на 20.05.2009 року проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні призначеному на 20.05.2009 року було оголошено перерву до 26.05.2009 року о 11:00 год., у зв'язку з необхідністю виготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

01 червня 2004 року між сторонами було укладено Договір на проведення товарообмінної операції (надалі – Договір).

Відповідно до умов вищевказаного Договору предметом даного договору є зустрічна поставка товарів рівної договірної ціни, котра може здійснюватися без платежів на компенсаційній основі.

Згідно розділу 2 Договору позивач зобов'язувався надати відповідачу товар – будівельні матеріали після разбірки тимчасової побутової споруди на суму 2200,00 грн.

Розділом 3 Договору було передбачено те, що відповідач зобов'язувався надати позивачу товар відповідно до поданих заявок на загальну суму 2200,00 грн.

Пунктом 7.1 Договору було передбачено те, що даний Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його повного виконання, але в любому разі на протязі 60 календарних днів після підписання цього Договору.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази визнання даного Договору недійсним у зв’язку з чим суд приходить до висновку що він є дійсним.

Господарський суд, вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем у відзиві вказувалося про те, що відповідно до умов вищевказаного Договору їм було надано позивачу будматеріали (шифер), а йому позивачем були віддані для розбирання на будматеріали тимчасові побутові споруди, які знаходяться на земельній ділянці військової частини А 0501 площею 0,5 га військового містечка № 1 "Башкирівка".

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідно до умов Договору позивачем було передано відповідачу будівельні матеріали, які знаходяться на земельній ділянці військової частини А 0501 площею 0,5 га військового містечка № 1 "Башкирівка", а ні самі споруди, які самовільно були побудовані відповідачем, про що у позові вказує прокурор.

Також, у відзиві відповідач вказує на те, що у 2006 року він ініціював процедуру передачі цієї земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України у власність територіальної громади м. Чугуєва в чому отримав одностайну підтримку як від місцевих органів влади так і командира в\ч А-0501 та начальника КЕЧ району , які погодили всі необхідні документи про вилучення цієї земельної у зв'язку з відсутністю необхідності її використання в\ч А-0501, про що свідчить заява відповідача від 20.12.2005 року до начальника Чугуївської КЕЧ району з резолюцією на підготовку документів для оформлення та листи начальника Чугуївської КЕЧ району до міського голови м. Чугуєва.

24.03.2006 року рішенням LX сесії IV скликання «Про відмову Чугуївської КЕЧ району від двох земельних ділянок та передачу їх до земель запасу житлової та громадської забудови Чугуївської міської ради» Чугуївська міська рада вирішила у зв’язку із відмовою Чугуївської КЕЧ району від земельних ділянок, що використовувались військовою частиною А0501, в яких минула потреба, погодити вилучення та передачу до земель запасу житлової та громадської забудови Чугуївської міської ради земельної ділянки в м. Чугуєві по вул. Горішного військове містечко № 1, площею 0,12 га (поблизу стадіону), та земельної ділянки в м. Чугуєві по вул. Горішного військове містечко № 1, площею 0,5979 га.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься лист виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 26.11.2007 року відповідно до якого виконавчий комітет Чугуївської міської ради повідомляв відповідача про те, що 22.11.2007 р. комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів було розглянуто його звернення про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5979 га по вул. Горішного, в/м №1 для обслуговування гаражно-складських приміщень, та за результатами обговорення було вирішено відмовити в попередньому погодженні запропонованої земельної ділянки в зв'язку з невизначеністю правового статусу земель, про що свідчить витяг з протоколу № 29 від 22.11.2007 року.

01.04.2009 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради було направлено на адресу відповідача листа в якому вказувалося про те, що виконавчим комітетом Чугуївської міської ради було розглянуто звернення відповідача щодо земельної ділянки по вул. Горішного у військовому містечку № 1 площею 0,5979 га. Згідно даного листа відповідача було повідомлено про те, що станом на 27.03.2009 р. землі військового містечка № 1 «Башкирівка» не передані Міністерством оборони України у розпорядження міської ради, а в даний час, на підставі домовленості між МО України та міською радою, готується проект розподілу території мікрорайону «Башкирівка» між Міністерством оборони України та міською радою, після цього, відбудеться передача частини земель територіальній громаді, а вищевказана земельна ділянка підпадає під передачу територіальній громаді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу начальником Чугуївської КЕЧ району неодноразово направлялися листи в яких вказувалося про те, що його підприємством незаконно використовується земельна ділянка в/м № 1 с. Башкірівка, яка закріплена за військовою частиною А 0501, у зв'язку з чим Чугуївська КЕЧ району забороняє подальше використання земельної ділянки на підставі Наказу Міністра оборони України № 483 та розпорядження начальник КЕУ ПОК № 38/1/14 і пропонує звільнити її і узгодити документально сплату податку на землю з Чугуївською об'єднаною податковою інспекцією за період зайняття земельної ділянки.

Однак, судом встановлено, що доказів зайняття відповідачем вищевказаної земельної ділянки належними йому спорудами в матеріалах справи не міститься.

В матеріалах справи містяться квитанції про сплату відповідачем податку за землю за період з березня 2006 року по жовтень 2007 р. (квитанція № 19251 від 06.11.2007 р. на суму 5514,43 грн.); листопад 2007 р. (квитанція № 22052 від 24.12.2007 р. на суму 286,34 грн.); грудень 2007 р. (квитанція № 23810 від 30.01.2008 р. на суму 286,34 грн.); січень 2008 р. (квитанція № 25474 від 28.02.2008 р. на суму 294,38 грн.); лютий 2008 р. (квитанція № 27313 від 28.03.2008 р. на суму 294,36 грн.); березень 2008 р. (квитанція № 29125 від 30.04.2008 р. на суму 294,36 грн.); квітень 2008 р. (квитанція № 30916 від 30.05.2008 р. на суму 294,36 грн.); травень - червень 2008 р. (квитанція № 279408 від 19.08.2008 р. на суму 670,00 грн.); серпень - вересень 2008 р. (квитанція № 328789 від 12.11.2008 р. на суму 600,00 грн.); жовтень 2008 р. (квитанція № 25080632 від 11.12.2008 р. на суму 300,00 грн.); листопад 2008 р. (квитанція № 361219 від 29.12.2008 р. на суму 300,00 грн.); грудень 2008 р. (квитанція № 380691 від 29.01.2009 р. на суму 300,00 грн.); лютий 2009 р. (квитанція № 421522 від 30.03.2009 р. на суму 350,00 грн.). Суд вважає, що дані квитанції є неналежними доказами, оскільки судом не зрозуміло з яких підстав і за що відповідачем сплачувався даний земельний податок.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що розташовані на земельній ділянці військової частини А 0501 площею 0,5 га військового містечка № 1 «Башкирівка» споруди є власністю відповідача господарський суд приходить до висновку, що дане майно має свого власника, який стосовно даного майна має відповідні права та обов’язки.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право власності є непорушним.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 та частиною 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Приймаючи до уваги те, що даний позов прокурора включає в себе звільнення земельної ділянки військової частини А 0501 площею 0,5 га військового містечка № 1 «Башкирівка» від майна, яке не належить відповідачу, а стосується прав і обов'язків інших осіб, які є власниками цього майна, господарський суд приходить до висновку, що з матеріалів справи не вбачається порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача відповідачем.

За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги прокурора є безпідставними та вони не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові не підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 21, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовити.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Доленчук Д. О.