Ухвала суду № 61830186, 20.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.

при секретарі Заліській Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., в якому, з урахуванням уточнень та змін позовних вимог, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30.08.2014 між ПрАТ «Креатив» та ОСОБА_1, визнати за ПрАТ «Креатив» право власності на дану квартиру та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Також ПрАТ «Креатив» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1. Вказані вимоги заявник обґрунтував тим, що під час розгляду справи відповідач має можливість здійснити відчуження спірного майна, що у свою чергу унеможливить виконання судового рішення. Крім того, вказував, що такі заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права користуватися квартирою, а лише обмежують право розпорядження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року заяву представника ПрАТ «Креатив» ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 376 м2.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Посилаючись на роз'яснення, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9, вказувала, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду. Також зазначила, що суд першої інстанції не пересвідчився про дійсну наявність спору між сторонами, оскільки станом на 18.03.2016 спір між ПрАТ «Креатив» і ОСОБА_2 був відсутній. Крім того, при накладенні арешту не були враховані інтереси ОСОБА_2

Справа № 757/10133/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/10802/2016Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. . Враховуючи викладене, особа, яка звернулася із апеляційною скаргою, просила ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у вжитті заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представник відповідачів просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09.03.2016 ПрАТ «Креатив» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30.08.2014 між ПрАТ «Креатив» та ОСОБА_1, визнати за ПрАТ «Креатив» право власності на дану квартиру, витребувати майно з чужого незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне майно. До матеріалів позовної заяви надано копію оспорюваного правочину (а.с. 31-33).

Зазначені документи свідчать про наявність спору між ПрАТ «Креатив» та ОСОБА_1 з приводу вищевказаного об'єкту нерухомості, а зміст оскаржуваної ухвали - про обізнаність суду першої інстанції щодо предмету і підстав позову.

На момент постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_2 не була залучена до участі в справі, і суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд першої інстанції врахував підстави та предмет позову, з'ясував обсяг позовних вимог та навів мотиви, з яких дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування того, як у разі невжиття заходів може бути утрудненим чи неможливим виконання рішення суду, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, особа, яка звернулася із апеляційною скаргою, не зазначила, які саме норми процесуального законодавства було порушено судом першої інстанції.

Таким чином, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права, а також врахувавши зміст заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, оскільки дане майно є предметом спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням норм процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування судом апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, підставами для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції і залишення ухвали без змін є постановлення судом першої інстанції ухвали з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312 , 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: