Ухвала суду № 61820245, 04.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №646/12399/14-ц Головуючий І інстанції Салайчук С.М.

Провадження №22ц/790/6072/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія: договірні

УХВАЛА

Іменем України

4 жовтня 2016 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Кіся П.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк Аваль» та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: До ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу від 30.08.2011 року, що укладений між ліквідатором ФОП До ОСОБА_7 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований у реєстрі під №2244 та стягнув з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" судовий збір по 609 (шістсот дев'ять) грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль"та ОСОБА_3, представник відповідачки ОСОБА_4 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОСОБА_2 банк Аваль» просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Вказують, що Червонозаводським районним судом м. Харкова встановлено, що укладений між ліквідатором ФОП До ОСОБА_7 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі під № 2244 є недійсним.

Для захисту інтересів позивача, необхідним є приведення сторін до первісного стану, тобто повернення майна первісному власнику До ОСОБА_7, з яким у АТ «ОСОБА_2 Аваль» було укладено Генеральну угоду, кредитні договори, що не виконані та договір іпотеки, що забезпечують виконання цих кредитних договорів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, представник відповідачки ОСОБА_4 зазначає, що суд задовольняючи позов частково, не врахував положення статей 47-49 Закону про банкрутство, які встановлюють особливості ліквідації фізичної особи-підприємця, але застосовуються в комплексі з розділом III Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим, порядок продажу майна боржника як юридичної особи, так і фізичної особи-підприємця є однаковим і продаж спірного майна під час проведення ліквідаційної процедури боржника є правомірним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовано норму Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закон України «Про іпотеку», які є спеціальними законами щодо спірних правовідносин.

Пунктом 2 розділу 6 прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки при банкрутстві врегульовано ч.2 ст.33 Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, а сторони не заперечують того факту, що 09 листопада 2007 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» та До ОСОБА_7 укладено генеральну кредитну угоду №711, а також, додаткові угоди до неї, згідно з якою остання отримала кредитні кошти за двома кредитними договорами.

На забезпечення виконання зобов'язань 17 жовтня 2007 року між банком та До ОСОБА_7 укладено договір іпотеки №711/1-07, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, відповідно до умов якого позичальник передав в іпотеку нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-14, 16-19, І, II. III. IV в літ. «Г-2», загальною площею 208,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Університетська 33, м. Харків.

Постановою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року ФОП До ОСОБА_7 була визнана банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_5 та зобов'язано його у термін до 03 серпня 2011 року виконати ліквідаційну процедуру.

30 серпня 2011 року між ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу спірних приміщень.

Спірне майно, що перебувало в іпотеці, було відчужено в період банкрутства, але Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2013 року провадження у справі про визнання банкрутом ФОП До ОСОБА_7 припинено у зв'язку з безпідставністю порушення. Отже, судовий акт, який був підставою для реалізації майна боржника, скасований. Отже, відсутні і правові підстави для відчуження даного майна, оскільки зі скасуванням судового рішення втрачають силу ті наслідки, які з нього випливають.

Пунктом 2 розділу VI Прикінцеві положення Закону України «Про іпотеку» визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів, правильно дійшов до висновку що відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, за спірним договором було незаконним, а тому, договір купівлі-продажу, укладений 30 серпня 2011 року між арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнається недійсним, оскільки, він укладений всупереч вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, положенням Закону України «Про іпотеку».

Доводи апеляційної скарги ПАТ «ОСОБА_2 банк Аваль» про застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, також є безпідставними.

Враховуючи положення ст.216 ЦК, застосування реституції є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права за іншою особою не погоджується з положеннями ст.ст.15, 16 ЦК України, відповідно до яких особа має право на захист свого права.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач у даній справі не є власником спірного майна, а є іпотекодержателем, тому застосування реституції шляхом визнання права власності за відповідачем не ґрунтується на вимогах закону.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційних скаргах були предметом судової перевірки і не дістали обєктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційних скаргах доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в їх задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк Аваль» та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.С. Кіпенко

судді колегії ОСОБА_11

ОСОБА_12