Постанова № 61812455, 27.09.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2016 р. Справа № 802/1275/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Демченка А.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до військової частини А 2287 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницький зональний відділ Військової служби правопорядку

про визнання нечинним та скасування рішень, поновлення на службі

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до військової частини А 2287, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницький зональний відділ Військової служби правопорядку в якому позивач просить:

-визнати не чинним та скасувати п. 3 наказу командира військової частини А 2287 від 30.06.2016 №56 «Про результати службового розслідування за фактом затримання військовослужбовців військової служби за контрактом» про накладення на інструктора водіння 1 автомобільної роти автомобільного батальйону старшого сержанта ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - «звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю» за порушення вимог статей 11, 13, 49 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та вимог ст.4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»;

-визнати не чинним та скасувати п. 4 § 3 наказу командира військової частини А 2287 (по особовому складу) від 30.06.2016 №27-РС про звільнення з військової служби в запас відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» за підпунктом «е» пункту першого (через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обовязків) старшого сержанта ОСОБА_3, інструктора з водіння автомобільної роти автомобільного батальйону;

-визнати не чинним та скасувати наказ командира військової частини А 2287 (по особовому складу) від 04.07.2016 №149 про виключення старшого сержанта ОСОБА_3, інструктора з водіння 1 автомобільної роти автомобільного батальйону зі списків особового складу військової частини та зняття з всіх видів забезпечення;

-поновити ОСОБА_3 на посаді інструктора з водіння 1 автомобільної роти автомобільного батальйону військової частини А 2287 з 30 серпня 2016 року;

-зобовязати командира військової частини А 2287 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення;

-визнати недійсним запис про звільнення з військової служби, зроблений в військовому квитку ОСОБА_3 та зобов'язати військову частину А 2287 зробити дублікат військового квитка без запису про його звільнення.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині А 2287. Наказом ТВО командира військової частини А 2287 від 30.06.2016 року №56 на останнього було накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. Не погоджуючись наведеними обставинами позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позові.

Представник відповідача судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких вказує на необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова служба) дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Таким чином, будь-яка державна служба є публічною службою.

Судом встановлено наступні обставини. Так, в суботу 25 червня 2016 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, перебуваючи в кафе «Стара Вінниця», вживали алкогольні напої. Між ОСОБА_4 та відвідувачами закладу виникла словесна суперечка, що супроводжувалася вживанням нецензурної лексики. Почувши розмову на підвищених тонах, аби не допустити продовження розвитку конфлікту та переходу його у застосування фізичної сили, ОСОБА_3Ф спробував залагодити ситуацію і заспокоїти сторони. Конфлікт було вичерпано. Проте, працівники кафе, завчасно, відразу після того як почули розмову на підвищених тонах, викликали наряд поліції. Дізнавшись, що ОСОБА_3 являється військовослужбовцем, наряд поліції викликав представників Вінницького зонального відділу ВСП.

По вказаному факту військовослужбовцями Вінницького зонального відділу ВСП на території кафе «Стара Вінниця» проведено адміністративне затримання ОСОБА_3, про що складено протокол адміністративного затримання ОДВІ №6 від 25.06.2016 року (а. с. 21), та 26.06.2016 року (а. с. 22) складено протокол ОДВІ №42 про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП.

Враховуючи вимоги ст. 15 КУпАП, відповідно до якої військовослужбовці за вчинення адміністративних правопорушень відповідають за Дисциплінарним статутом ЗС України, на виконання вимог 257 КУпАП складений протокол Вінницьким зональним відділом ВСП було надіслано органу, уповноваженому його розглянути та вжити заходів реагування згідно Дисциплінарного статуту ЗС України - командиру військової частини А 2287.

Крім того, по факту затримання ОСОБА_3, 27.06.2016 року наказом командира військової частини А 2287 №170 «Про призначення службового розслідування з метою уточнення причин та обставин затримання військовослужбовців військової служби за контрактом» (а.с.31) призначено службове розслідування. За результатами якого встановлено, що ОСОБА_3 своїми діями порушив вимоги ст.ст. 11, 13, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України. Внаслідок даної перевірки ТВО командира військової частини прийнято рішення про звільнення з військової служби позивача.

Під час проведення службового розслідування, особисто ОСОБА_3 надавались власноручно письмові пояснення про обставини, які послугували винесенням наказу про його звільнення. 30 червня 2016 року за наслідками проведення щодо ОСОБА_3 службового розслідування, наказом ТВО командира військової частини А 2287 від 30.06.2016 року №56 (а.с. 47 - 48) на останнього накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.На підставі цього, пунктом 4 наказу командира військової частини А 2287 від 30.06.2016 №27-РС (а. с. 50) старшого сержанта ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «е» пункту 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» - через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обовязків. Наказом командира військової частини А 2287 (по стройовій частині) від 04 липня 2016 року №149 (а.с.51) ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення та направлено для постановки на військовий облік до Вінницького ОМВК.Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходження та звільнення із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належить, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарний статут Збройних сил України.Статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Стаття 2 вказаного закону закріплює, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, повязаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Стаття 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає початок і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов'язків військової служби. Так, початком проходження військової служби вважається 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. 2. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального звязку та захисту інформації України.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального звязку та захисту інформації України.

Згідно з ст.1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Положеннями ст. 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.

Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Згідно до ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно з ст.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону" з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

Згідно ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"17.03.2014 року № 1126-VII затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію".

Зазначені обставини додатково наголошують, що на сьогоднішній день до військовослужбовців прикуто більше уваги, оскільки, саме на них покладається обов'язок захисту держави, а тому вимоги до військової дисципліни підвищені, про що постійно наголошується перед військовослужбовцями.

Крім того, суд зауважує, що статтями 11, 13, 16, 49, 120, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на позивача також покладено загальні обов'язки, серед яких зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінь і чесно виконувати військовий обов'язок; додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворювання, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для шкідливих для здорові звичок; військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про збройні Сили України в цілому.

В ході судового розгляду суд встановив, що факт порушення позивачем вищезазначених норм законодавства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.Відповідач при визначенні виду дисциплінарного стягнення мав враховувати тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку ОСОБА_3 і його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Як встановлено судом, мав місце факт порушення всіх зазначених принципів моральності, честі і гідності з боку ОСОБА_3, яке виразилось у безвідповідальному ставленні до службових обовязків, низькими моральними якостями та перебуванням у стані алкогольного спяніння важкого ступеню у громадському місці та у форменому військовому одязі. Суд вважає, що під час проведення службового розслідування, особисто ОСОБА_3 надавались власноручно письмові пояснення про обставини, які послугували у подальшому прийняттям наказі про його звільнення. А тому, суд звертає увагу, що всі ці обставини відповідачем брались до уваги, були враховані при прийнятті оскаржуваних наказів, якими ОСОБА_3 звільнено зі служби. Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він вживав спиртні напої, у вихідний день та у позаслужбовий час, так як відповідно до наказу Головного управління підготовки Збройних сил України №348/2345 від 22.06.2016 з метою підтримання належного рівня бойової готовності особовому складу, якому надано час для відпочинку, бути в готовності до негайного повернення до пунктів постійної дислокації військових частин, а також відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону" з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період, про ці обставини було відомо позивачу та ним не заперечуються.З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, оскаржувані позивачем накази прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання протиправними та скасування вищезазначених наказів також судом не встановлено. Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд встановив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності своїх рішень, докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає. Так, згідно розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02/5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу який видав цей акт. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачене законодавством. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяКрапівницька Н. Л.