ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 вересня 2016 р. справа № 215/3472/16-а(2-а/215/116/16)
Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Чепурнов Д.В. перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року у справі №215/3472/16-а (2-а/215/116/16) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року адміністративний позов було повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Вказана апеляційна скарга подана без додержання вимог, встановлених ч. 6 ст. 187 КАС України оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
При цьому, як вбачається з апеляційної скарги, заявник апеляційної скарги просить звільнити його від сплати судового збору згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" з додержанням норми ч.1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
Відповідно до статті 8 Закону про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 ст.8 Закону.
Ця норма кореспондується з нормою частини першої статті 88 КАС України.
Єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. ( Вказана позиція неодноразово висловлювалась в Постановах Пленуму ВАСУ щодо практики застосування приписів ЗУ "Про судовий збір").
Отже, на час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд має самостійно вирішити питання й про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору за умови існування належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.
Суд наголошує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника, відтак клопотання позивача про самостійне витребування судом доказів на підтвердження скрутного матеріального становища заявника не підлягають задоволенню.
При цьому, заявником апеляційної скарги, на підтвердження існування тяжкого майнового стану не було надано жодних доказів.
Вказане унеможливлює вирішення судом питання щодо дійсної наявності у позивача скрутного матеріального становища для цілей звільнення від сплати судового збору.
Щодо доводів позивача про те, що він має пільги по сплаті судового збору в силу приписів п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір", суд зазначає наступне.
Так, згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" звільняється від сплати судового збору позивача при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Водночас, відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Відтак, приписи п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір" не містять в собі безумовної підстави для звільненні особи від сплати судового збору, зокрема за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, а свідчать лише про звільнення особи від сплати судового збору за вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправних дій державного органу при одночасному оскарженні дій або рішень суб'єкту владних повноважень, за які судовий збір підлягає сплаті.
Таким чином, приписи п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір" можуть бути застосовані при зверненні до апеляційного суду за оскарженням постанови суду, в частині вимоги про відшкодування шкоди, а не при оскарженні процесуальної ухвали, судовий збір за подання якої обраховується не від заявлених позовних вимог а має визначений розмір - 1 мінімальна заробітна плата.
Щодо доводів позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, суд зазначає, що вказаною нормою публічного права визначено право особи на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя та визначено обов'язок держави виживати заходів для забезпечення вказаних прав, між тим, зазначеною нормою права не врегульовано питання стосовно можливості звільнення особи від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Приписи Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права носять декларативний характер, та покликані забезпечити впровадження стандартів та соціальних гарантій дотримання невід'ємних прав особи майнового (належний рівень заробітної плати) та особистого немайнового характеру (право на сім'ю), водночас, вказаний пакт не підлягає практичному застосуванню при вирішенні питання про можливість звільнення особи від сплати судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги.
В даному випадку підлягає застосуванню Закону України "Про судовий збір" який є спеціальним нормативним актом по відношенню до інших.
Таким чином, у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до п.п.3 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, судовий збір встановлюється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1378,00 грн.
Як вбачається з апеляційної скарги, її вимогами є скасування ухвали суду першої інстанції про повернення адміністративного позову.
Отже, розмір судового збору, який підлягає сплатити заявник апеляційної скарги складає 1378.00 грн.
Таким чином, заявнику апеляційної скарги слід сплатити суму судового збору за реквізитами:
Отримувач коштів: УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274
Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ
Код банку отримувача (МФО): 805012
Рахунок отримувача: 31217206781004
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *; 101; _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд.
Згідно з ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим статтею 187 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.
За таких обставин вважаю за необхідне, апеляційну скаргу залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення недоліку апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали, а саме надати оригінал документу про сплату судового збору у визначеному Законом України "Про судовий збір" розмірі.
Керуючись ст. ст. 108, 187, 189 КАС України, суддя -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року - залишити без руху.
Надати можливість заявнику апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали надати до апеляційного суду оригінал документу про сплату судового збору в розмірі 1378 грн.
Копію ухвали направити заявнику для виконання.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня її отримання шляхом подання касаційної скарги.
Суддя Д.В. Чепурнов
Судове рішення № 61789078, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 29.09.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 215/3472/16-а(2-а/215/116/16). Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: