Ухвала суду № 61770480, 15.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. м. Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Степаненко І.В., за участю прокурора Боярського П.В., представника скаржника адвоката Сидоренка О.О., слідчого Андрієвської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва Андрієвської О.В. щодо неповернення тимчасово вилученого майна, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва Андрієвської О.В. щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

В своїй скарзі заявник посилається на те, що 23.02.2016 року в рамках розслідування кримінального провадження №42015100000001331 в ході проведення обшуку індивідуального сейфу НОМЕР_1, який використовується ним у приміщенні ПАТ «ПУМБ» відділення №19, за адресою: м.Київ, вул.Оболонська Набережна, 15, корп.5, було вилучено грошові кошти в сумі 80000 доларів США. Вказані грошові кошти належать йому особисто, будь-якого відношення ні до обставин, щодо яких розслідується вказане кримінальне провадження, ні до службових осіб відділу реєстрації речових прав управління державної реєстрації Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, він не має. З 30.04.2010 по 21.04.2015 року він працював на посаді Генерального директора ТОВ «Корум груп», його сукупний дохід за 2015 рік склав 9363199,47 гривень (приблизно 350000 доларів США).

Крім того, ухвалою слідчого судді дозволялось, серед іншого, «вилучення грошових коштів (предмет неправомірної вигоди та інших коштів, здобутих злочинним шляхом)». При цьому правомірне утримання вилучених коштів могло мати місце лише на підставі рішення про накладення на них арешту відповідно до вимог КПК України. За відсутності такої ухвали слідчого судді кошти мають бути повернуті їх законному власнику.

На думку скаржника, дослідження вказаного судового рішення доводить, що слідчим суддею надано дозвіл на вилучення лише тих грошових коштів, які мають безпосереднє відношення до злочинної діяльності вказаних службових осіб. Разом з тим, вилучені під час обшуку грошові кошти, правомірним володільцем яких є ОСОБА_2, не мають на собі беззаперечних ознак того, що вони отримані злочинним шляхом. Тому не можна стверджувати, що їх вилучення прямо передбачене ухвалою слідчого судді.

Також скаржник вважає, що вилучені під час обшуку грошові кошти, правомірним володільцем яких є він, які не мають на собі беззаперечних ознак того, що вони отримані злочинним шляхом, мають статус тимчасово вилученого майна, і враховуючи, що слідчий у передбачений законом термін не звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вказане майно, відповідно до вимог ст.171 КПК України воно має бути негайно повернуто особі, в якої вилучено.

Враховуючи викладене, скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва Андрієвської О.В. щодо неповернення тимчасово вилученого майна, вилученого під час обшуку 23.02.2016 року, та зобов'язати слідчого негайно повернути ОСОБА_2 вказані грошові кошти.

В судовому засіданні представник власника тимчасово вилученого майна - адвокат Сидоренко О.О. підтримав подану скаргу з підстав, зазначених у ній, та додатково пояснив суду, що слідчий не звертався до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а тому зобов'язаний був повернути грошові кошти законному володільцю. Проте слідчий не виконав покладеного на нього КПК України обов'язку, в зв'язку з чим допустив оскаржувану бездіяльність.

Крім того, не оскаржуючи законність ухвали слідчого судді та проведення обшуку, для чого, на його думку, були всі законні підстави, звертав увагу слідчого судді на те, що вказаний індивідуальний сейф використовувався ОСОБА_2 законно, доступ до нього мав лише він, будь-яких доручень на користування сейфом він не надавав. Із урахуванням сукупного доходу, отриманого скаржником у 2015 році, гарної репутації ОСОБА_2, який є досить відомою особою у країні, сумнівів у законності отриманих ним коштів не виникає. Посилаючись на викладене, просив суд в повному обсязі задовольнити подану скаргу.

Скаржник ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце судового засідання, в останнє не з'явився у зв'язку з перебуванням за межами України.

В судовому засіданні слідчий Андрієвська О.В. проти задоволення скарги заперечувала та суду пояснила, що ОСОБА_2 має процесуальний статус свідка у даному кримінальному провадженні, у якості якого і був допитаний. Будь-яких даних про його причетність до вчиненого злочину на даний час не встановлено. Вказаний обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді, вилучені кошти в сумі 80000 доларів США були оглянуті, опечатані, та передані на зберігання до фінансової частини, оскільки є необхідність перевірити їх на предмет здобуття працівниками реєстраційної служби. В розпорядженні органу досудового слідства є лист банку, згідно якого ОСОБА_2 користується вказаним сейфом. Після вилучення коштів вона не зверталася до слідчого судді з клопотанням про їх арешт.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення скарги також заперечував, підтримав пояснення слідчого, просив відмовити у задоволенні скарги.

Слідчий суддя, вислухавши доводи представника власника тимчасово вилученого майна та прокурора, пояснення слідчого, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується скарга, приходить до висновку про необхідність задоволення скарги з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 04.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України (кримінальне провадження №42015100000001331).

На підставі ухвали слідчого судді від 22.02.2016 року слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва 23.02.2016 року було проведено обшук індивідуального сейфу НОМЕР_1 у приміщенні ПАТ «ПУМБ» відділення №19, за адресою: м.Київ, вул.Оболонська Набережна, 15, корп.5, та вилучено грошові кошти в сумі 80000 доларів США.

З наданих скаржником матеріалів вбачається, що на підставі договору №11п про надання в користування індивідуального сейфу (з фізичною особою) від 12.06.2015 року та додаткової угоди до нього від 10.12.2015 року, зазначеним індивідуальним сейфом платно користується (орендує) ОСОБА_2, строком до 08.06.2016 року.

Згідно даних повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (на запит особи, щодо якої вчинено нотаріальну дію) від 04.03.2016 року будь-яких довіреностей на право користування вказаним індивідуальним сейфом ОСОБА_2 нікому не надавав.

Відповідно до наданої скаржником довідки №498 від 11.12.2015 року загальна сума прибутку ОСОБА_2 на посаді генерального директора ТОВ «Корум груп» за період січень-грудень 2015 року склала 9363199,47 гривень.

Згідно з ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, якщо слідчий, прокурор не подасть до слідчого судді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Аналізуючи вказані вимоги закону, долучені до скарги матеріали та пояснення сторін у судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконливого висновку, що вилучені під час обшуку 23.02.2016 року грошові кошти в сумі 80000 доларів США є тимчасово вилученим майном, оскільки вони не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді від 22.02.2016 року про дозвіл на проведення обшуку, та вони не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження №42015100000001331 відомості про те, що слідчим подавалось клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, а також про те, що таке клопотання розглядалось та було задоволено відсутні. Також зазначені матеріали не містять відомостей про те, що тимчасово вилучене майно було повернуто особі, у якої воно було вилучено.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Питання застосування інституту тимчасового вилучення майна врегульоване Главами 16 та 17 Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема статтями 167-175 цього Кодексу. Даними правовими нормами законодавцем визначено конкретне визначення можливої наступної долі вилученого майна, зокрема до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення.

В ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що допущеною бездіяльністю, слідчим було грубо порушено права та законні інтереси ОСОБА_2 як власника тимчасово вилученого майна, які підлягають відновленню шляхом припинення бездіяльності та зобов'язання слідчого вчинити певну дію.

За таких обставини, викладені у скарзі доводи є обґрунтованими, у зв'язку з чим слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а грошові кошти поверненню власнику, оскільки, у даному випадку, втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить "особистий і надмірний тягар для особи", враховуючи відсутність клопотання про арешт такого майна, не визнання речовим доказом та його перебування у невизначеному стані.

На думку слідчого судді, лише у даний спосіб на цей час є можливим усунути усі наслідки незаконної дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію, а саме шляхом застосування єдино можливого шляху виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до проведення такої дії (рішення ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії», «Папамічалопулос та інші проти Греції» від 31 жовтня 1995 року, «Маестрі проти Італії» від 17 лютого 2004 року, «Ассанідзе проти Грузії» від 08 квітня 2004 року, «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» від 08 липня 2004 року).

Керуючись ст.ст.2, 3, 7-9, 16, 21, 167-175, 303-306, 307, 309, 369-372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва Андрієвської О.В. щодо неповернення тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Зобов'язати слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури міста Києва Андрієвську О.В., в провадженні якої знаходиться кримінальне провадження №42015100000001331, негайно повернути володільцю ОСОБА_2 тимчасово вилучене під час обшуку 23.02.2016 року майно, а саме грошові кошти в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) доларів США.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні об 11-30 годині 21 березня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м.Києва Ю.В. Іваніна