Ухвала суду № 61766013, 28.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/10305/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Венгрин О.О.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

28 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Любарець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 03 березня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про призначення пенсії за вислугою років, як педагогічному працівнику.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №3318 від 05 квітня 2016 року позивачу відмовлено в зарахуванні до спеціального стажу військову службу і призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 12).

Позивач, вважаючи рішення відповідача неправомірним, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд І інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що період перебування позивача на військовій службі підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії за вислугою років є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з протоколом №3318 від 05 квітня 2016 року застрахований стаж позивача, як працівника освіти, складає 17 років 4 місяці 20 днів, військова служба 14 років 4 місяці 2 дні, страховий стаж з 01 липня 2000 року - 15 років 3 місяці 22 дні, загальний стаж (після 2004 року) - 11 років 9 місяців 22 дні, загальний страховий стаж згідно даних трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку, обчислений станом на 08 жовтня 2015 року становить 36 років 00 місяців 01 день (а.с. 12).

Проте відповідачем не зараховано позивачу у стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період перебування на військовій службі, що підтверджується протоколом №3318 від 05 квітня 2016 року.

Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження такої служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з положенням "Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров'я", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1397 від 17 грудня 1959 року учителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров'я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Враховуючи наведені вище обставини та норми чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для відмови у включення до стажу роботи період проходження позивачем строкової військової служби.

Така ж правова позиція зазначена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 року у справі за № К/991/26328/11 та постанові ВСУ від 04 грудня 2007 року.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що суд І інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правову оцінку доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність зарахування періоду перебування позивача на військовій службі до спеціального стажу роботи.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 жовтня 2016 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.