Ухвала суду № 61756241, 27.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/12702/15-ц Головуючий суддя І інстанції Майстренко О.М.

Провадження № 22-ц/790/4885/16 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа ОСОБА_2, про визнання договорів кредиту, іпотеки та поруки недійсними, зобовязання вчинити певні дії, -

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, який березні 2016 року уточнила, та остаточно просила визнати недійсним укладений 28 березня 2007 року між нею та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») договір споживчого кредиту, визнати недійсними іпотечний договір від 28 березня 2007 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, та укладений того ж дня між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 договір поруки, зупинити нарахування відсотків, пені та інших штрафних санкцій за кредитним договором, виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки, зобов`язати відповідача повернути їй оригінали договору купівлі-продажу вказаної квартири, витяг із державного реєстру правочинів від 28 березня 2007 року, заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про отримання коштів за договором купівлі-продажу вказаної квартири, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також застосувати наслідки недійсності правочину шляхом приведення сторін у попередній стан.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» намагається здійснити продаж належної їй квартири, яка є предметом іпотеки, просила вжити заходи забезпечення заявленого нею позову у вигляді заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» та його структурним підрозділам вчиняти дії направлені на відчуження іпотечного майна квартири АДРЕСА_1 шляхом продажу будь-якій особі та будь-яким способом та шляхом переоформлення на ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на іпотечне майно.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 травня 2016 року заяву задоволено. Заборонено ПАТ КБ «ПриватБанк» та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження іпотечного майна квартири АДРЕСА_2 шляхом продажу будь-якій особі та будь-яким способом та шляхом переоформлення на ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на це іпотечне майно.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати. В обґрунтування скарги посилався на недоведеність позивачкою того, що невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1, а тому наявні передбачені законом підстави для забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії, спрямовані направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1ст. 152 ЦПК,утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Згідно з розясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 червня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК і повинна містити зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, ОСОБА_1 вказала про те, що на сайті агентства нерухомості міститься оголошення про те, що готується до продажу двокімнатна квартира, яка розташована на 9-му поверсі будинку № 108 по пр. Тракторобудівників в м. Харкові, а також міститься фотографія підїзду будинку, в якому знаходиться її квартира.

Жодних доказів на підтвердження того, що саме ПАТ КБ «ПриватБанк» вчиняються дії, спрямовані на реалізацію в будь-якій спосіб належної ОСОБА_1 квартири, заявником не надано і матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не врахував, та за відсутності належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, що не перешкоджає позивачці повторно звернутися з такою заявою протягом усього часу розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 травня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді