Ухвала суду № 61738095, 15.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції -Антонова Н.В.

№ 22-ц/796/11454/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 752/1438/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Соколової В.В., Ратнікової В.М.

при секретарі: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» - ХарьковоїМарини Джондівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежилих приміщень та нежилих будівель майнового комплексу) від 19.11.2015 року, укладеного між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_2, посвідченого 19.11.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П. за реєстровим №827;

скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Мінюкової-Кручини Т.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26309524 від 19.11.2015 року;

скасувати запис про право власності №12135362 від 19.11.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

визнати недійсним договір іпотеки від 21.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 21.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., за реєстровим №115;

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С.. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 27884145, 27884119 від 21.01.2016 року;

скасувати запис про іпотеку № 12969736 від 21.01.2016 року та запис про обтяження №12969695 від 21.01.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.02.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим №375;

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28111291 від 05.02.2016 року;

скасувати запис про право власності №13144717 від 05.02.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Скасованозаходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2016 року, в рамках розгляду цивільної справи № 752/1438/16-ц, щодо заборони ОСОБА_2, державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам вчиняти дії спрямовані на відчуження нежилих приміщень в літері «А», та нежилих будівель в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_2

Скасованозаходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2016 року, в рамках розгляду цивільної справи № 752/1438/16-ц, щодо заборони ОСОБА_3 , державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам вчиняти дії з відчуження нежилих приміщень в літері «А», та нежилих будівель в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ПрАТ «Інтернафтогазбуд» - ХарьковаМ.Д. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції безпідставно не застосував до даних спірних правовідносин ст.203 ЦК України, так як зміст правочину, за яким предмет іпотеки відчужено на користь ОСОБА_2 суперечить ст.ст.35, 38 Закону України «Про іпотеку», регламентної ст.ст.9, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868.

Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено чи дійсно набув ТОВ «Оптимум Фактор» прав продавати майно, оскільки це є передумовою нотаріального посвідчення правочину й реєстрації за покупцем права власності у відповідному Державному реєстрі та чи відповідає зміст спірного договору вимогам Закону України «Про іпотеку».

Крім того, вказує, що виходячи з вимог ст.ст.35, 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки на дату укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 19.11.2015 року іпотекодержателем виступав не банк, а ТОВ «Оптимум Фактор», а тому останній зобов'язаний був повідомити позивача, як іпотекодавця листом-вимогою про погашення грошових зобов'язань перед новим кредитором, вказавши суму вимоги й попередження про наслідки невиконання такої вимоги. Проте, ТОВ «Оптимум Фактор» таких дій не здійснив, що підтверджується відсутністю відповідних доказів в матеріалах справи

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ТОВ «Оптимум Фактор» та треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П., ПАТ «Український інноваційний банк» в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення в яких просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін та розглядати справу у його відсутності.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що 25.02.2011 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ЗАТ «Інтернафтогазбуд», правонаступником якого є ПрАТ «Інтернафтогазбуд» було укладено кредитний договір № 4736.

Відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в розмірі 11000 000 грн. на термін до 21.02.2014 року для придбання позивачем нерухомості нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу майна укладеного 25.02.2011 року між ЗАТ «Побутрембуд» та ЗАТ «Інтернафтогазбуд», ЗАТ «Інтернафтогазбуд» придбав у ЗАТ «Побутрембуд» 91/100 частину майнового комплексу, а саме нежилі приміщення в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Передача вказаного нерухомого майна у власність ЗАТ «Інтернафтогазбуд» підтверджується актом прийому-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 4736 від 25.02.2011 року, 25.02.2011 року між ЗАТ «Інтернафтогазбуд» та ПАТ «Український інноваційний банк» було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки сторонами визначено нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення в літері «А» та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3.2.16 іпотечного договору від 25.02.2011 року банк, як іпотекодержатель, має право відступити права за цим договором без отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ «Інтернафтогазбуд» зобов'язань за кредитним договором № 4736 від 25.02.2011 року, ПАТ «Український інноваційний банк» 17.02.2015 року було направлено ПрАТ «Інтернафтогазбуд» повідомлення №10 про порушення основного зобов'язання та повідомлення №2527/0/2-15 від 19.06.2015 року в яких позивачу було повідомлено про те, що відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» останньому необхідновиконати порушене зобов'язання у тридцятиденний строк або, на виконання ст.37 Закону України «Про іпотеку» передати добровільно предмет іпотеки у власність іпотекодержателята попереджено іпотекодавця, що у випадку невиконання зобов'язань щодо сплати наявної заборгованості, іпотекодержатель буде змушений ініціювати процедуру примусового стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимога №2527/0/2-15 від 19.06.2015 року була отримана позивачем ПрАТ «Інтернафтогазбуд» 03.07.2015 року, яка ним виконана не була.

19.11.2015 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Оптимум Фактор» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «Український інноваційний банк» відступило право вимоги ТОВ «Оптимум Фактор» за іпотечним договором від 25.02.2011 року.

Відповідно до п.3.5.3. та п.3.5.4. нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Оптимум Фактор») новий іпотекодержатель (ТОВ «Оптимум Фактор») має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки від свого імені з будь-якою особою - покупцем у момент переходу від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя права вимоги за цим договором та не потребує додаткового направлення фактором (ТОВ «Оптимум Фактор») письмового повідомлення боржнику/іпотекодержателю (позивачу), а також має право продати предмет іпотеки та укласти з будь-якою особою покупцем договір купівлі-продажу предмета іпотеки відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» в день підписання сторонами цього договору.

19.11.2015 року між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежилих приміщень та нежилих будівель майнового комплексу), згідно якого ТОВ «Оптимум Фактор» зобов'язалося передати у власність ОСОБА_2 нежилі приміщення в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю - ЗАТ «Інтернафтогазбуд».

ОСОБА_2 на виконання цього договору сплатив ТОВ «Оптимум Фактор» 8020000 грн.

Передача вказаного нерухомого майна у власність ОСОБА_2підтверджується актом прийому-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2015 року.

Як вбачається здовідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 було здійснено відчуження нежилих приміщень в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3

Відповідно до ч.10ст. 38 Закону України «Про іпотеку» договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Отже, державна реєстрація оспорюваного договору була вчинена відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частинами 1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК Українивстановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з п.7 вищевказаної Постанови правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» врегульовано право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону України «Про іпотеку», якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Частиною 5 ст.38 Закону України «Про іпотеку» визначено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи апелянта про неповідомлення іподекодавця у тридцятиденний термін про укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки як на підставу про визнання оспорюваного договору недійсним колегія суддів відхиляє, оскільки чинне законодавство не пов'язує неналежне виконання іпотекодержателем обов'язку щодо письмового повідомлення іподекодавця у 30-дений термін про укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з недійсністю вказаного правочину та відповідно не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.2015 року, укладеного між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_2

Апелянтом не доведено наявність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсними договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України про їх належність та допустимість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши відповідні правовідносини та застосувавши норми, які регулюють дані правовідносини, дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» - Харькової Марини Джондівни відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді