Рішення № 6170716, 27.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2009Справа №2-31/2295-2009 За позовом Комунального підприємства „Ялтакомунпроект” (98600, м. Ялта, пер.Червоних Партизан, 6а)

До відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (98600, АДРЕСА_1)

Про стягнення 52543,48грн.

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Пікін О.В., дов. у справі

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

Комунальне підприємство „Ялтакомунпроект” звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 48604,11 грн., в тому числі 39731,20 грн. заборгованості з орендної плати за період з червня 2008 р. по 28 лютого 2009 р., 2593,31 грн. пені за прострочку платежів, та 6279,60 грн. штрафу, на підставі умов договору оренди нежитлових приміщень згальною площею 165,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, укладений між КП „Ялтакомунпроект” від 27.01.2005 р. за № 2, а також просить стягнути судові витрати.

Позивач відповідною заявою в порядку ст..22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 52543,48грн., у тому числі заборгованість по орендній платі в сумі 42692,6 грн. за період з червня 2008 р. по березень 2009 р. включно, податок на землю в сумі 590,91грн., штраф 6279,60 грн., пеню 2893,28 грн. Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не представив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, надання доказів в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2005 р. між Комунальним підприємством «Ялтакомунпроект» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди нерухомого майна №2, згідно якого Орендодавець Комунальне підприємство «Ялтакомунпроект» передає, а Орендар - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 165,1 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_2.

Строк дії договору встановлений п.5.1 договору до 22.01.2006р.

Додатковою угодою від 04.04.2007р. до договору оренди №2 від 27.01.2005р. сторони внесли зміни у договір щодо цільового призначення використання приміщення, розміру орендної плати, яка з 09.06.2007р. складає 2616,50грн., а також домовилися, що договір припиняє дію 07.06.2009р. (а.с.34).

Згідно п.п.3.4.2 п.3.4 договору Орендар зобовязаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату та плату за користування земельної ділянкою, а також самостійно провадити перерахунок розміру орендної плати у встановлених договором випадках.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендна плата і плата за користування земельною ділянкою є обовязковим платежем, строк внесення і розмір якого не залежать від результатів господарської діяльності Орендаря.

Відповідно до п.п.5.3.1, пп.5.3.6 п.5.3 договору орендар виконує свої зобовязання, передбачені пп.3.4.2 п.3.4 договору наступним чином: орендна плата за наступний місяць вноситься Орендарем щомісяця до 25 числа поточного місяця. В частині сплати плати за користування земельною ділянкою щомісяця рівними частками за наступний місяць до 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.6.2 договору за кожний день прострочення внесення орендної плати після спливу строків вказаних у частинах а), б) та в) п.п.5.3.1 п.5.3 розділу V договору, Орендар зобовязаний виплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який платиться пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки, включаючи день сплати.

Пунктом 6.3 договору передбачена відповідальність орендаря за невиконання своїх зобовязань щодо сплати орендної плати у вигляді виплати штрафу у розмірі 10% від річної суми орендної плати.

Відповідно п.6.11 договору Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо Орендар не вносить плату за користування майном на протязі трьох місяців поспіль. У випадку відмови Орендодавця від договору він є розірваним з моменту отримання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Використовуючи своє право, Комунальне підприємство «Ялтакомунпроект» направило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 листа №4 від 02.02.2009 р. з пропозицією дострокового розірвання договору, повернення орендованого майна та погашення заборгованості.

23.03.2009 р. договір був розірваний за згодою сторін, що підтверджується додатковою угодою до договору від 23.03.2009 р. та актом прийому-передачі від 30.03.2009 р. Проте дотепер заборгованість за договором оренди №2 від 27.01.2005 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не погашена.

Стаття ст.526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобовязання за договором оренди нерухомого майна від 27.01.2005р. №2 не виконав, на вимогу позивача суму боргу не сплатив і має борг перед позивачем зі сплати орендної плати за користування приміщенням 42692,60грн., плати за користування земельною ділянкою в сумі 590,91грн., а відтак повинен сплатити позивачу окрім суми основного боргу пеню в сумі 2980,37грн. і штраф в сумі 3139,80грн. відповідно до умов договору (п.6.2, п.6.3).

Позивач вважає, що відповідач за невиконання зобовязань по сплаті орендної плати повинен сплатити штраф у розмірі 20% від річної суми орендної плати відповідно до п.6.1 договору, що складає 6279,60 грн.

Проте така позиція позивача є помилковою, оскільки пунктом 6.1 договору передбачена відповідальність орендаря у вигляді сплати штрафу у розмірі 20% від річної суми орендної плати за не прийняття у оренду майна від орендодавця і не повернення майна орендодавцю після припинення договору у строк, встановлений пп.5.3.5 п.5.3 договору.

Розмір штрафу за невиконання орендарем зобовязань щодо своєчасної сплати орендної плати передбачений п.6.3 договору, відповідно до якого орендар зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10% від річної суми орендної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 20% від річної суми орендної плати на підставі п.6.1 договору є необґрунтованими, тому стягненню з відповідача підлягає штраф на підставі п.6.3 договору у розмірі 10% від річної суми орендної плати, що складає 3139,80грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу, пені та штрафу у розмірі 10% - 3139,80грн., оскільки в цієї частині позову вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та підтверджуються матеріалами справи. В частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 3139,80грн. у позові слід відмовити з огляду на безпідставне стягнення цієї суми штрафу з відповідача з викладених вище підстав.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте відповідачем не представлено суду доказів сплати суми заборгованості перед позивачем за договором оренди №2 від 27.01.2005р.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 21.07.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 27.07.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,75,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (98600, АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Ялтакомунпроект” (98600, м. Ялта, пер.Червоних Партизан, 6а; р/р 26000000233 в КРФ АТ «Кредит Банк (Україна)», МФО 324913, ОКПО 20678017) 42692,60 грн. заборгованості по орендній платі, 590,91 грн. плати за користування земельною ділянкою, 3139,80грн. штрафу, 2980,37 грн. пені, 494,57грн. державного мита та 293,84грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 штрафу у сумі 3139,80грн. у позові відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПривалова А.В.