Рішення № 61698593, 19.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 759/1391/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Морозов М.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11398/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Котули Л.Г.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Стародуб Ірини Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту та з урахуванням уточнених вимоги просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість в сумі 148 097, 04 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 290 676, 67 грн., судових витрат по справі. Свої вимоги обгрунтовував тим, що 06 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 122 296,00 швейцарських франків строком до 05 березня 2022 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника ОСОБА_5 утворилася заборгованість, яка станом на 16 січня 2015 року склала 148 097 швейцарських франків 04 сантимів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 290 676, 67 грн., з яких повернення кредиту у розмірі 99 492, 58 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає суму 1 538 891,93 грн., проценти за користування кредитом у сумі 48 604,46 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає суму 751 748,74 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник позивача подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник позивача порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові з тих підстав, що ПАТ «Укрсоцбанк» не було надіслано претензію Відповідачу, як це зазначено в договорі кредиту (стаття 3 «Права та обов'язки сторін»). Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріальною права, а саме положення ст.254, 256, 261, 264, 525, 526, 610, 612 ЦК Україні, при цьому судом не врахована практика Верховного суду України стосовно подібних правовідносин.

У судовому засіданні представник позивача Стародуб І.В. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_6 - заперечував проти доводів скарги, надав суду письмові та усні пояснення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого відповідачу надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах максимального ліміту кредитування шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, з лімітом кредитування 122 296,00 швейцарських франків, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти до 05 березня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,70 % процентів річних, а також комісії, в розмірі та в порядку, визначених цим договором - п. 1.1., 1.2.

Згідно з умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії позичальник повинен кожного календарного місяця, сплачувати банкові суму кредиту, а до 10 числа (включно) місяця, наступного за тим, у якому позичальник користувався кредитом, а також у день повернення заборгованості за кредитом у повному обсязі в день такого повернення - нараховані проценти за користування кредитом. Кінцевий термін, до якого має бути повернуто заборгованість за кредитом, - 05 березня 2022 року (включно) або достроково - п. 1.1., 1.1.3, 2.5, 3.3.6, 3.4.1.

Судом першої інстанції встановлено, що умовами договору (стаття 3 «Права та обов'язки сторін) про надання відновлювальної кредитної лінії від 06 березня 2007 року, укладеного між сторонами, передбачено право позивача по справі на дострокове повернення заборгованості по кредиту від відповідача. Як передбачено пунктом 3.2.5. банк повинен надіслати письмову вимогу позичальнику про необхідність погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору, для чого позичальнику надається три робочих дні для виконання такої вимоги (а.с.6).

Із наданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що банком не надано підтверджень направлення відповідачу вимоги про необхідність погашення заборгованості, а представлена представником позивача в судовому засіданні копія вимоги кредитора (Іпотекодержателя) на виконання умов Закону України «Про іпотеку» стосується не виконання умов договору про надання відновлюваної лінії (ст.3), а іпотечного договору №04/1-84 від 06 березня 2007 року.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що банк не в повному обсязі дотримався процедури дострокового стягнення заборгованості за договором про надання відновлюваної лінії, порушивши такий порядок, а тому, в силу діючого законодавства та умов кредитного договору, не може бути задоволена його позовна заява про дострокове стягнення заборгованості в судовому порядку.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором позики відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до спливу встановленого договором строку виконання основного зобов'язання має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Вимога про дострокове повернення позики та належних процентів може бути задоволена шляхом добровільного повернення позичальником заборгованості або її стягнення в судовому порядку за судовим рішенням.

Відсутність такої досудової вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов'язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які, на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред'явлення судової вимоги.

Таким чином, недотримання банком процедури направлення позичальнику досудової вимоги щодо дострокового повернення повної суми заборгованості по кредитному договору, сплати процентів, не позбавляє кредитора звернутися безпосередньо до суду за захистом свої порушений прав у порядку, визначеному статтею 1050 ЦК України.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до позичальника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено, що згідно із умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати кредит частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Із поданого розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником останній платіж по поверненню суми кредиту (тіла) та процентів сплачено 09 лютого 2010 року. Сума повернутих грошових коштів за період з 05 квітня 2007 року по 15 січня 2015 року за кредитом (тіло) становить 22 803,42 швейцарських франків, за процентами- 21 786,74 швейцарських франків.

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту, що встановлені договором та виникненням заборгованості, кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на дострокове повернення повної суми заборгованості по кредитному договору, сплати процентів,пред′явивши 27 січня 2015 року позов до суду. Станом на 16 січня 2015 року сума заборгованості склала 148 097 швейцарських франків 04 сантимів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 290 676, 67 грн., з яких залишок кредиту у розмірі 99 492, 58 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає суму 1 538 891,93 грн., проценти за користування кредитом за період з 05 квітня 2007 року по 15 січня 2015 року у сумі 48 604,46 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає суму 751 748,74 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

Фактичний розмір заборгованості по кредитному зобов′язанню, який виник у позичальника ОСОБА_5 перед ПАТ «Укрсоцбанк» відповідачем не спростований, про застосування позовної давності відповідачем до ухвалення рішення у справі заявлено не було.

За наведених обставин, колегія судді дійшла висновку, що відповідач ОСОБА_5 порушив свої зобов′язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, а тому позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, що залишилася, сплату процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку становить суму 148 097 швейцарських франків 04 сантимів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 290 676, 67 грн., з яких залишок кредиту у розмірі 99 492, 58 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає суму 1 538 891,93 грн., проценти за користування кредитом у сумі 48 604,46 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає суму 751 748,74 грн..

Не застосування судом першої інстанції до правовідносин, які виникли між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 за договором про надання відновлювальної кредитної лі, норми частини другої статті 1050 ЦК України, призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Стародуб Ірини Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (р/р 29092010130002, МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019) з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії у сумі 2 290 676,67 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 1 538 891,93 грн., заборгованості за процентами в сумі 751 784,74 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (р/р 29092010130002, МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019) з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на відшкодування сплаченого судового збору 3 654,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: