Постанова № 61687032, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/4311/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шаховніна М.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м.Києва від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням трудового (страхового) стажу роботи в районах Крайньої Півночі та у зв'язку із встановленням реального страхового стажу, зобов'язати розрахувати компенсацію втрати частини його доходів за весь час неправильного нарахування пенсії та здійснити її виплату.

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 30 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач з 09.01.2008 року перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу роботи 30 років 6 місяців 14 днів та середньомісячного заробітку 4373,92 грн., визначеного за період з 18.06.1987 року по 30.04.1993 року.

17 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про надання йому інформації щодо порядку нарахування пенсії ( а.с. 4).

Листом № 89/Р-75 від 22.03.2016 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивача про розмір та виплату пенсії з серпня 2008 року.

При цьому, в вищезазначеному листі вказано, що зарахування до загального страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах не має підстав, оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача не міститься інформація про укладення договору про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тому період роботи в зазначених районах зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі ( а.с. 4).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача з 18.06.1987 року по 09.12.1987 року та з 22.12.1988 року по 04.01.1990 року в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області Російської Федерації.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість обєднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 14).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на пять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Тобто, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, в постанова від 27.10.2015 року, від 02.12.2015 року тощо.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 працював з 18.06.1987 року по 09.12.1987 року та з 22.12.1988 року по 04.01.1990 року в районі Крайньої Півночі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області Російської Федерації на постійній основі ( а.с. 42-43).

Вказані обставини підтверджуються записами в трудовій книжці позивача ( а.с. 8).

При цьому, згідно п. 2.4. Постанови Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС і міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 року №794/33-82 "Про затвердження основних положень про вахтовий метод організації робіт" у всіх випадках при виконанні робіт вахтовим методом у трудовій книжці у графі 3 розділу "Відомості про роботу" вказується, що робота виконується вахтовим методом.

Дослідивши записи трудової книжки, оригінал якої надано позивачем в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, колегією суддів встановлено відсутність записів про виконання роботи вахтовим методом.

Більш того, згідно з даними трудової книжки ОСОБА_2, останній працював в районі Крайньої Півночі на постійній основі.

Зазначені обставини також підьтверджені відомостями архівної довідки від 04 липня 2009 року №1240 (а.с.44) та довідки від травня 2009 року №195 (а.с.45). Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивачем надано медичну довідку від 21 квітня 1987 року, яка видана позивачу для пред'явлення на роботу в районі Крайної Півночі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу при перерахунку пенсії пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі, так як останнім робота не виконувалась вахтовим методом.

Доказів протилежного, відповідачем в порушення ст.71 КАС України, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у врахуванні пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 18.06.1987 року по 09.12.1987 року та з 22.12.1988 року по 04.01.1990 року та слід зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 18.06.1987 року по 09.12.1987 року та з 22.12.1988 року в районах Крайньої Півночі починаючи з 04.10.2015 року.

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії за період з 09.01.2008 року по 04.10.2015 року, то колегія суддів вважає, що вони підлягають залишенню без розгляду на підставі ст.100 КАС України.

Так, положеннями частини другої ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, позивач звернувся з позовом, яв якому просить перерахувати пенсії з урахуванням пільгового стажу 04.04.2016 року, а тому позовні вимоги за період з 09.01.2008 року по 04.10.2015 року подані поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому, позивач, отримуючи пенсію, повинен мав знати, що пенсію йому виплачено у меншому розмірі в момент отримання ним такої пенсії.

Щодо позовної вимоги про компенсацію втрати частини його доходів за весь час неправильного нарахування пенсії, то в цій частині прозовні вимоги не підлягають задоволенню, так як щодо спірних відносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» N 2050-III, оскільки за правилами, визначеними статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс в період невиплати доходу.

Тобто, позивач заявив вимогу про нарахування компенсації щодо оспорюваної суми пенсії, а не нарахованої.

Таким чином, така вимога задоволенню не підлягає.

А тому, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м.Києва від 30 червня 2016 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням пільгового стажу за період роботи з 18.06.1987 року по 09.12.1987 року та з 22.12.1988 року по 04.01.1990 року в районі Крайньої Півночі.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням пільгового стажу за період роботи з 18.06.1987 року по 09.12.1987 року та з 22.12.1988 року по 04.01.1990 року в районі Крайньої Півночі починаючи з 04.10.2015 року з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги за період з 09.01.2008 року по 04.10.2015 року залишити без розгляду.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.