Ухвала суду № 61687033, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16954/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича (далі по тексту - відповідач 1) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, індексний номер 22006220 від 11 червня 2015 року права власності на нежилі приміщення №№1 та 2 (групи приміщень №1) (в літ. А.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 м2 за ОСОБА_4;

2) зобов'язати відповідача 2 скасувати в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на нежилі приміщення №№1 та 2 (групи приміщень №1) (в літ. А.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 м2 за ОСОБА_4, номер запису про право власності 10003720;

3) зобов'язати відповідача 1 скасувати в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію припинення права власності на нежилі приміщення №№1 та 2 (групи приміщень №1) (в літ. А.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 м2 за ПАТ "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020), номер запису про право власності 2352059;

4) зобов'язати відповідача 1 повернути ПАТ "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) оригінал договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 3949, виданий 03 грудня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_6

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватний нотаріус протиправно, на думку позивача, посвідчив договір куплі-продажу нежилих приміщень №№1 та 2 (групи приміщень №1) (в літ. А.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 кв.м, який містить ознаки нікчемності правочину.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2016 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав.

Згідно зі п.4 ч.1 ст. 198, ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує та закриває провадження у справі, якщо визнає, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 грудня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" (продавець) укладено з ОСОБА_5 (покупець) договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого, продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на викладених в Договорі умовах нерухоме майно - нежилі приміщення №№1,2 (групи приміщень №1) (в літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 кв.м. Вартість нерухомого майна становить 1 324 440,00 грн.

Передача нерухомого майна продавцем та його приймання покупцем здійснюється протягом одного робочого дня після здійснення повної оплати та зарахування грошових коштів на рахунок продавця за актом приймання - передачі нерухомого майна.

Вказаний договір купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстраційним №1347.

Позивач зазначає про наявність ознак нікчемності договору купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що комісія, керуючись положеннями статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, прийняла рішення про нікчемність зазначеного договору відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак, 11 червня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Руденко В.О. внесений запис номер 8160404 про право власності ОСОБА_4, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер: 1316, виданий 11 червня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Руденко В.О.; підстава внесення запису - рішення приватного нотаріуса Руденко В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10003720 від 11 червня 2015 року 15:25:47, ці обставини підтверджені Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 18 серпня 2015 року, індексний номер 42228143,

Та, на думку позивача, рішення про нікчемність договору є підставою для скасування записів здійснених відповідачем.

Розглядаючи справу по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5, доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, відсутність судових рішень про визнання недійсним спірного правочину.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, так даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається із матеріалів справи, правовою підставою для звернення до суду стала та обставина, що, на думку, позивача, при укладанні та виконанні договору купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року допущено порушення законодавства України, у зв'язку з чим, наявні ознаки нікчемності договору купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5

У зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач 1 не мав права посвідчувати вищезазначений договір та вносити запис про припиненя права власності на об'єкти нерухового майна за ПАТ "Дельта банк", а відповідач 2 не мав права реєструвати право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4

Тобто, в аспекті встановлених фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку про те, що предметом вирішення був не спір про оскарження рішень приватних нотаріусів як реєстраційних органів, пов'язаних з реалізацією компетенції таких органів у сфері управління, а правовідносини виникли саме з договірних відносин.

Так, як вбачається з матеріалів позовної заяви, заслуханих пояснень учасників процесу, позивач вказує, що договір куплі-продажу нежилих приміщень №№1 та 2 (групи приміщень №1) (в літ. А.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 кв.м містить всі ознаки нікчемного правочину, а тому приватний нотаріусЛітвінов А.В. не мав права його посвідчувати. А в подальшому, приватний нотаріус Руденко В.О. не мав права посвідчувати договір купівлі продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

При цьому, представник позивача не вказує в чому саме полягає неправомірність дій відповідачів при реєстрації права власності як державних реєстраторів у сфері виконання управлінських функцій, а виключно посилається на неправомірність посвідчення нікчемного, на його думку, першого договору, а в подальшому, відповідачем 2 наступного договору.

Тобто, позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна є похідними від визнання договору купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 недійсним (нікчемним) та визнання протиправними дій відповідача щодо посвідчення нікчемного, на його думку, договору.

Також, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представник позивача підтвердив ту обставину, що, на його думку, приватний нотаріус неправомірно посвідчив договір купівлі-продажу від 19 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5, у зв'язку з чим, всі подальші дії відповідачів як державних реєстраторів щодо внесення записів про припинення права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ "Дельта Банк" та реєстрації права власності на ці об'єкти за ОСОБА_4 також мають бути визнанні протиправними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що даний позов є спором про право та має бути вирішений за правилами цивільного судочинства України.

З цього приводу неодноразово висловлювався Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 14.06.2016 року у справі №826/4858/15.

Так, у зазначеній постанові, Верховний Суд України вказав, що правовідносини, які випливають з договірних відносин має вирішуватись за правилами ЦПК.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку, фактично існує спір щодо нікчемності договору, на підставі якого відповідачем було проведено реєстрацію права власності, а тому даний спір має вирішуватися за правилами ЦПК, оскільки такий спір відповідно за своєю правою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного та господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі.

Враховуючи викладені положення Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з закриттям провадження по справі.

Відповідно до ст. 203 КАСУ за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її, а провадження по справі закрити.

Керуючись ст.ст. 157, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2016 року - скасувати.

Провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 29 вересня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.