Ухвала суду № 61684607, 28.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Степаненко В.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2016 рокусправа № 804/785/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети Правда, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання Трахт К.О., з участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 р. у справі № 804/785/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Інгосстрах (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі відповідач) про скасування розпорядження від 21.01.2016 року №166.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюване рішення прийнято відповідачем без наявності передбачених законом підстав та без аналізу інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, а отже підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21.01.2016 року №166 Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах судові витрати у розмірі 1378, 00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що серед документів страхової справи, наданих Товариством на вимогу Нацкомфінпослуг, відсутні підтверджуючі документи, що вказували б на проведення Товариством будь-яких дій для отримання додаткової інформації та підтверджуючих документів щодо обставин пошкодження застрахованого транспортного засобу, в тому числі відсутні будь-які запити щодо проведення повторного огляду зазначеного транспортного засобу.

Таким чином, Товариством прийнято необґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме ч.2 ст.20 Закону України «Про страхування», п.2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності.

24.09.2015 року представником позивача оглянуто пошкоджений транспортний засіб, про що складено акт огляду від 24.09.2015 року та здійснено фотографування пошкодженого транспортного засобу. Таким чином, відповідно до п.15.1.6 Договору, подальші дій щодо врегулювання збитку повинні бути узгоджені ще 24.09.2015 року коли було оглянуто ТЗ та складено акт.

Щодо місцезнаходження автомобіля апелянт зазначив, що фотофіксація автомобіля не є офіційним документом, крім того, страхувальник міг їхати іншим маршрутом, аніж той на якому стоять камери, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

З огляду на викладене, розпорядження від 21.01.2016 року №166 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Відповідач до суду не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що 21 січня 2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на підставі акту про правопорушення від 31.12.2015 року №995/13-15/13/6, прийнято розпорядження №166, яким зобовязано приватне акціонерне товариство Страхова компанія Інгосстрах усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 11.02.2016 року.

Згідно вказаного розпорядження, позивачем порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: частини другої статті 20 Закону України Про страхування щодо зобов'язання страховика виконувати обов'язки, передбачені умовами договору страхування; пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року №40 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.09.2003 року за №805/8126, щодо зобов'язання страховика дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України Про страхування.

Дані висновки було зроблено відповідачем під час розгляду звернення ОСОБА_5, яка звернулась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стосовно невиконання приватним акціонерним товариством Страхова компанія Інгосстрах зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту від 20.11.2014 року №ІN88ІАS129253 та порушення товариством вимог законодавства про фінансові послуги.

З матеріалів справи вбачається, 20 листопада 2014 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ІN88ІАS129253, за яким застрахованим автомобілем є автомобіль Hyundai Tucson, реєстраційний №АА5789ІН.

Згідно Додаткової угоди №1 від 30.01.2015 року у зв'язку із зміною реєстраційного номеру з АА5789ІН на номер НОМЕР_1 в договір страхування внесено відповідні зміни.

Перед укладенням договору страхування 20.11.2014 року автомобіль Hyundai Tucson, реєстраційний №АА5789ІН, було оглянуто представником страховика, складено протокол фіксації пошкоджень та здійснено фотографування автомобілю. Під час огляду автомобіля пошкоджень та заміни агрегатів (деталей) на автомобілі, що підлягав страхуванню, не зафіксовано.

22 вересня 2015 року до страховика надійшла заява про виплату страхового відшкодування за подією, що має ознаки страхової, а саме пошкодження скла, викрадання сидіння водія, переднього пасажирського сидіння, подушки та спинки заднього сидіння, карти задніх лівих дверей. На підтвердження даної події страхувальником було надано витяг з кримінального провадження №12015100020008017, у відповідності до якого 19.09.2015 року невстановлена особа з транспортного засобу Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом розбиття скла таємно викрала водійські крісла. В подальшому страхувальником було надано копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

24 вересня 2015 року у присутності ОСОБА_5 представником позивача оглянуто пошкоджений автомобіль Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, про що складено відповідний акт огляду транспортного засобу та здійснено фотографування пошкодженого транспортного засобу.

У відповідності до пункту 9 розділу акта огляду транспортного засобу від 24.09.2015 року Найменування деталей, опис пошкоджень зафіксовано, що плівка тонувальна скла задніх лівих дверей - зруйнована, має відмінності по тону та характеру наклеювання від решти тонованих скляних елементів. Згідно пояснень підприємства вказане зауваження ОСОБА_5 не заперечувалось.

Враховуючи сумнівність підстав для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, страховиком у відповідності до статті 25 Закону України Про страхування вжито заходів щодо самостійного з'ясовування причин та обставин страхового випадку.

22 жовтня 2015 року ОСОБА_5 надала до приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах пояснювальну записку, за якою при придбанні транспортного засобу Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, нею не помічено, що скло задньої лівої дверки є неоригінальним, про що вона дізналась в результаті настання події, яка сталась 19 вересня 2015 року. Щодо невідповідності тонування пошкодженого скла в лівих задніх дверях страхувальник пояснень не надав.

Судом першої інстанції з пояснень представник позивача встанволено, що ОСОБА_5 на вимогу представника приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах не надала транспортний засіб для повторного огляду з метою зясування обставин події з причин того, що транспортний засіб знаходився в Рівненській області, чим порушено вимоги пункту 16.1.5 договору від 20.11.2014 року №SN88ІАS129253, а саме підприємству позивача створено перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Листом від 26.10.2015 року №26-10/02-22 позивач повідомив ОСОБА_5 про затримання прийняття рішення про виплату страхового відшкодування на підставі пункту 15.17 договору від 20.11.2014 року №SN88ІАS129253 з причин сумнівів щодо наявності у страхувальника права на отримання страхового відшкодування до отримання необхідних доказів.

З метою з'ясування місця перебування застрахованого автомобілю страховиком було вжито заходів щодо пошуку інформації по фотофіксації переміщення даного автомобілю. Згідно даної інформації застрахований автомобіль станом на 22.10.2015 року межі м. Києва не залишав.

На підставі викладеного страховиком 26 листопада 2015 року було прийнято страховий акт №Э.ENSTRAX/3-10352609: рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.16.1.3 та прав, передбачених п.13.3.7 договору страхування від 20.11.2014 року №SN88ІАS129253.

29 грудня 2015 року позивачем прийнято рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування (страховий акт від 29.12.2015 року №Э.ENSTRAX/3-10357043) відповідно до підпункту 16.1.5 та підпункту 13.3.7 договору від 20.11.2014 року №SN88ІАS129253, за якими страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених розділом 16 вказаного договору, про що ОСОБА_5 повідомлено листом від 29.12.2015 року №29-12/02-15.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України N 2664-ІІІ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженим Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011 (надалі Положення від 23 листопада 2011 року 1070/2011), закріплено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним ОСОБА_6 України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

За пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється, зокрема, шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ (підпункт 19 пункту 6 Положення від 23 листопада 2011 року 1070/2011).

У відповідності до пункту 4 статті 37 Закону України Про страхування Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

За приписами пункту 1.5 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року №2319 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424 (надалі Положення від 20.11.2012 року №2319), Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Згідно пункту 4.4 Положення від 20.11.2012 року №2319 справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі: якщо не доведено факт вчинення особою порушення законодавства про фінансові послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягає, що серед документів страхової справи, наданих позивачем на вимогу Нацкомфінпослуг, відсутні жодні документи, що вказували б на проведення товариством будь-яких дій для отримання додаткової інформації та підтверджуючих документів щодо обставин пошкодження застрахованого транспортного засобу Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в тому числі відсутні жодні запити щодо проведення повторного огляду зазначеного транспортного засобу.

За приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 21 Закону України Про страхування страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика (частина друга статті 21 Закону України Про страхування).

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Інгосстрах за зверненням страхувальника діяло у відповідності до вимог Правил страхування та умов укладеного договору страхування, та прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування згідно даних актів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного розпорядження, а тому колегія суддів погоджується з висноками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 р. у справі № 804/785/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 вересня 2016 року, в повному обсязі ухвала складена 29 вересня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

ОСОБА_7