Постанова № 61684088, 20.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/6274/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.09.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик»

на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 по справі № 910/6274/16 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Котайк»

про порушення умов договору надання юридичних послуг та стягнення заборгованості за договором в розмірі 97 700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/6274/16 провадження в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Котайк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» додаткових витрат в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. припинено.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/6274/16 - скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ОСВ Практик», а саме: стягнути з ТОВ «Котайк» на користь ТОВ «ОСВ Практик» заборгованість у розмірі 25 000, 00 грн. внаслідок невиконання зобов'язання по договору про надання юридичних послуг від 03.07.2015 року, стягнути з ТОВ «Котайк» на користь ТОВ «ОСВ Практик» пеню у розмірі 9 200, 00 грн., стягнути з ТОВ «Котайк» на користь ТОВ «ОСВ Практик» штраф у розмірі 3 500, 00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2016 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи № 910/6274/16 призначено на 20.09.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці та закінченням повноважень судді Лобаня О.І., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів.

У судовому засіданні 20.09.2016 представник товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання 20.09.2016 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Котайк» не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявне поштове повернення з відміткою поштового відділення зв'язку про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У відповідності до п. 3.9.1.-3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, що з'явився у судове засідання 20.09.2016, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач, що не з'явився у судове засідання 20.09.2016, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Участь представника, що не з'явився у судове засідання, судом обов'язковою не визнавалась. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття обґрунтованого рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати про те, якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Котайк» (далі - відповідач, виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу по питанню оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року № 0000012202 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві, прийнятого стосовно ТОВ «ОСВ «Практик» на підставі акта перевірки 630/26-52-22-01-11/35494084 від 19.12.2014 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість послуг по даному Договору визначається в розмірі 50 000 грн. В вартість входять також судові витрати, необхідні для ініціації провадження у справі - судовий збір, реєстраційні платежі тощо.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником наступним чином:

- 50% від суми, встановленої п. 4.1 даного Договору - протягом 3 календарних днів після підписання даного Договору та передачі замовником всіх необхідних документів для підготовки та подачі до суду адміністративного позову;

- 50% від суми, встановленої п. 4.1 даного Договору - у випадку прийняття судом відповідної юрисдикції постанови, яким позовні вимоги, заявлені виконавцем від імені та в інтересах замовника задоволені в повному обсязі та набуття даною постановою законної сили. В даному випадку оплата 50% від суми, встановленої п. 4.1 даного Договору здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту набуття постановою законної сили.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем 11.08.2015 було сплачено на рахунок відповідача частину вартості послуг в сумі 25 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 712 від 30.06.2016, однак відповідач до виконання своїх обов'язків не приступив.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки після отримання грошових коштів відповідач перестав виходити на зв'язок, виконання зобов'язання відповідачем для позивача втратило інтерес, а тому, на думку позивача, в силу ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України він має право відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

Однак, судова колегія не погоджується з вказаним твердженням скаржника, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, договором про надання юридичних послуг не передбачено строк, у який зобов'язання відповідачем має бути виконано. Тобто, прострочення виконання обов'язків за договором з боку відповідача позивачем не доведено.

В свою чергу, частина 1 ст. 631 Цивільного кодексу України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договірні відносини між сторонами не припинені, а тому правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем передоплати в сумі 25 000,00 грн. немає.

Також, скаржник, посилаючись на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, стверджує, що оскільки ним на адресу відповідача було направлено претензію, то він має право вимагати від відповідача виконання обов'язків за договором у семиденний строк з дня пред'явлення претензії.

Колегія суддів апеляційного господарського суду до зазначеного доводу ставиться критично, оскільки з наявної в матеріалах справи копії претензії не вбачається вимоги позивача щодо виконання відповідачем обов'язку за договором. Позивач вимагав лише сплатити 25 000,00 грн., що були перераховані відповідачу на виконання умов договору.

З урахуванням відсутності підстав, які підтверджували б неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не можуть також бути задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 9 200,00 грн. та штрафу в розмірі 3 500,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів, що відповідачем були порушені саме грошові зобов'язання. Умови Договору не містять положень про повернення попереднього платежу та, при цьому, Договір між сторонами діє, докази розірвання договору суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог. Так, позивач фактично виключив з позовних вимог вимогу про стягнення з відповідача додаткових витрат в розмірі 60 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Тобто, враховуючи приписи господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог за своїм змістом та юридичною природою є фактично заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача додаткових витрат в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Котайк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» додаткових витрат в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» на рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/6274/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/6274/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6274/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

І.А. Іоннікова