Ухвала суду № 61611262, 12.07.2016, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 438/802/13-ц

Провадження № 2/456/35/2016

УХВАЛА

іменем України

12 липня 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Янко Б. Я. ,

при секретарі Стасів О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрию заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне підприємство Славян будсервіс, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить розділити спільно нажите майно між нею та відповідачем ОСОБА_2, а саме : автомобіль КІА моделі Сarens 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_1, земельну ділянку не сільськогосподарського призначення, що в м. Борислав по вулиці Дрогобицькій , 7 та будівлю нежитлового призначення по вул.. Дрогобицькій, 7б. в м.Бориславі. В суд 18.03.2014 р. в суд надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та в той же день заява про забезпечення позову. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, що в звязку з поданням заяви про збільшення предмету позову на включення до спільного сумісного майна подружжя транспортних засобів : УАЗ (1991р.в.) д.н.з. 07264ТС та OPEL KADET 1,6 (1987р.в.) вважає, що дані автомобілі можуть бути розкорочені та знищені, та враховуючи те , що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду , просить застосувати арешт на дані автомобілі та встановити заборону на їх використання.

23 червня 2016 року позивач по вищенаведеній справі подала до суду заяву про забепечення позову в якій просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом проведення опису, встановлення заборони на використання та передачі на відповідальне зберігання нежитлового приміщення за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Дрогобицька, 7Б, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2.

В обґрунтування клопотання покладається на те, що відділом ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції її повідомлено, що 27.10.2015 року на адресу ВДВС надійшли договори про оренду приміщень , які знаходяться за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Дрогобицька, 7Б. З вказаних договір вбачається, що ОСОБА_4 на підставі довіреності від 15.05.2015 року, посвідченої державним нотаріусом Бориславської нотаріальної контори, в інтересах боржника ОСОБА_2, здавала в строкове платне користування нежитлові приміщення. Також їй стало відома, що з 01.04.2015 року ОСОБА_2 згідно договору позички нежитлового приміщення передав у виключне строкове та безоплатне користування ПП ОСОБА_4 нежитлове приміщення за вищенаведеною адресою, а тому вона вважає, що третя особа, яка використовує майно, у разі його істотного покращення може претендувати на частку у такому майні і саме тому вона змушена була звернутись до суду із даною заявою.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом встановленням обовязку вчинити певні дії.

Згідно пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Зазначені заявником обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову, не обґрунтовують необхідність в застосуванні даного виду забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Із змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, не вказано кому необхідно передати на відповідальне зберігання вищенаведене нежитлове приміщення, не наведено достатніх причин для вжиття цих заходів.

Крім того, у поданій заяві заявник ОСОБА_1 вказує на те, що будівля нежитлового призначення по вул. Дрогобицькій, 7б. в м. Бориславі належить на праві власності ОСОБА_2.

Згідно з ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» із змінами від 12.06.2009 року, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільно процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що заявником ОСОБА_1 в поданій заяві про забезпечення позову останньою не вказано необхідності вчинення дій, зазначених у заяві, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Згідно п.9Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись, ст.ст. 151, 152 ч. 1 153, 209, 210 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне підприємство Славян будсервіс, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя ОСОБА_5